Справа № 466/859/25
Провадження № 1-кп/466/511/25
26 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря сз ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024140000001083, внесеному в ЄРДР 21.10.2024, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макунів, Мостиського району, Львівської області, українця, громадянина України, який працює водієм транспортних засобів у ТОВ «Галицька Будівельна Гільдія», з середньою освітою, одруженого , раніше не судимого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
встановив:
ОСОБА_4 , 21 жовтня 2024 року, приблизно о 10 годині 35 хвилин, керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «MAN TGA 18.390», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним поблизу буд. №59 по проспекту В'ячеслава Чорновола у м. Львові, в напрямку до вул. Липинського, грубо порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5 «дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; Розділу 2 п. 2.3 підпункт б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; підпункт д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; Розділу 10 п. 10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; Розділу 18 п. 18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалася в межах нерегульованого пішохідного переходу.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження: ампутована ліва верхня кінцівка на рівні верхньої третини плеча, внаслідок відкритого перелому обох кісток передпліччя, синці на плечових суглобах, правому передпліччі, на обох гомілково-ступневих суглобах, грудній клітці ліворуч, садно на задній поверхні правого плеча, скальпована рана на задній поверхні лівого стегна та гомілки, перелом тім'яної кістки праворуч з субдуральною гематомою в правій тім'яній частці та дифузним субарахноїдальним крововиливом. Вказані ушкодження могли утворитись 21 жовтня 2024 року від контакту з виступаючими частинами транспортного засобу пересування з послідуючим падінням на тверду поверхню, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. У вчиненому щиро розкаюється , просить суворо не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням права керування транспортним засобом, оскільки працює водієм, і це його єдиний спосіб заробітку. Зазначає, що усі збитки потерпілому відшкодовано, та жодних претензій потерпілий до нього немає.
Від представника потерпілого, адвоката ОСОБА_6 , поступило клопотання, в якому він просить розглядати справу у відсутності потерпілого ОСОБА_8 , оскільки останній перебуває в лавах Збройних Сил України. Крім того зазначає, що потерпілий жодних претензій до обвинуваченого не має, так як шкода повністю ним відшкодована. Тому просить при призначення покарання ОСОБА_4 , суворо не карати та не позбавляти останнього права керувати транспортними засобами.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого. Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів які ніким не оспорюються.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю та об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №№12024140000001083 .
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд знаходить, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвели до отримання потерпілою ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.
Судом при призначенні покарання ОСОБА_4 враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відтак, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро кається у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував спричинену потерпілому матеріальну шкоду. Що є обставинами, які пом'якшують покарання. Окрім того, обвинувачений відвідував ОСОБА_7 у медичній установі та надавав матеріальну допомогу, що стверджується долученими до матеріалів справи квитанціями.
Суд також враховує характеризуючі дані обвинуваченого. Зокрема те, що останній раніше не судимий, не перебуває на обліках в нарко - та психоневрологічних диспансерах, а також є особою пенсійного віку. Розмір його пенсії становить 3 000 грн., відтак він незважаючи на пенсійний вік, продовжує працювати водієм, так як в умовах оголошеного в країні воєнного стану існує брак кадрів вказаної професії осіб призовного віку. Судом враховується також і думка потерпілого у даному провадженні, який просить не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами при призначенні покарання .
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»- при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що слід призначити покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі. Проте враховуючи характеризуючи дані на обвинуваченого, його матеріальний стан, вік, обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Відтак, до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75,76 КК України.
З обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути витрати на проведення судових інженерно - транспортних експертиз в розмірі 13 928,25 грн, що стверджується висновками експертів №CE-19/114-24/25465-ІТ від 09.12.2024 року, №CE-19/114-24/25466-IT від 09.12.2024 року, №CE-19/114-24/25467-ІТ від 12.12.2024року.
Речовий доказ, автомобіль марки «MAN TGA 18.390», реєстраційний номер НОМЕР_2 слід повернути власнику транспортного засобу, ОСОБА_9 .
Запобіжний захід на момент розгляду справи судом не обирався. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд ,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами .
Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення судових інженерно - транспортних експертиз в розмірі 13 928 ( тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім ) ,25 грн.
Речові докази: DVD-R диски - залишити при матеріалах кримінального провадження, речовий доказ автомобіль марки «MAN TGA 18.390», реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути ОСОБА_9 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1