Номер провадження 2/754/1917/25
Справа №754/17496/24
Іменем України
03 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Сенюти В.О.,
секретар судового засідання - Кочерга І.Ю.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 та повинен сплачувати на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно. Починаючи з жовтня 2023 щомісячна сума аліментів, яку сплачує боржник, складає в середньому близько 400,00 грн. на місяць. Позивач зазначає, що вказаний розмір аліментів є вкрай незначним, не може забезпечити гармонійного розвитку дитини та задовольнити жодних її потреб, та є меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину. Крім того, позивачка вказує, що її із дочкою матеріальний стан значно змінився, оскільки із початком війни зросли ціни на основні групи товарів та послуг, на продукти харчування та одяг, підвищились ціни на побутові послуги, у зв'язку із чим на утримання дитини необхідно більше коштів. При цьому, відповідач є працездатною особою, має у своєму розпорядженні дві квартири у м. Києві, займається підприємницькою діяльністю, тому має можливість сплачувати аліменти. Дане порушення інтересів дитини є підставою для звернення до суду із цим позовом та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
20.12.2024 на виконання вказаної ухвали суду, позивачем вказані недоліки усунуті.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Не погоджуючись з позовною заявою, відповідач подав відзив, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими. Посилається на те, що на теперішній час, з нього на користь позивачки, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 01.11.2021 і на період її навчання, але не більше ніж досягнення 23 років, в саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, відповідач зазначає, що є фізичною собою-підприємцем, який до 01.10.2023 був зареєстрований в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві платником єдиного податку, з 30.09.2023 виключений з реєстру платників єдиного податку та з 01.10.2023 перебуває на загальній системі оподаткування. Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог також посилається на те, що на його утриманні перебуває малолітній син, позивачка не надала до суду доказів, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальний стан з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. При цьому, позивачка ОСОБА_2 не надала суду доказів, які свідчать про погіршення її матеріального стану або погіршення її стану здоров'я. Відсутність доказів та обставин, визначених статтею 192 СК України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Позивачка подала відповідь на відзив, де просила позов задовольнити у повному обсязі. Позивачка заперечує доводи відповідача про незмінність його матеріального стану. Вказує, що відповідач не спростував наведені нею обставини щодо: стану здоров'я та матеріального становища дитини, необхідності постійних витрат на її лікування, розвиток та здобуття вищої освіти; стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності будь-яких фізичних чи інших обмежень щодо працездатності; розміру аліментів у твердій грошовій сумі; часу, з якого слід стягувати аліменти у твердій грошовій сумі. Тому, вважає заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов - необґрунтованими, в свою чергу позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивачки подану позовну заяву підтримав, просив позов задовольнити з викладених підстав та з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши вступне слово представника позивачки, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва 28.10.2009 у справі № 2- 4765/09 з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої на той час дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 26.08.2009 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі № 754/16571/21 вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період її навчання але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01.11.2021.(а.с. 21).
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.07.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 на виконання зазначеного рішення суду(а.с.22).
Відповідно до розрахунків державного виконавця станом на 11.09.2023 заборгованість боржника складала 50458,91 грн. (була сплачена). Станом на 01.01.2024 заборгованість складала 26492,66 грн. Станом на 11.07.2024 заборгованість складала 151376,07 грн. В подальшому державним виконавцем зроблено перерахунок 16.07.2024 та зазначено про відсутність заборгованості (а.с.29).
Також, відповідач має малолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 24.09.2022.(а.с.139).
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки на період її навчання.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішенням суду вже вирішувалось питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої дитини на період її навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачка, як на підставу задоволення позову посилається на те, що розмір стягнутих аліментів недостатній для утримання дитини, а її матеріальний стан погіршився через зростання цін, а матеріальний стан відповідача покращився.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Розмір аліментів підлягає зміні з часу набрання цим рішенням законної сили, про що роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18)).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
У постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 зроблено висновок, що суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
З огляду на вищевикладене позивачка, ініціюючи позов, мала б самостійно обрати ефективний спосіб захисту порушеного права.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Пред'являючи позов, стороною позивача було вказано, що відповідач отримує доходи від підприємницької діяльності, а тому відповідач має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі, та позивач вважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму у розмірі 6250,00 грн.
Твердження позивачки про те, що відповідач отримує дохід від підприємницької діяльності та має змогу сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі, суд до уваги не приймає, оскільки законодавець не пов'язує працездатність платника аліментів та його можливість сплачувати аліменти із підставами для зміни способу стягнення аліментів, а відтак наведені твердження сторони позивача є хибними.
Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором.
Суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яку прагне досягнути позивач, звертаючись до суду (постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, провадження № 61-12893св22).
Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Позовні вимоги ОСОБА_2 в редакції позову, що є предметом розгляду вимогам щодо ефективності пособу захисту наразі не відповідають.
Враховуючи все викладене в сукупності суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог. Окремо варто вказати на те, що відповідач вказував на можливість зміну розміру раніше присуджених аліментів, однак, позивачем не пред'явлено вимог про зміну розміру аліментів, а суд в силу вимог цивільно-процесуального закону позбавлений можливості вийти за їх межі.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, та їх взаємний зв'язок, суд вважає, що доводи позову не ґрунтуються на законі, не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, та достатніх обставин, а вимог про зміну розміру аліментів позивачем не пред'явлено, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову за наведених в ньому підстав.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд не вбачає будь-яких порушень прав позивача і дійшов висновку, що позивач обрав не ефективний спосіб їх захисту, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 про стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса - АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса - АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено - 26 березня 2025 року.
Суддя В.О. Сенюта