Номер провадження 2-др/754/20/25
Справа №754/17954/24
Іменем України
21 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Матушок І.
за участі: представник позивача - Константинова О.Г.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Сенчило В.В., Сологуба В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання постановлення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець - 6» про зобов'язання вчинити дії,
Представник до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець - 6» Сологуб В.Л. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового про стягнення з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець - 6» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 гривень.
Вимоги заяви обґрунтовані наступним.
07 лютого 2025 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі № 754/17954/24, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6» повністю.
У відзиві на позовну заяву надано попередній розрахунок судових витрат, зокрема в частині витрат на професійну правничу допомогу. Розмір витрат було визначено 30 000 (тридцять тисяч грн.) 00 коп.
Звертають увагу, що Відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву здійснено розрахунок сум судових витрат, понесених ОСББ «Мотозаводець-6» підчас підготовки до розгляду та слухання справи № 754/17954/24 за позовом ОСОБА_2 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець-6» та складають із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
На підтвердження факту понесення витрат Відповідачем до заяви додають: копію договору № 16-24 від 14.03.2024 року про надання правової (правничої) допомоги, копію додаткової угоди № 3 від 10.01.2025 року, копія акту наданих послуг від 10.02.2025 року, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру.
10.03.2025 року представником позивача ОСОБА_2 , адвокатом Константиновим О.Г. через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (заперечення) відповідно до якого у задоволені заяви ОСББ « Мотозаводець-6» відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.
У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №754/17954/24 за позовною заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ОСОБА_2 та/або Позивач) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотозаводець-6" (надалі по тексту-Відповідач та/або ОСББ "Мотозаводець-6").
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07.02.2025 року у справі № 754/17954/24, у задоволенні позовних вимог Позивача було відмовлено.
14.02.2025 року, Відповідачем, до Деснянського районного суду міста Києві, було подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомоги, у якій Відповідач, просив стягнути з Позивача на його користь 25 000,00 (Двадцять п'ять тисяч грн.00 коп. ) гривень, за правничу допомогу, оскільки вважає цю суму обгрунтованою.
Із зазначеною позицією Відповідача не погоджується Позивач, виходячи з наступного.
Разом із заявою про відшкодування витрат, Відповідачем було подано договір № 16-24 від 14 березня 2024 року про надання правової (правничої) допомоги, акт про надання послуг № 10.02.2025 року, відповідно до якого загальна вартість послуг склала 25 000,00 (Двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень, додаткова угода № 3 від 10 січня 2025 року до договір № 16-24 від 14 березня 2024 року про надання правової (правничої) допомоги. Інших документів на підтвердження взаємовідносин пов'язаних із адвокатськими витратами між Відповідачем та представником Відповідача, не було подано.
Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК Україниу разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представник Позивача - Сенчило В.В., Сологуб В.Л. в судовому засіданні дану заяву підтримали в повному обсязі.
Відповідач та її представник під час судового засідання вимоги заяви про стягнення додаткових витрат не визнали, заперечували в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість частково задоволення заяви та постановлення додаткового рішення у справі з таких підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець - 6» про зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 №23-рп/2009.
Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витратина підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем долучено: ордер на надання правничої допомоги №16-24 від 14.03.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №004840 на ім'я Сологуб В.Л. , акт наданих послуг від 10.02.2025 року з описом виконаних робіт, договір №16-24 про надання правової (правничої) допомоги від 14.03.2024, додаткова угоду №3 до договору №16-24 від 14.03.2024 року про надання правової (правничої) допомоги від 10.01.2025.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 гривень є завищеною та не є належним чином обґрунтованою, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги витрат на правничу допомогу є завищеними та не є належним чином обґрунтовані, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 18, 203 ЦК України, Законом України "Про нотаріат", Законом України "Про виконавче провадження", суд -
Постановити додаткове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець - 6» про зобов'язання вчинити дії.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотозаводець - 6» витрати на правничу допомогу в розмірі 12500 гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.А. Галась