Номер провадження 1-кс/754/968/25
Справа № 754/4514/25
Іменем України
27 березня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100030000734 від 07.03.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, Херсонської обл., громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий:- 28.02.1995 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.ст. 17, 140 ч. 3, 140 ч. 3, 42 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна;
- 13.10.1999 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.ст. 145 ч. 1, 140 ч. 2, 17, 140 ч. 3, 81 ч. 3, 143 ч. 2, 140 ч. 2, 42 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна;
- 27.07.2006 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.ст. 15, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 187 ч. 2, 70 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна;
- 07.04.2015 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст. 309 ч. 1 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
- 03.09.2015 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 70 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці;
- 26.07.2016 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст. 185 ч. 2 КК України, призначено покарання у виді арешту строком на 4 місяці;
- 09.09.2016 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.ст. 186 ч. 2, 70 ч. 4 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
- 03.03.2021 Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_3 ,
сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_4 ,
до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 27.03.2025 надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні №12025100030000734 від 07.03.2025 про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , яке датоване 26.03.2026.
Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12025100030000734 від 07.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, де досудовим розслідуванням встановлено, що 28.02.2025 приблизно о 23:00 год., ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Братиславська 6А, де біля хостелу «I Hotel» побачив велосипед червоно-чорного кольору марки «Discovery Rider AM DD» з діаметром коліс «29», після чого у нього виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, який введено з 05:30 год. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався Указами Президента України, останній раз Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 строком на 90 діб відповідно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, підійшов до велосипеду марки «Discovery Rider AM DD» з діаметром коліс «29», червоно-чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_6 , сів на нього та почав пересуватися ним у невідому напрямку.
Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі вищевказане чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 6000 грн.
26.03.2025 ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення у ОСОБА_6 від 07.03.2025;
- даними протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 07.03.2025;
- даними протоколу огляду місця події за адресою: пр-т Леоніда Каденюка, 21А від 07.03.2025;
- показами потерпілого ОСОБА_6 від 10.09.2025;
- даними протоколів допиту свідків: ОСОБА_7 від 11.03.2025, ОСОБА_8 від 12.03.2025, ОСОБА_9 від 31.03.1990, ОСОБА_10 від 12.03.2025;
- даними протоколу гляду відеозапису від 12.03.2025;
- даними протоколу огляду відеозапису від 14.03.2025;
- речовими доказами, які визнанні постановами від 07.03.2025, 12.03.2025, 14.03.2025.
При цьому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, підозрюється у вчининенні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
В обґрунтування клопотання про необхідність застосування запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, зокрема:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Тобто, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може зникнути від органів слідства та суду, усвідомивши невідворотність великого строку покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення. Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території м. Києва та тимчасово проживає у знайомих, постійно змінюючи місце проживання, що може спонукати останнього виїхати за межі Києва, тим самим порушити розумні строки проведення досудового розслідування;
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні - ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 3 КПК України, обґрунтовується тим, що з матеріалів кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків та у разі незастосування запобіжного заходу тримання під вартою існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеними особами під час досудового розслідування та судового розгляду;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення - ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 5 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 неодноразово був судимий за вчинення майнових злочинів, але на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив злочин майнового характеру. Крім того, ОСОБА_4 є особою працездатного віку, проте не працевлаштований, не має інших джерел доходу, а відтак не має засобів для існування, не одружений, утриманців (непрацездатних осіб чи дітей) не має, міцних соціальних зв'язків не має, а тому продовжуватиме злочинну діяльність у сфері майнових злочинів.
Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу, що менш суворі запобіжні заходи у виді: особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_4 під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості ухилення останнього від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також альтернативні запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення: прокурор та слідчий, кожен окремо, в судовому засіданні, підтримали клопотання. Зазначили, що більш м'який запобіжний захід не буде дієвим заходом забезпечення кримінального провадження. Просили клопотання задовольнити за викладених в ньому підстав та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний заперечив щодо задоволення клопотання та застосування до нього запобіжного заходу виді тримання під вартою. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто, явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» (№ 33977/96 від 26.07.2001) ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину (санкція ст. 185 ч. 4 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років) може вдатися до відповідних дій.
Вищенаведене дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_4 на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом спонукання їх до відмови від раніше наданих показань.
Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він не має постійного місця роботи, тобто відсутнє постійне джерело доходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також данні щодо особи підозрюваного, який, раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, не має постійного місця проживання у м. Києві, відсутні міцні соціальні зв'язки, стан здоров'я підозрюваного не перешкоджає його утриманню в місцях попереднього ув'язнення.
Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 , а саме ст. 185 ч. 5 КК України є тяжким злочином, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, сукупністю обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.
Крім того, слідчий суддя, відповідно до ст. 183 КПК України, вважає за можливо визначити розмір застави, не зважаючи на те, що вчинення кримінального правопорушення інкримінується в умовах воєнного стану, визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст.177-179,183,184,193,194,196,309,376 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №12025100030000734 від 07.03.2025, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 25 травня 2025 року.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного затримання, в порядку виконання ухвали слідчого судді, з 27 березня 2025 року.
Визначити розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, р/о UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки, передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками в даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
- не залишати межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 25 травня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 27.03.2024 о 17:30 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1