Справа №463/2527/25
Провадження №1-кс/463/2801/25
про застосування запобіжного заходу
21 березня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м.Львова, помічнику начальника відділення служби військ штабу в/ч НОМЕР_1 НГ України ( АДРЕСА_1 ), зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні «старший лейтенант», учаснику бойових дій, одруженому, маючому на утриманні дитину 2024 року народження,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
встановив:
слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про застосування до підозрюваного у кримінальному провадженні №42025142410000112 від 14.03.2025 ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові перебувають матеріли кримінального провадження №42025142410000112 від 14.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГ України, на посаді помічника начальника відділення служби військ штабу. Відповідно ОСОБА_4 , знаходився на військовій службі, яка у відповідності з п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є державною службою особливого характеру, в зв'язку з чим постійно виконував функції представника влади, а також постійно займав в державній установі посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в результаті чого являється службовою особою.
Перебуваючи на посаді помічника начальника відділення служби військ штабу в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_4 був зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стимулювати інших від негідних вчинків.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами ст. 19, 68 Конституції України, ст.22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_4 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливі корупційні злочини за наступних обставин.
Зокрема, ОСОБА_4 з метою протиправного особистого збагачення, будучи обізнаним в силу займаної посади та своїх службових повноважень з порядком призову громадян України на військову службу під час загальної мобілізації, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.03.2025 року, розробив злочинний план, метою якого було його власне незаконне збагачення за рахунок осіб, які бажали укласти контракт на проходження військової служби в «тилових підрозділах» з метою уникнення виїзду в район ведення бойових дій.
Поряд із тим, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, усвідомлюючи, що самотужки, без залучення інших осіб, не зможе досягти бажаного результату, так як, була необхідність у підшуканні військовозобов'язаних осіб, які мають на меті укласти контракт на проходження військової служби в «тилових підрозділах», а також з метою уникнення відповідальності та не викриття своєї незаконної злочинної діяльності, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.03.2025 року, вирішив залучити в якості пособника раніше знайомого військовослужбовця цієї ж військової частини - стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який своїми порадами, вказівками, наданням засобів міг сприяти у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень.
Відповідно до обумовленого та розробленого ОСОБА_4 злочинного плану, на ОСОБА_8 , як пособника покладався обов'язок в підшуковування та збирання інформації і відомостей щодо особи, яка має на меті укласти контракт на проходження військової служби в «тилових підрозділах» та в ході особистих зустрічей та спілкування мав примусити таких осіб до надання неправомірної вигоди. У свою чергу, ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_8 відповідну інформацію про особу, яка має намір укласти контракт на проходження військової служби в «тилових підрозділах», діючи як безпосередній виконавець злочину мав вчинити дії з використанням службового становища щодо вжиття заходів щодо укладення вищевказаного контракту та призначення відповідного військовослужбовця на відповідну посаду військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Так, 13.03.2025 громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до військової частини НОМЕР_1 НГУ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо можливості його призову на військову службу по мобілізації, де зустрівся із раніше незнайомим ОСОБА_8 , який в свою чергу відвів його до ОСОБА_4 . В ході спілкування, ОСОБА_9 повідомив про свій намір щодо укладення відповідного контракту на проходження військової служби. ОСОБА_4 , в свою чергу, відвів його до керівника кадрового підрозділу, та в подальшому супроводжував під час проходження відповідних тестувань. Після чого, у ході розмови, ОСОБА_4 , діючи згідно обумовленого з ОСОБА_8 злочинного плану, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, повідомив ОСОБА_9 , що лише у випадку надання йому неправомірної вигоди, він зможе допомогти йому вирішити питання щодо укладення контракту на проходження військової служби у вказаній військовій частині та забезпечить не відправлення його в зону активних бойових дій. При цьому, вказав, що іншим способом вирішити дане питання неможливо та безпосередньо розмір неправомірної вигоди та спосіб її передачі ОСОБА_9 мав обговорити із ОСОБА_8 . На виконання вказівки ОСОБА_4 , ОСОБА_9 відразу зателефонував ОСОБА_8 , який повідомив, що ОСОБА_9 повинен до 17.03.2025 передати йому неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США за позитивне вирішення його питання.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи на виконання спільного злочинного умислу із ОСОБА_8 , висунув вимогу та створив умови, за яких ОСОБА_9 , будучи переконаним в наявності реальної небезпеки правам та законним своїм інтересам, змушений був погодитися з його вимогою про надання йому коштів в якості неправомірної вигоди, з метою запобігання шкідливим наслідкам, щодо законних своїх інтересів.
Разом із тим, ОСОБА_9 розуміючи незаконність вказаних протиправних дій, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під їх контролем.
В подальшому, 18.03.2025 о 18 год. ОСОБА_8 , діючи на виконання спільного з ОСОБА_4 злочинного плану, зателефонував до ОСОБА_9 та повідомив, що останній невідкладно має приїхати у визначене ОСОБА_8 місце та передати всю суму неправомірної вигоди за вирішення питання щодо укладення контракту на проходження військової служби у вказаній військовій частині та не відправлення його в зону активних бойових дій.
На виконання вказівки ОСОБА_8 , близько 21 год. 18.03.2025 ОСОБА_9 зустрівся з останнім та перебуваючи в салоні автомобіля, належного ОСОБА_8 , поблизу будинку №166 по вул. Науковій у м. Львові, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 в якості авансу 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 20719,75 грн. Іншу ж частину коштів ОСОБА_9 зобов'язаний був передати 21.03.2025.
Після чого, 20.03.2025 ОСОБА_8 в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 повідомив про необхідність зустрічі та передачі іншої частини неправомірної вигоди, яка у зв'язку із несвоєчасною передачею ОСОБА_9 , зросла вже в загальній сумі до 2500 доларів США.
На виконання вказівки ОСОБА_8 , близько 17 год. 20.03.2025 ОСОБА_9 зустрівся з останнім та перебуваючи неподалік будинку №12 по вул. Симоненко у м. Львові, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 , який діяв на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_4 , в якості неправомірної вигоди 2000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 83 146 грн. за вирішення питання щодо укладення контракту на проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ та забезпечення не відправлення його в зону активних бойових дій.
20.03.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 21.03.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтованість якої підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням про вчинення злочину; протоколами допитів свідків, іншими матеріалами кримінального провадження.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень та продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні та просив таке задовольнити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили. Зазначили, що підозрюваний одружений, має на утриманні дитину 2024 року народження, є учасником бойових дій, рік був на фронті, отримав два поранення, у період з 2016 по 2020 роки працював у конвойній службі. Вину у вчиненому визнає, надає покази, а тому з урахуванням також незадовільного стану його здоров'я, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у вигляді застави або домашнього арешту.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
ДБР проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025142410000112 від 14.03.2025.
Як вбачається з повідомлення про підозру від 21.03.2025 ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про вчинення злочину; протоколами допитів свідків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, і повинно містити, зокрема, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також існування ризиків того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків.
Разом з тим, стороною обвинувачення не обґрунтовано та не підтверджено достатніми доказами, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаному ризику.
В той же час запобігти вищевказаному ризику можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме - домашнього арешту, який відповідно до ч.1 ст.181 КПК України полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи вищенаведене, вагомість наявних доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, разом з тим беручи до уваги особу підозрюваного, на утриманні якого перебуває малолітня дитина 2024 року народження, та який є учасником бойових дій, одружений, міцність його соціальних зв'язків, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному цілодобово залишати житло за місцем його проживання, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, на строк два місяці.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 376, 395 КПК України,-
постановив:
клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 .
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за їх викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали становить два місяці, починаючи з 21 березня 2025 року та закінчується о 24 год. 00 хв. 20 травня 2025 року.
Ухвалу передати у Львівське районне управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області для негайного виконання і постановки на облік підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 26.03.2025.
Суддя: ОСОБА_1