Справа № 456/1747/25
Провадження № 1-кс/456/380/2025
про відмову у відкритті провадження
27 березня 2025 року Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання незаконним утримання та негайне звільнення з-під незаконного утримання, в порядку ст.206 КПК України,
Короткий виклад вимог скарги. Адвокат ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді зі скаргою, в якій просить забезпечити прибуття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області, який незаконно утримується у приміщенні за адресою: вулиця Степана Бандери, 5, Моршин, Львівська область, 82482 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановити ухвалу, якою визнати незаконне утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та негайно звільнити з-під незаконного утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який незаконно утримується у приміщенні за адресою:, АДРЕСА_1 , 82482 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування скарги покликається на те, що 22.03.2025 співробітники ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно з працівниками поліції грубо порушили ст. 19 Конституції України та вчинили дії відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які містять ознаки складу кримінального правопорушення, а саме: 22.03.2025 близько о 23:00 год. зупинили гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який рухався у транспортному засобі автошляхом М 06 в якості пасажира близько населеного пункту Любинці; обмежили пересування гр. ОСОБА_3 без його згоди; незаконно без повноважень вимагали надання ним документів, що посвідчують особу; та незаконно доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 без жодного вчинення процесуальних дій передбачених законодавством; примушували гр. ОСОБА_3 підписати направлення на проходження військово-лікарської комісії та примушували його пройти ВЛК; вчиняють дії, які полягають в незаконному позбавленні волі гр. ОСОБА_3 , незаконного затримання та викрадення гр. ОСОБА_3 , всупереч ст.ст. 29, 33 Конституції України; вчиняють психологічний тиск відносно гр. ОСОБА_3 ; - примушували давати показання або пояснення щодо себе всупереч ст. 63 Конституції України; -незаконно позбавили волі гр. ОСОБА_3 за адресою:, АДРЕСА_2 , та не відпускають за його численними зверненнями, зверненнями дружини ОСОБА_4 ; завідомо підробили висновки військово-лікарської комісії з метою надання ОСОБА_3 статусу придатного до військової служби без жодного обмеження призначення за видами (родами військ) Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями; не надали гр. ОСОБА_3 використати право на професійну правничу допомогу, а саме скористатись послугами адвоката всупереч ст. 59 Конституції України.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, вважає, що слід відмовити у відкритті провадження за скаргою, виходячи з наступного.
Правові підстави, положення закону та мотиви для відмови у відкритті провадження за скаргою.
У частинах 1, 2 статті 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - це суддя, до повноваження якого належить здійснення порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Так, згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той час, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства, в зв'язку з чим слідчий суддя, вирішуючи питання про право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, діє в межах тих повноважень, які встановлені діючим кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду скарги по суті.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст.303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений ч.1 ст.303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішенняслідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
За приписами ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу
У скарзі адвокат ОСОБА_2 просить постановити ухвалу, якою визнати незаконне утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та негайно звільнити з-під незаконного утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який незаконно утримується у приміщенні за адресою:, АДРЕСА_1 , 82482 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст.206 КПК України.
Згідно із ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, п. 1,17,20ч. 1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. ст. 64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 63 цієї Конституції.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободу особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Отже, законодавець чітко визначив, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайного звільнення з-під варти особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Також, ч. 6 ст. 206 КПК України передбачено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством. З приводу застосування частини 6 ст. 206 КПК України вимог у скарзі не ставилось.
Відповідно до ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ізоляторі тимчасового тримання або затримана/утримується без ухвали слідчого судді службовими особами органу досудового розслідування (Національної поліції, органів безпеки України, органів Бюроекономічної безпекиУкраїни,органів державногобюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України).
Виходячи із наведених положень законодавства, розгляду в порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та передбачені обов'язки щодо захисту прав людини лише у слідчого судді в ході досудового розслідування.
Отже, передбачені статтею 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Зміст скарги свідчить, що адвокат ОСОБА_2 , звертаючись до слідчого судді в інтересах ОСОБА_3 із відповідною скаргою, не погоджується із діями працівників ТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Окрім цього, згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Відповідно незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України клопотання, поданого не в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу, що передбачені статтею 303 КПК України обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Відповідно до змісту скарги не вбачається, що існує будь-яке кримінальне провадження, учасником якого є ОСОБА_3 .
Наведений у ст. 206 КПК України механізм надає повноваження слідчому судді перевіряти наявні підстави для позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення, та відповідно реагувати, шляхом перевірки законності підстав утримання такої особи.
В свою чергу, вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності будь-якого іншого органу, пов'язаного із затриманням особи, поза межами кримінального провадження.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів також не вбачається, що скаржником оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.
Згідно з норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що у нього відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання незаконним утримання та негайне звільнення з-під незаконного утримання, в порядку ст.206 КПК України.
Відсутність підстав для апеляційного оскарження.
Згідно зі ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку чітко визначено та регламентовано главою 31 КПК України.
Беручи до уваги те, що захисник подала скаргу саме в порядку ст.206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про визнання незаконним затримання за скаргою, поданою в порядку ст.206 КПК України, у цьому випадку не є такою, що підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч.2 ст.309 КПК України.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №766/22242/17, відповідно до якої, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження
Керуючись ст. ст. 206, 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання незаконним утримання та негайне звільнення з-під незаконного утримання, в порядку ст.206 КПК України.
Копію ухвали невідкладно надіслати скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1