Номер провадження 2/754/465/25
Справа №754/10578/24
Іменем України
27 березня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т.А.
за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В., Юхименко А.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Горбача О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, третя особа: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі,
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до Державного агентства України з управління зоною відчуження, третя особа: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 19.07.2019 року позивача було призначено на посаду директора державної установи «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» згідно з наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 19.07.2019 № 127-ОС. 19.07.2019 року відповідачем у особі Голови Петрука В.В. було укладено з позивачем контракт, пунктом 6.1 якого передбачено, що він діє з 19.07.2019 року по 19.07.2024 року. Листом відповідача від 15.07.2024 №02-2477/13-24 позивачу надіслано наказ ДАЗВ від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » за підписом першого заступника Голови А. Тимчука. Згідно з даним наказом, позивача звільнено від виконання обов'язків директора Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника 19.07.2024 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, а контракт від 19.07.2019 року припинений. На підставі наказу ДАЗВ від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » видано наказ Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 17.07.2024 р. №174-к «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом першого заступника директора Сергія Хмельницького. Вказане звільнення з посади директора Чорнобильського радіаційноекологічного біосферного заповідника позивач вважає незаконним та безпідставним з огляду на те, що згідно з пунктом 5.8 контракту від 19.07.2019 року, після настання дати закінчення дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту. 08.05.2024 року позивач отримав повідомлення від відповідача за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука про те, що контракт з позивачем припиняється в останній день його дії - 19.07.2024 року, і продовження дії контракту не планується. Ідентичне за змістом повідомлення від відповідача за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука було надіслано на ім'я позивача листом ДАЗВ від 03.06.2024 року № 02-1956/13-24. Проте вказані повідомлення позивач не вважає належним інформуванням про бажання припинити дію контракту, оскільки у першого заступника Голови ДАЗВ відсутні відповідні повноваження для прийняття рішення про звільнення керівника установи, що належить до сфери управління ДАЗВ. Відповідно до підпункту 12 і пункту 10 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 р. №564, призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, здійснює в межах своїх повноважень Голови ДАЗВ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2023 р. №754-р Голову ДАЗВ ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади. Відповідно, з кінця серпня 2023 р. і по теперішній час у ДАЗВ відсутній керівник (Голова). Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про тимчасове покладення обов'язків за вакантною посадою Голови ДАЗВ на першого заступника Голови Тимчука А.О.. Так само відсутні правові підстави для виконання останнім повноважень керівника ДАЗВ на підставі Схеми заміщення, оскільки звільнення не є причиною тимчасової відсутності Голови ДАЗВ та не передбачає повернення останнього до виконання своїх обов'язків за посадою. Таким чином, дії першого заступника Голови ДАЗВ щодо прийняття рішень та виконання повноважень за посадою Голови ДАЗВ є протиправними та нелегітимними, вчиненими з перевищенням службових повноважень, а відповідно - не мають юридичних наслідків. Додатковими аргументами на підтвердження такого висновку є депутатське звернення на ім'я Прем'єр-міністра України Д.Шмигаля щодо порушення законодавства першим заступником Голови ДАЗВ А.Тимчуком в частині призначення ним виконуючого обов'язки керівника Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Вказане підприємство також належить до сфери управління ДАЗВ. Крім того, згідно із витягом з ЄДРПОУ від 21.07.2024 р., сформованого за допомогою сервісу Опендатабот, керівником ДАЗВ (код 37536183) є ОСОБА_4 . Зміни до інформації в ЄДРПОУ неможливо внести без призначення нового голови ДАЗВ або виконуючого його обов'язки у встановленому законодавством порядку. Це також підтверджує відсутність належних повноважень у першого заступника Голови ДАЗВ А. Тимчука на виконання обов'язків, які є виключною компетенцією Голови ДАЗВ. Таким чином, на підставі пункту 5.8 контракту від 19.07.2019 року він має бути продовженим на строк, на який був укладений, оскільки позивача не було належним чином повідомлено уповноваженою на це особою зі сторони Відповідача про бажання припинити дію контракту. Наказ ДАЗВ від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » (за підписом першого заступника Голови ДАЗВ А. Тимчука) є таким, що виданий з перевищенням службових повноважень, а тому підлягає скасуванню. Відповідно, виданий на його підставі наказ Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 17.07.2024 №174-к «Про звільнення ОСОБА_1 » також підлягає скасуванню. У порядку інформування позивач зазначає, що з моменту безпідставного взяття на себе повноважень Голови ДАЗВ перший заступник Голови А. Тимчук повністю припинив погодження виплати премії Позивачу. Останнє таке погодження було лише за підписом Голови ДАЗВ ОСОБА_4 у липні 2023 року щодо премії за червень 2023 р. (лист-погодження ДАЗВ від 26.07.2023 № 01-2174/5-23). Починаючи з липня 2023 р. виплата премії позивачу повністю припинилася без будь-якого обґрунтування зі сторони відповідача, що є прямим порушенням вимог контракту від 19.07.2019 року. Зокрема, пунктом 3.1 даного контракту передбачено, що у разі погіршення показників роботи Установи, невиконання умов контракту, порушення умов трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення. Ненарахування або зменшення розміру премії позивачу проводиться на підставі наказу відповідача з обґрунтуванням підстав її ненарахування або зменшення, з яким позивач ознайомлюється під підпис. Жодного подібного наказу за весь час «головування» першого заступника А. Тимчука видано не було. Така ситуація змусила позивача звернутися за захистом своїх прав до Київського окружного адміністративного суду. На думку позивача, така ситуація штучно створена першим заступником Голови ДАЗВ А. Тимчуком, основною метою якої є примушування позивача з власної ініціативи розірвати трудовий контракт достроково у зв'язку з низьким розміром заробітної плати, призначивши на посаду директора Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника «свою» людину, яка буде «лояльна» до окремих посадовців в структурі ДАЗВ, незацікавлених в припиненні усіх незаконних рубок на території заповідника та інших «прибуткових» негативних явищ, що роками тривали на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) до утворення на вказаній території заповідника. Також позивачем подано було подано позовну заяву до Київського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, в якій просить визнати протиправними рішення ДАЗВ від 08.05.2024 року та від 03.06.202024 року за підписом першого заступника Голови А.Тимчука щодо припинення з 19.07.2024 року контракту з директором Чорнобильського радіаційноекологічного біосферного заповідника, а також зобов'язати ДАЗВ в особі першого заступника Голови А.Тимчука утриматися від дій, які спрямовані на розірвання контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та звільнення його із займаної посади. А відтак, на підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом, відповідно до якого просить суд скасувати наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 »; скасувати наказ Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 17.07.2024 №174-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Чорнобильського радіаційної екологічного біосферного заповідника з продовженням дії контракту від 19 липня 2019 року до 19 липня 2029 року.
Ухвалою судді від 30.07.2024 було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.09.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вважають позовні вимоги безпідставними, неаргументованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Щодо дотримання положень Контракту та підписання наказу звільнення уповноваженою особою. Відповідно до пункту 5.2. Контракту № 1 з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 19.07.2019 між ДАЗВ та позивачем контракт припиняється (розривається) після закінчення терміну його дії. Відповідно до пункту 5.8. контракту між ДАЗВ та позивачем після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту. Відповідно до пункту 6.1. Контракту, контракт діє з 19.07.2019 по 19.07.2024. Листом ДАЗВ від 08.05.2024 № 02-1657/8-24 позивача повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024. Листом ДАЗВ від 03.06.2024 № 02-1956/13-24 позивача повторно повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024. Наказ ДАЗВ від 22.06.2020 № 131-20 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ», доданий позивачем до позовної заяви, було визнано таким, що втратив чинність наказом ДАЗВ від 12.05.2023 № 78-23 «Про затвердження» Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ». Враховуючи вище наведене, наказ ДАЗВ від 22.06.2020 № 131-20 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ» є таким, що втратив чинність задовго до видання оспорюваного наказу про звільнення позивача з займаної посади. Наказом ДАЗВ від 17.01.2024 № 08-ос «Про звільнення ОСОБА_4 » було оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2023 року № 754-р «Про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження». Таким чином, ОСОБА_4 був звільнений 17.01.2024 р. Після цієї дати і станом на 20.08.2024 року Кабінетом Міністрів України рішення про призначення Голови ДАЗВ, або в.о. Голови ДАЗВ прийнято не було. Після звільнення Голови ДАЗВ і до призначення Голови в установленому Законом України «Про державну службу» (тобто Кабінетом Міністрів України) центральний орган виконавчої влади керується абзацом 2 частини шостої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який надає право використовувати наказ Голови про розподіл обов'язків на термін до призначення Голови в установленому порядку. Відтак, перший заступник Голови здійснює тимчасове заступництво за своєю посадою (першого заступника) відповідно до права, наданого Законом України «Про центральні органи виконавчої влади». Ураховуючи вище наведене, ДАЗВ зазначає, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. під час підписання оспорюваного позивачем наказу ДАЗВ від 11.07.2024 № 88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » та направлення листів для інформування позивача про припинення строку дії контракту діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством. Щодо забезпечення дії Контракту. У позовній заяві наявний висновок позивача про те, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. не є уповноваженою особою, яка мала право підписувати наказ про звільнення позивача. Однак, в той же час позивач не заперечує щодо вчинення першим заступником Голови ДАЗВ Тимчуком А.О. дій направлених на продовження строку дії контракту. Відповідно до пункту 6.1. Контракту, контракт діє з 19.07.2019 по 19.07.2024. Відповідно до наказу ДАЗВ від 19.07.2019 № 127-ос строк дії Контракту становить з 19.07.2019 по 19.07.2024. Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України, контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент укладення Контракту) працівник не може бути допущеним до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України (в редакції діючої на момент виникнення судового спору) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державі політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове держав соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, видання наказу є обов'язковою умовою в процесах звільнення продовження строку дії контракту. Дуалізм позиції відповідача про те, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. одночасно уповноважений на продовження строку дії контракту і не має повноважень щодо його припинення шляхом видання наказу про звільнення свідчить, зокрема, про намір не встановлення порушеного на думку позивача права, а про бажання за будь-яким способом залишатися на посаді директора Чорнобильського радіаційно-екологічного біосфери заповідника. Отже, Державне агентство України з управління зоною відчуження вважає позицію позивача непослідовною та такою, що не відповідає чинно законодавству. Щодо зловживання позивачем процесуальними правами. З тверджень зазначених позивачем, ним було направлено позовну заяву до Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року в якому позивач просить: «...1. Визнати протиправним рішення Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08.05.2024 року та від 03.06.2024 року за підписом першого заступника голови Андрія Тимчука щодо припинення з 19 липня 2024 року контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. «...2. Зобов'язати Державне агентство України з управління зоною відчуження в особі першого заступника Голови Андрія Тимчука утриматися від дій, які спрямовані на розірвання контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та звільнення його із займаної посади...».У позовній заяві від 22.07.2024 у справі № 754/10578/24 Позивач просить: «...1. Скасувати наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.70.2024 № 88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 ». «...2. Скасувати наказ Чорнобильського радіаційно екологічного біосферного заповідника від 17.07.2024 № 174-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». «...3. Поновити мене на посаді директора Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника з продовженням дії контракту від 19 липня 2019 року до 19 липня 2029 року.». Позивач мав захищати свої права під час судового розгляду в справі за зазначеним вище позовом, а не ініціювати окрему судову справу. Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 зазначає, що зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. Позивач не наводить доводів щодо наявності окремого спору у позові від 26.06.2024 та у позові від 22.07.2024 у справі №754/10578/24, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності саме щодо прийняття ДАЗВ рішення про припинення трудових відносин між позивачем та ДАЗВ. Разом з тим, позивач на сторінці 5 позову зазначає, що ним не подано іншого позову до ДАЗВ з тим самим предметом і тими ж підставами, хоча на сторінці 5 позову він підтверджує подання п до Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2024. Тому, ДАЗВ вважає, що позивач в межах справи № 754/10578/24 не порушення свого права або інтересу, відмінного від трудового права за захистом якого він вже звернувся до Київського окружного адміністративного суду у позові від 26.06.2024. Отже, позивачем вчинено дії, що свідчать про зловживання процесуальними правами шляхом подачі декількох позовів до одного й того самого відповідача, із тим самим предметом та з тих самих підстав. Щодо особистої позиції позивача на питання, що не є предметом розгляду даної справи. У тексті позовної заяви від 22.07.2024 позивач неодноразово висловлював власну думку та обвинувачення у адресу ДАЗВ стосовно питання, що не є предметом розгляду даної справи, з метою створення негативного образу ДАЗВ та осіб, що дотичні до нього в уявленні суду та долучив саме: звільнення ОСОБА_4 з посади Голови ДАЗВ; щодо призначення премії Позивачу та звернення до суду; щодо депутатського звернення Дениса Шмигаля ; щодо повсякденної діяльності Чорнобильського радіаційно - екологічного біосферного заповідника. Державне агентство України з управління зоною відчуження центральним органом виконавчої влади, що у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, указами Президента України постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими акта законодавства. На підставі викладеного вище, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується із доводами відповідача посилаючись на те, що відповідач стверджує, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. під час підписання оспорюваного позивачем наказу ДАЗВ від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » та направлення листів для інформування позивача про припинення строку дії контракту діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством. При цьому, відповідач посилається на частину шосту статті 19 Закону (України «Про центральні органи виконавчої влади» як правову підставу для виконання першим заступником Голови ДАЗВ Тимчуком А.О. обов'язків Голови ДАЗВ, яка дійсно передбачає, що у разі відсутності керівника центрального органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов'язки виконує один із заступників відповідно до встановленого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов'язків. Позивач вважає, що відповідачем на власний розсуд трактовано вказану норму Закону. Посада Голови ДАЗВ є вакантною, починаючи з 17.01.2024, проте до цього часу Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення про тимчасове покладання обов'язків Голови ДАЗВ на Тимчука А.О .. Тобто, з урахуванням вищезазначених законодавчих норм, призначення Тимчука О.А. тимчасово виконуючим обов'язки Голови ДАЗВ мало б бути обов'язково оформлено відповідним рішенням Уряду як вищим органом в системі органів виконавчої влади. Відповідно, твердження відповідача про те, що «після звільнення Голови ДАЗВ і до призначення Голови в установленому Законом України «Про державну службу» (тобто Кабінетом Міністрів України) центральний орган виконавчої влади керується абзацом 2 частини шостої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який надає право використовувати наказ Голови про розподіл обоє зв'язків на термін до призначення Голови в установленому порядку» є його суб'єктивною точкою зору, що протирічить діючому законодавству. Разом з тим, відповідач у своєму відзиві вказує на втрату чинності наказом ДАЗВ від 22.06.2020 № 131-20 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ», на заміну якому виданий наказ ДАЗВ від 12.05.2023 №78-23 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ». Проте наказ №78-23 не містить Схеми заміщення Голови ДАЗВ, його першого заступника та заступника у разі їх тимчасової відсутності, як це передбачалось свого часу наказом №131-20. У свою чергу, абзац шостий статті 19 Закону надає можливість одному із заступників виконувати обов'язки керівника центрального органу виконавчої влади у разі його відсутності чи неможливості здійснювати свої повноваження з інших причин. Таким чином, якщо керуватися аргументами Відповідача відносно уповноваженої особи, то є незрозумілим, на підставі чого перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. взяв на себе виконання обов'язків Голови ДАЗВ, якщо відсутня Схема заміщення (принаймні на офіційному веб-сайті ДАЗВ така інформація відсутня). Закон наділяє таким правом будь-кого із заступників керівника, а не виключно першого заступника. Позивач повторно наголошує, що підтвердженням цієї позиції є дійсний витяг з ЄДРПОУ від 11.09.2024 року, сформований за допомогою сервісу Опендатабот станом на дату подання цієї відповіді на відзив, згідно з яким керівником ДАЗВ (код 37536183) до цього часу є ОСОБА_4 . Зміни до інформації в ЄДРПОУ неможливо внести без призначення нового Голови ДАЗВ або виконуючого його обов'язки у встановленому законодавством порядку. Це також підтверджує відсутність належних повноважень у першого заступника Голови ДАЗВ Тимчука А.О. на виконання обов'язків, які є виключною компетенцією Голови ДАЗВ. З огляду на вище викладене, позивач залишається на позиції, викладеній у позовній заяві, згідно з якою звільнення його з посади здійснено посадовою особою, не наділеною відповідними владними повноваженнями, а тому вчинено з порушенням вимог діючого законодавства. Щодо забезпечення дії Контракту. Відповідач відверто маніпулює, стверджуючи про бажання Позивача «будь-яким способом залишатися на посаді директора Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника», оскільки предметом позовної заяви стало саме порушення законного права позивача на продовження трудових зносин з відповідачем. Правовою підставою для такого продовження є, зокрема, пункт 5.8 контракту від 19 липня 2019 року, згідно з яким після настання дати закінчення дії контракту вважається продовженим та строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту. Позивач вважає, що повідомлення відповідача за № 02-1657/8-24 від 08.05.2024 та за № 02-1956/13-24 від 03.06.2024 про припинення дії контракту не можна вважати належним інформуванням, оскільки у першого заступника Голови ДАЗВ Тимчука А.О. відсутні відповідні повноваження для прийняття рішення про звільнення керівника установи, що належить до сфери управління ДАЗВ. Це виключна компетенція керівника ДАЗВ, який призначається згідно діючого законодавства лише Кабінетом Міністрів України (як на тимчасовій основі, так і на постійній). Оскільки позивач не був належним чином і у правовий спосіб повідомлений про бажання припинити дію контракту зі сторони відповідача, то ший контракт має вважатись таким, що продовжений на строк, на який він був укладений, тобто ще на 5 років (до 19 липня 2029 року). У разі продовження дії контракту в даному випадку не потрібно видавати ні наказ про звільнення, ні наказ про укладення нового трудового договору. Діючим залишається вже укладений раніше контракт, на підставі якого позивача свого часу було правомірно допущено до роботи, як це передбачено вимогами статті 24 Кодексу законів про працю України. Такою угодою може бути додаткова угода до діючого контракту в частині внесення зміни до пункту 6.1 контракту щодо уточнення терміну його дії. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованої відносно ДАЗВ станом на 12.09.2023 року Тимчук А.О. є представником вказаного державного органу, який наділений, серед іншого, повноваженням «вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо». Відповідно, перший заступник голови ДАЗВ Тимчук А.О. уповноважений підписувати договори, включаючи додаткові угоди до них, від імені ДАЗВ. При цьому, жодною законодавчою нормою не передбачено, що про продовження дії контракту має бути виданий окремий наказ. Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ряд постанов Пленуму Верховного Суду України, якими, на думку відповідача, і підтверджується його позиція щодо обов'язкового видання наказу при продовження строку дії контракту. Однак, жодна з наведених постанов Пленуму ВСУ не містить у своєму змісті відповідного висновку. Крім того, жодна з норм діючого видання наказу чи іншого розпорядчого документу про продовження дії строкового контракту у зв'язку з його пролонгацією на аналогічний термін (за наявності відповідних умов). Нічого подібного не передбачає і сам контракт між позивачем і відповідачем від 19 липня 2019 року. Щодо зловживання позивачем процесуальними правами. Відповідач знову вдається до маніпуляцій при використанні терміну «предмет позову», неправомірно вказуючи про зловживання Позивачем своїми процесуальними правами. У випадку подання позивачем позову до Київського окружного адміністративного суду його предметом були вимоги про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій. На той час позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і просив суд ухвалити рішення, виходячи з даних обставин. Предметом позову до Деснянського районного суду м. Києва є вимоги про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі. Підставами для подання даного позову стали абсолютно відмінні від подання попереднього позову обставини, а саме - відсутність трудових відносин з позивачем. Вимоги щодо захисту оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу в даному випадку є відмінні від тих, які були викладені у позові до Київського окружного адміністративного суду. Доказом цього є прийняття Деснянським районним судом у м. Києві даної позовної заяви. У зв'язку з цим, твердження відповідача про «штучне подвоєння судового процесу» є таким, що не відповідає дійсності. Щодо особистої позиції позивача на питання, що не є предметом розгляду даної справи. Відповідач стверджує, що наданими до позовної заяви доказами позивач намагається створити негативний образ ДАЗВ та осіб, що дотичні до нього. При цьому, відповідач зазначає, що «порушені питання та матеріали долучені Позивачем з зазначених вище питань не є предметом розгляду даної справи та не можуть слугувати підтвердженням позовних вимог ОСОБА_1 ». Подані до позовної заяви докази, за позицію позивача, відображають саме факти, тобто задокументовані події того, що відбулося у минулому. Дані події дійсно мали місце, про що позивач проінформував суд. Тому позивач залишає на розгляд суду вивчення вказаних доказів на предмет їх належності до предмету доказування. А відтак, вимоги позовної заяви підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Крім того, з поданою відповіддю на відзив містилося клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.
Ухвалою судді від 18.09.2024 року було вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення судового засідання.
24.09.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просять залишити позовні вимоги без задоволення.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надаючи пояснення, посилався на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача - за довіреністю Горбач О.С. заперечував проти вимог позовної заяви, надаючи пояснення, посилався на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та запеченнях.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що наказом №127-ОС від 19.07.2019 року, позивача було прийнято на посаду директора Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, терміном на 05 років, з 19 липня 2019 року по 19 липня 2024 року.
Листом від 15.07.2024 №02-2477/13-24 позивачу надіслано наказ ДАЗВ від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » за підписом першого заступника Голови А. Тимчука.
Наказом відповідача № 174-к від 17.07.2024 року звільнено позивача з 19.07.2024 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Підставою наказу є наказ №88-24-ОС від 11.07.2024 року «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 » видано наказ Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 17.07.2024 р. №174-к «Про звільнення ОСОБА_1 » за підписом першого заступника директора Сергія Хмельницького.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до вимог ст. 5-1 КЗпП України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.36 КЗпП, підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
19.07.2019 року між позивачем та Державним агентством України з управління зоною відчуження у особі Голови Петрука В.В. було укладено контракт, на підставі якого ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора державної установи «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» на термін з 19 липня 2019 року по 19 липня 2024 року.
Згідно із пунктом 5.8 Контракту, після настання дати закінчення дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.
Відповідно до п. 6.1 Контракту, контракт діє з « 15 » липня 2019 року по « 19 » липня 2024 року (а.с.78 зворотна сторона).
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, листом ДАЗВ від 08.05.2024 №02-1657/8-24 за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука, позивача повідомлено про те, що контракт з ним припиняється в останній день його дії 19.07.2024, і продовження дії контракту не планується.
У подальшому, листом ДАЗВ від 03.06.2024 №02-1956/13-24 за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука, позивача повторно повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024.
Позивач не погоджується із оспорюваним наказом, посилаючись на те, що повідомлення від відповідача за підписом першого заступника Голови ДАЗВ А. Тимчука не вважає належним інформуванням про бажання припинити дію контракту, оскільки у даної особи відсутні відповідні повноваження для прийняття рішення про звільнення керівника установи, що належить до сфери управління відповідача.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно із вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI заступники керівника центрального органу виконавчої влади здійснюють повноваження відповідно до затвердженого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов'язків, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 вище зазначеної статті зазначено, що у разі відсутності керівника центрального органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов'язки виконує один із заступників відповідно до встановленого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов'язків.
Керівник органу виконавчої влади передусім є посадовою особою, яка перебуває у трудових відносинах з центральним органом виконавчої влади, що регулюються нормами трудового законодавства України.
Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади розподіляє обов'язки між своїми заступниками.
Наказом ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першого заступника Голови та заступника Голови ДАЗВ», визнано таким, що втратив чинність наказом ДАЗВ від 12.05.2023 №78-23 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ».
А відтак, наказ ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 «Про затвердження Розподілу обов'язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ» є таким, що втратив чинність.
Згідно пункту 8 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 №564 у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міндовкілля, видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Також, судом встановлено, що Наказом ДАЗВ від 17.01.2024 №08-ос «Про звільнення ОСОБА_4 » оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 №754-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження». Таким чином, ОСОБА_4 був звільнений 17.01.2024 Після цієї дати і станом на день направлення відзиву Кабінетом Міністрів України рішення про призначення Голови ДАЗВ, або в.о. Голови ДАЗВ прийнято не було.
Після звільнення Голови ДАЗВ і до призначення Голови в установленому Законом України «Про державну службу» (тобто Кабінетом Міністрів України) центральний орган виконавчої влади керується абзацом 2 частини 6 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який надає право використовувати наказ Голови про розподіл обов'язків на термін до призначення Голови в установленому порядку.
Отже, перший заступник Голови здійснює тимчасове заступництво за своєю посадою (першого заступника) відповідно до права, наданого Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».
Таким чином, перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. під час підписання та направлення оспорюваних позивачем листів для інформування останнього про припинення строку дії контракту, діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством.
А відтак, видання наказу є обов'язковою умовою в процесах звільнення, продовження строку дії контракту.
Зазначена позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18.
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з копії рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного агентства з управління зоною відчуження про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані накази підписані не уповноваженою особою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належним чином був проінформований листом відповідача про припинення строку дії контракту.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вище викладене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених відповідними доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 21, 24, 36КЗпП України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 235, 263, 264, 352, 354-355 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, третя особа: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27.03.2025.
Суддя: Т.А.Зотько