Справа № 944/6923/24
Провадження №2/944/821/25
(заочне)
26.03.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» Лановий Є.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за договором споживчого кредиту №1091131 від 04.03.2020 у розмірі 17104,76 грн. (позовну заяву сформовано та надіслано до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 04.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1091131 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останньому було перераховано кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язався повернути такий, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.
04.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») укладено договір відступлення прав вимоги №01/07, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №1091131 від 04.03.2020 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно останнє набуло права вимоги до відповідача.
24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту №1091131 від 04.03.2020. Згідно з додатком № 1 до договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 17104,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6840,00 грн.; заборгованість за відсотками 10264,76 грн.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1091131 від 04.03.2020 у загальному розмірі 17104,76 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Окрім стягнення з відповідача означеної заборгованості, представник позивача просив вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. та судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.01.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2025 у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяви просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд, зважаючи на повторну неявку в судове засідання відповідача, з метою уникнення затягування судового процесу, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи та ухвалити в справі рішення.
Частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.03.2025, є дата складення повного судового рішення - 26.03.2025.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.03.2020 на підставі заповненої анкети-заяви, між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальником) за допомогою веб-сайту товариства «tengo.ua» укладено договір про споживчий кредит № 10911131, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування таким.
Пунктами 1.2 - 1.4 означеного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 8000,00 грн., кредит надається строком на 30 днів з 04.03.2020, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії з надання кредиту та процентів за користування кредитом: 03.04.2020.
Згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом становлять 24,00 грн., які нараховуються зі ставкою 0.01 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом
Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Так, анкета-заява на кредит, графік платежів, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит, містять інформацію та контактні дані кредитодавця, погоджені сторонами умови кредитування, які є однаковими з умовами, передбаченими договором про споживчий кредит.
Відповідно до платіжного доручення №16112282 від 04.03.2020, ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. згідно договору 1091131.
Також судом встановлено, що на підставі договору відступлення прав вимоги №01/07 від 10.07.2020 та витягу з додатку до цього договору, укладеними між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідача за договором про споживчий кредит №1091131 від 04.03.2020.
На підставі договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 та витягу з додатку до цього договору від 01.10.2024 (а.с. 56), укладеним між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг», останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідача за договором про споживчий кредит №1091131 від 04.03.2020.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення,попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З досліджених судом доказів встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі. Окрім цього, в анкеті-заяві на кредит міститься інформація щодо процесу оформлення та розгляду такої заяви, в якій, серед іншого, зазначено, що договір позивачем підписано 04.03.2020.
Щодо переходу права вимоги до боржника від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд констатує, що до позивача ТОВ «ФК«Пінг-Понг» відповідно до укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 1091131 від 04.03.2020, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Окрім цього, 02.09.2024 відповідачу надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань,однак така вимога залишилася без реагування.
За умовами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч.1 ст. 530 ЦК України).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за договором про споживчий кредит №1091131 від 04.03.2020 в розмірі 17104,76 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6840,00 грн.; заборгованість за відсотками 10264,76 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до вимогст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав до суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 07.08.2024 №43657029, укладеного між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М.; додаткової угоди від 11.11.2024 №1091131 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10, виданого адвокату Білецькому Б.М.; детального опису робіт (надання послуг) від 11.11.2024, виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правої) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості; акту від 11.11.2024 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг);
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000,00 грн.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141,247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за Кредитним договором №1091131 від 04.03.2020 у розмірі 17104 (сімнадцять тисяч сто чотири) гривень 76 копійок, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 10264 (десять тисяч двісті шістдесят чотири) гривень 76 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 26 березня 2025 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», код ЄДРПОУ: 43657029, адреса: м.Бровари Київської області, вул.Симона Петлюри, 21 корп.1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О. Білецька