Номер провадження 2/754/1557/25
Справа №754/16470/24
Іменем України
03 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Сенюти В.О.
секретар судового засідання - Кочерга І.Ю.,
за участю:
представника позивача - Ворон С.В.
відповідачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідачки - Крикунова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -
Позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 26.04.2014 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема й в частині визначення виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. 05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Відповідачка ОСОБА_1 є співвласником та споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачки не надходило. Проте, відповідач як споживач послуг, всупереч чинному законодавству України протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов'язків зі сплати коштів за послуги, які надає позивач, у зв'язку з чим за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_2 перед виконавцем послуг - позивачем виникла заборгованість щодо оплати послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01.08.2015 по 31.05.2024 в розмірі 111 138,95 грн. У зв'язку з простроченням оплати спожитих послуг відповідач зобов'язана сплатити 3% річних в розмірі 9015,20 грн. та інфляційні витрати в розмірі 38966,81 грн. На підставі викладеного, позивач звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
28.11.2024 на виконання вказаної ухвали суду, представником позивача вказані недоліки усунуті.
Ухвалою Деснянського районного суд міста Києва від 03.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) та призначено судове засідання.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Крикунов Д.О. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач посилається на те, що вона є спадкоємицею померлої матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу належить 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.09.2024, який було надано до суду позивачем в якості доказу, відповідачем для реєстрації 1/2 частки на право власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 було подано свідоцтво про право на спадщину, видане 29.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нечитайло І.В. Отже заборгованість, яка утворилася до 16.04.2021 є заборгованістю не відповідача, а є заборгованістю померлої матері ОСОБА_2 . Крім того, відповідач заявляє про сплив строку позовної давності, а також про необхідінсть суду застосувати положення ч. 4 ст. 267 ЦК України.
19.02.2025 представник позивача - ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив, згідно якої сторона позивача не погоджується з твердженнями сторони відповідача. При цьому, вказує, що починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19. Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності. На підставі вище викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги та врахувати при ухваленні рішення відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили у позові відмовити повністю, з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198 від 10.04.2014, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Так, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Частиною 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових мереж).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору, оскільки після розміщення повідомлення до Договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідача не надходило.
У відповідності до п. 1.1 Договору, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати Боржнику відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо-будинкових систем), а Боржник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Виходячи з визначеннями, наданим у пунктах 2, 6, 13 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) може бути індивідуальний або колективний.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно положень пунктів 1, 5, 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (втратили чинність 01.05.2022), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - матір відповідачки, про що свідчить копія свідоцтва про смерть.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 належить на праві часткової власності ОСОБА_4 у розмірі 1/2 частки з 20.02.2024 та ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частки з 29.06.2023 (а.с.18-19).
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та на момент розгляду справи є неповнолітньою особою.
Позивач позовні вимоги пред'явив лише до відповідачки ОСОБА_1 , яка є співвласником квартири АДРЕСА_2 з 29.06.2023 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи положення статтей 49, 51 ЦПК України сторона позивача не заявляла клопотання про залучення до розгляду справи співвідповідача - законного представника неповнолітньої особи.
Предметом позову є заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 серпня 2015 року по 31 травня 2024 року.
Надання позивачем послуг за спірний період відповідачкою заперечується.
Приписи статей 205, 634, 641, 642, 714 ЦК України і частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію оферта та повністю без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.201 у справі № 646/834/17 зазначено, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Оскільки протягом місяця з дня опублікування позивачем у засобі масової інформації повідомлення та договору відповідач про свою відмову укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення у письмовому вигляді не направив, він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору, а відтак можна дійти висновку про наявність договірних відносин між сторонами.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжпіврічного інтервалу.
Відповідний розмір внеску, встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 № 1716 для відповідного будинку у розмірі 4,36 грн. щоквартально, однак він не сплачений відповідачкою, внаслідок чого борг складає 30,52 грн.
Як встановлено судом, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.08.2015 по 31.05.2024, послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 не виконувались належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 111138,95 грн., 1120,01 грн. заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування та 30,52 грн. заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Проте новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 200/14925/15-ц (провадження № 61-13874св18).
При цьому, матеріалами справи підтверджено що відповідачка 29.06.2023 набула право власності на 1/2 частину квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Нормою статті 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).
Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з частиною третьою цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1281 ЦК України визначено порядок та строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, згідно якого спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (частина перша). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частина третя). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта).
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що строки пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Враховуючи те, що позивач був обізнаний про факт смерті ОСОБА_2 під час розгляду справи № 754/1875/23, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у період з 29.06.2023 по 31.05.2024. Крім того, суд при обчисленні розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 враховує ту обставину, що з 20.02.2024 вказана кварира зареєстрована за співвласником ОСОБА_4 (неповнолітня).
Таким чином, на підставі вище вказаного, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 30.06.2023 по 20.02.2024 у розмірі 14290,53 грн., та з 21.02.2024 по 01.05.2024 у розмірі 2627,63 грн.
Щодо заяви сторони відповідача про застосування строку позовної давності.
Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до усталених загальних правових висновків Верховного Суду щодо порядку застосування позовної давності, викладених, зокрема, в постановах від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 03.02.202 у справі № 914/197/19, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 19.11.201 у справі № 911/3677/17, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Слід зауважити, що Законом України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 продовжено на всій території України карантин до 30.06.2020.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, враховуючи, що Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо продовження позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020 , з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 і до часу звернення до суду з позовом, строк звернення до суду було продовжено.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 25.11.2024, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості з відповідачки за період з 29.06.2023, відтак відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд вважає, що у зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідачка зобов'язана сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 26,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 46,59 грн.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли часткове підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири - з неї підлягають стягненню витрати на утримання належного її майна в 1/2 частині за період з 30 червня 2023 року, а саме: частину заборгованості за житлово-комунальні послуги з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних в сумі 16991,49 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 342,77 грн. (16991,49 грн.*3028,00 грн./159120,96 грн. = 342,77 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 257, 261, 530, 625, 629 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16991,49 грн., 3 % річних - 26,74 грн., інфляційні втрати - 46,59 грн. та судовий збір в розмірі 342,77 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» - код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2025 року.
Суддя В.О.Сенюта