справа № 753/25114/24
провадження № 2/753/32/25
27 березня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Хильченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, суд -
Позивач в особі ТОВ «Євро-Реконструкція» у грудні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послугиз централізованого опалення та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Посилаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частині кожний квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за централізоване опалення та постачання гарячої води станом на 01.11.2024 року, яка становить 20 116 грн. 03 коп., й складається із таких складових: 11 910 грн. 07 коп. - заборгованість за послуги постачання гарячої води з жовтня 2016 року та 8 205 грн. 96 коп. - за теплопостачання з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року, з листопада 2021 року - за абонентське облуговування.
Окрім того, ним ставиться вимога про стягнення 6 115 грн. 39 коп. - індексу інфляції та 1 712 грн. 21 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 27 943 грн. 63 коп.
В судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов'язань, з можливим ухваленням заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні чимоги визнав частково щодо загальної суми боргуз централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині вимоги індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, не визнав. Вказав, що особисто ним частково сплачувалися складові боргу, починаючи з січня 2025 року. Докази на часткове спростування позовних вимог до суду не подав; із клопотанням про долучення доказів до суду не звертався; відзив на позов ним не поданий.
Відповідач ОСОБА_2 в судрове засідання не з'явивилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).
Відзиви на позов таким відповідачем не поданий.
Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.
Наведені обставини свідчать, що сторни завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких підстав судом визнано за можливе ухвалити по даній справі рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача, відповідача ОСОБА_1 .
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності відповідача ОСОБА_2
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Вислухавши відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за відсутності наданих відповідачем на часткове спростування позовних вимог доказів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно з частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_1 є спадкоємцем частини квартири АДРЕСА_1 після смерті батька, яким був складений на випадок смерті заповіт від 06.05.2015 року на користь ОСОБА_1 , відповідно до рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16.07.2021 року, а ОСОБА_2 є співвласником (1/2 частина) вказаної квартири з 20.08.2007 року (а.с.14, 15-18).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як співвласники вказаної квартири отримують житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за централізоване опалення та постачання гарячої води станом на 01.11.2024 року, яка становить 20 116 грн. 03 коп., й складається із таких складових: 11 910 грн. 07 коп. - заборгованість за послуги постачання гарячої води з жовтня 2016 року та 8 205 грн. 96 коп. - за теплопостачання з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року, з листопада 2021 року - за абонентське обслуговування (а.с.8 - 9, 10-13, 14, 15-17, 18, 19-30).
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за електроносії" від 10.04.2014 року виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для суб"єктів усіх форм власності з 01 липня 2014 року є суб"єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.
За період проживання/володіння відповідачами вказаною квартирою позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період щоденно надавались послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Так, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі 6-110цс12.
Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення 6 115 грн. 39 коп. - індексу інфляції та 1 712 грн. 21 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 27 943 грн. 63 коп. (а.с.8-10, 11-13), яка підлягає задоволенню із таких правових підстав.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підставою виникнення зобов'язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів на часткове спростування позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, відзив на позов ним не подано, суд вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу й суд їх відхиляє.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позтвача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по 1 514 грн. 00 коп. з кожного (3 028 грн. 00 коп. : 2 = 1 514 грн.00 коп.).
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», код ЄДПРОУ - 37739041, 13 971 грн. 81 коп. - заборгованості за надані послуги централізованого опалення й гарчого водопостачання з урахуванням інфляційної складової боргу та трьох відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 514 грн. 00 коп. - судового збору, всього - 15 485 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про РНОКПП відсутні, АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», код ЄДПРОУ - 37739041, 13 971 грн. 81 коп. - заборгованості за надані послуги централізованого опалення й гарчого водопостачання з урахуванням інфляційної складової боргу та трьох відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 514 грн. 00 коп. - судового збору, всього - 15 485 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.