Справа № 466/293/25
Провадження № 3/466/452/25
27 березня 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Баєва О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівського районного управління поліції №1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
30.12.2024 близько 21:50 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив психологічне та економічне насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував фізичною розправою не впускав до помешкання, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 для розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення до суду повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції суду. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №390180, письмовими поясненнями та іншими матеріалами адміністративної справи.
В зв'язку з тим, що в діях гр. ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, враховуючи особу правопорушника та матеріали адміністративної справи, вважаю, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
У відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340 (триста сорок гривень) в доход держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в доход держави у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя О. І. Баєва