Справа № 944/564/23
Провадження №1-кп/944/441/25
27.03.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6
законного представника потерпілого - ОСОБА_7
представника потерпілого- ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022140000000545 від 07 листопада 2022 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Старичі Яворівського району Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
Обвинувачена ОСОБА_4 07.11.2022 року, об 10год. 44хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «ТОУОТА АVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Т.Шевченка в м.Новояворівську, у межах нерегульованого перехрестя вулиць Шевченка та Приозерна порушила вимоги п.п.1.10 (в частині значення термінів «дати дорогу»); 10.1; 16.13, чинних Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що вона виконуючи маневр повороту ліворуч у напрямку вул.Т.Шевченка, не переконалася у безпеці маневру та ненадала дорогу водію мотоцикла марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який перевозив пасажира ОСОБА_9 ,та рухався по вул.Т.Шевченка в м.Новояворівську в напрямку смт.Шкло Яворівського району Львівської області, внаслідок чого, відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів.
В результаті порушення Правил дорожнього руху обвинуваченою ОСОБА_4 , водій мотоцикла марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Своїми діями обвинувачена ОСОБА_4 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, щиро розкаялася, вибачилася перед потерпілим, частково відшкодувала стороні потерпілих завдану шкоду. Цивільний позов поданий законним представником в інтересах потерпілого визнає
частково, не заперечує щодо стягнення коштів з неї на користь потерпілого в розмірі 200000, з врахуванням 20000грн. які вона повернула законному представнику потерпілого, щодо стягнення коштів на користь законного представника заперечила, просить в цій частині цивільний позов залишити без задоволення. Крім цього додатково пояснила, що дійсно 07.11.2022 року, об 10год. 44хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «ТОУОТА АVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Т.Шевченка в м.Новояворівську, із швидкістю 40-50км/год, у межах нерегульованого перехрестя вулиць Шевченка та Приозерна виконуючи маневр повороту ліворуч у напрямку вул.Т.Шевченка, не переконалася у безпеці маневру та ненадала дорогу водію мотоцикла марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який перевозив пасажира ОСОБА_9 ,та рухався по вул.Т.Шевченка в м.Новояворівську в напрямку смт.Шкло Яворівського району Львівської області, так як його не бачила, побачила мотоцикл та двоє хлопців коли вони лежали на дорозі, внаслідок чого, відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті порушення правил дорожнього руху водій мотоцикла марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Просить суворо її не карати, не позбавляти права керування транспортними засобами, так як на її утриманні є двоє малолітніх дітей, а чоловік служить в ЗСУ, вважає що слід зважити на її вік, те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на час ДТП, вона перебувала у стані вагітності, вона та її майбутня дитина також отримали стрес, злочин вчинений нею не умисно, а з необережності. Крім цього, зазначила що відносно ОСОБА_6 також було кримінальне провадження за ч.1ст286ККУкраїни, тобто, в цьому ДТП є не тільки її вина, так як батьки потерпілого також повинні були роз'яснити неповнолітньому, що керування транспортним засобом особі без права керування таким є неприпустимим.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив повністю. Щодо призначення покарання покликликався на розсуд суду та пояснив що дійсно, 07.11.2022 року, об 10год. 44хв., не маючи права керування транспортними засобоми він керував мотоциклом марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 , та перевозив пасажира ОСОБА_9 .. Під час руху даним транспортним засобом по вул.Т.Шевченка в м.Новояворівську в напрямку смт.Шкло Яворівського району Львівської області у межах нерегульованого перехрестя вулиць Шевченка та Приозерна незважаючи на те що він має перевагу в русі обвинувачена керуючи автомобілем марки «ТОУОТА АVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 ,виконуючи маневр повороту ліворуч у напрямку вул.Т.Шевченка, не переконалася у безпеці маневру та ненадала йому дорогу, внаслідок чого відбулося ДТП що спричинило потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження а йому тяжкі тілесні ушкодження. Він побачив уже в повороті як автомобіль обвинуваченої повертає, вони впали, лежачи на дорозі він відчув що в нього відірвана нога. Коли приїхала швидка він ще був при свідомості,у швидкій він втратив свідомість. На місці ДТП обвинувачена не підходила до нього. В лікарні він перебував близько року, йому провели безліч операцій, а лікування та реабілітація тривають і далі. Ходити на протезі він довго не може, бо дуже болить нога. Свою вину він також частково визнає, бо не мав права керування транспортними засобами, і їхав без каски. Обвинувачена коли приходила до його матері то принесла два банани, жодних коштів на лікування не надавала. Біля нього весь цей час в лікарні сиділа мати. Кожен тиждень у нього було по дві операції. Після 25 років йому треба буде міняти інший протез. Кошти на лікування обвинувачена почала перераховувати лише, останній місяць. Мати на лікування витратила близько 700000грн, вона не працює, так, як змушена здійснювати догляд за ним. Діями обвинуваченої йому була спричинена моральна та майнова шкода, яка полягає в тому що він переніс та і надалі переносить фізичні та душевні страждання повністю змінився його звиклий ритм життя, він позбавлекний самостійно відвідувати навчання спілкуватися з
товаришами, обмежений стінами за місцем проживання, що надзвичайно пригнічує його та приносить душевні страждання, а думка проте що він залишається повністю на утриманні своєї матері гнітить його, від чого він ще більше страждає. Рішенням лікарсько-консультативної комісії КНП Новояворівська лікарня ім.Ю.Липи НМР від 16.01.2023 йому надано статус дитини -інваліда віком до 18років. Наявний стан у вигляді відсутності лівої кінцівки буде наслідком інвалідності на все життя. Також в подальшому він очікує планове оперативне втручання по видаленню встановленого металевого імпланту лівої стегнової кістки, тривале реабілітаційне лікування, та пристосування до нових умов життя. В період з 07.11.2022 по 09.01.2023 та з 06.04.2023 по 14.04.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЛОДКЛ "Охматдит", всі витрати на лікуванння, діагностику, медичні препарати, реабілітацію були понесені його матірю, обвинувачена в цей період жодних коштів не надавала. Просить цивільний позов задовольнити в повному обсязі
В судовому засіданні законний представник потерпілого, обставини викладені в обвинувальному акті підтримала та пояснила, що 07.11.2022 року, близько 10год. 50хв, їй на мобільний телефон зателефонували що її син потрапив в ДТП, і був транспортований каретою швидкої допомоги у м.Львів в травматологічне відділення, ЛОДКЛ "Охматдит", почувши це, вона зразу ж виїхала до нього в лікарню. Дитина в період з 07.11.2022 по 09.01.2023 та з 06.04.2023 по 14.04.2023 перебувала на стаціонарному лікуванні, йому проводилося по дві операції в тиждень. Весь цей час вона перебувала з сином в лікарні, обвинувачена приїхала до неї лише один раз привезла вафлі "Артек" та два банани, жодної допомоги на лікування, сину вона не надавала. Уже під час розгляду справи, обвинувачена перерахувала 20000грн на лікування сина. Вона розрахувалася з роботи не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною. Щоб оплатити сину лікування, діагностику та реабілітацію їй крім своїх заощаджень потрібно було ще й позичити кошти у родичів. Також, в подальшому сину потрібно буде провести планове оперативне втручання по видаленню встановленого металевого імпланту лівої стегнової кістки, тривале реабілітаційне лікування, та пристосування до нових умов життя. Рішенням лікарсько-консультативної комісії КНП Новояворівська лікарня ім.Ю.Липи НМР від 16.01.2023 синові надано статус дитини -інваліда віком до 18років. Наявний стан у вигляді відсутності лівої кінцівки буде наслідком його інвалідності на все його подальше життя, що не може не тривожити та гнітити її як матір. Вважає що діями обвинуваченої їй спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, спричинених тілесними ушкодженнями неповнолітньому синові ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди. Страшна подія, яка сталася 07 листопада 2022 року, завдала їй тяжкого нервового удару та спричинила сильне моральне і нервове потрясіння. Під час перебування неповнолітнього сина в лікарні вона постійно знаходилася біля нього, бачила його безпорадний та розпачливий стан, піклувалася про нього та намагалася його розрадити, переконати його, що життя із однією ногою може також продовжуватися, але усвідомлення того, що її дитина на все життя залишиться особою з інвалідністю завдало їй додаткові душевні муки і страждання, що істотно змінило її спосіб життя, у тому числі і на майбутнє, так як вона постійно буде здійснювати догляд за сином-інвалідом. Щоб мати можливість доглядати за сином вона змушена була звільнитися з роботи, що також вплинуло на спосіб життя, та негативне погіршення матеріального становища. На даний час і не здійснено жодного страхового відшкодування від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» як страховика забезпеченого транспортного засобу марки «ТОУОТА АVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала обвинувачена ОСОБА_10 відповідно всі витрати пов'язані з лікуванням потерпілого ОСОБА_6 та його доглядом повністю були здійсненні нею, що також негативно вплинуло на спосіб її життя та спричинило додаткові страждання, пов'язані з пошуком, позички та проханням надати матеріальну допомогу на такі потреби. Виходячи з вимог розумності, справедливості та співмірності, просить стягнути з обвинуваченої на її користь 250 000 гривень.
Як встановлено у судовому засіданні, покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор не оспорює фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", слідує, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації злочину згідно Кримінального Кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.
З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинувачену, потерпілого, законного представника потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 в тому, що вона будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п.1.10 (в частині значення термінів «дати дорогу»); 10.1; 16.13, чинних Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, не надала переваги в русі мотоциклу марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті порушень Правил дорожнього руху обвинуваченою ОСОБА_4 , водій мотоцикла марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження та пасажир ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Дії обвинувачиної за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано вірно.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.12 КК України, вчинене обвинуваченої ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Згідно ч.1, 2 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті кримінального правопорушення, та часткове відшкодування спричиненої ДТП шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, відсутні.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної
частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
З урахуванням наведеного обвинуваченій слід призначити покарання у межах санції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Однак, враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини і особливості вчинення кримінального правопорушення, її відношення до вчиного кримінального правопорушення, а саме, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, яка не ідентифікує себе з кримінальною особистістю, не проявляє антисоціальної поведінки по відношенню до інших, позитивну характеристику з місця проживання обвинуваченої, те що обвинувачена на обліку в наркодиспансері та психодиспансері не числиться, думку потерпілої сторони, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 , можливе без ізоляції від суспільства, а тому, вважає за можливе застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 вимоги ст.75 КК України звільнивши останню від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до положень ч.1, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або
юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень даних у п.3, 9, 17-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд, виходячи з засад справедливості та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, тяжкість моральних страждань потерпілого, який внаслідок дій обвинуваченої, отримав душевні страждання, втратив сон, душевний спокій, отримав біль, якому через втрату кінцівки в подальшому потрібно буде провести планове оперативне втручання по видаленню встановленого металевого імплантату лівої стегнової кістки, що також буде зумовлено фізичним болем, враховуючи тривале реабілітаційне лікування, та пристосування неповнолітнього до нових умов життя, оскільки, рішенням лікарсько-консультативної комісії КНП Новояворівська лікарня ім.Ю.Липи НМР від 16.01.2023 ОСОБА_6 надано статус дитини -інваліда віком до 18років, враховуючи те, що в нього порушився звиклий ритм життя та появились хвилювання, беручи до уваги майновий стан обвинуваченої, приходить до висновку що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 слід задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 350000грн. в решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, тяжкість моральних страждань законного представника ОСОБА_7 -як матері, дитина якої стала інвалідом через втрату кінцівки сина, внаслідок дій обвинуваченої, внаслідок чого ОСОБА_7 отримала душевні страждання, втратила сон, душевний спокій, змушена була розрахуватися з роботи щобо здійснювати догляд за сином, з врахуванням майнового стану обвинуваченої, суд приходить до висновку що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченої на користь ОСОБА_7 слід задовольнити також частково. Стягнути з обвинуваченої на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100000грн. в решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Суд вважає, що саме така сума стягнення моральної шкоди з обвинуваченої на користь цивільних позивачів є розумною, виваженою та справедливою.
Згідно з вимогами ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
Враховуючи наведене, заходи забезпечення у виді арешту, накладені на підставі ухвал слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 11.11.2022 року слід скасувати.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Витрати, пов'язані із залученням експертів підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави, в порядку, передбаченому ч.2 ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.128, 368, 370, 371, 374, ч.15ст.615 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Відповідно до вимог передбачених ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку 01 (один) рік.
Покласти на засуджену ОСОБА_4 обов'язки передбачені ст.76 КК України, а саме, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_11 від 11 листопада 2022 року на транспортний засіб мотоцикл марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_12 -скасувати.
Речові докази в справі, а саме:
- Автомобіль марки «Toyota Aveensis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який постановою слідчого ВРЗСТ СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 від 07.11.2022 року визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12022140000000545 від 07.11.2022 року, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_14 , після вступу вироку в закону силу - залишити у користуванні ОСОБА_14 ;
- Мотоцикл марки «Forte Cross250» д.н.з. НОМЕР_2 , який постановою слідчого ВРЗСТ СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 від 07.11.2022 року визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12022140000000545 від 07.11.2022 року, після вступу вироку в законну силу - передати на відповідальне зберігання ОСОБА_12 ;
-DVD-R диск марки «Verbatim» ємністю 4,7 GB з назвою «ДТП Новояворівськ 07.11.2022» на якому міститься відео файл з назвою: «D07_20221107104259.mp4», на якому зафіксовано обставини ДТП, яка відбулась 07.11.2022 близько 10:30 год. у м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області, на перехресті вул.Т.Шевченка та вул.Приозерна, який постановою слідчого ВРЗСТ СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 від 07.11.2022 року визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12022140000000545 від 07.11.2022 року, після вступу вироку в законну силу - залишити при матеріалах кримінального провадження №12022140000000545 від 07.11.2022 року.
Судові витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/20335-ІТ від 12.12.2022 в розмірі - 1887грн. 80коп, інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/20319-ІТ від 12.12.2022 в розмірі - 2831грн. 70коп., інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/20331-ІТ від 12.12.2022 в розмірі - 21887грн. 80коп., всього 6 607 (шість тисяч шісот сім) грн. 30коп., стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_6 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 100000 (сто тисяч ) грн. 00 коп. моральної шкоди.
В решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1