Провадження №2-а/447/25/25
Справа №447/930/25
щодо відмови у відкритті провадження у справі
27.03.2025 суддя Миколаївського районного суду Львівської області Головатий А.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліцейського відділу поліцейської діяльності м. Новий Розділ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Борщевського Андрія Михайловича, про визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення,
27.03.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павлишин І.М. звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, поліцейського відділу поліцейської діяльності м. Новий Розділ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Борщевського А.М., у якій просить визнати протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №277719 від 21.03.2025 недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує серед обставин, зазначених у цій частині, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За правилами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павлишин І.М. просить визнати складений відносно позивача ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №277719 від 21.03.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП недійсним.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, позовні вимоги позивача про визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Cуду від 10.05.2018 у справі №760/9462/16-а (провадження №К/9901/12359/18) та від 10.07.2020 у справі №420/647/19.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №712/7385/17 зазначено, що оскільки дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються, а тому є наявні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 170 КАС України, наслідком застосування якої є відмова у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтею 130 КУпАП.
Разом із цим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб?єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів. Так, зокрема, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення (п. 2 ст. 278 КУпАП).
Положеннями ч. 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, позивачу в праві пред'явити подані до суду докази у межах розгляду суддею справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у порядку, передбаченому положеннями КУпАП.
Керуючись ст. 19, 170 КАС України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліцейського відділу поліцейської діяльності м. Новий Розділ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Борщевського Андрія Михайловича, про визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з складення ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Головатий А. П.