Справа № 308/1889/25
27 березня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024140160000755 від 22.11.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, на утримання 3-є дітей (зі слів), військовослужбовця військової служби призваного за мобілізацією, що перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, -
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, через особисту недисциплінованість, без дозволу командування начальників, яким підпорядкований за службою, 08.11.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 (ППД - АДРЕСА_2 ) та був незаконно відсутній на військовій службі по 23.11.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
Отже, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення в судовому засіданні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладеного в обвинувальному акті, який відповідає дійсності, він його у повному обсязі підтверджує. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, а тому просить суд визнати його винуватим та призначити йому покарання за ч.5 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просила суд урахувати, що обвинувачений визнавав себе винуватим. У зв'язку з чим просила призначити її підзахисному мінімальне покарання.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризує особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих йому злочинів: за ч.5 ст.407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро каявся, засудив свою протиправну поведінку, у зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, раніше був звільнений судомвід кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, у зв'язку із продовженням проходження військової служби, не одружений, на утриманні має 3-х неповнолітніх дітей (зі слів), на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, бажає виправити свою протиправну поведінку та продовжити військову службу.
Урахувавши зазначені обставини, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
В рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 23.11.2024 року, у зв'язку з чим слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_4 за цим вироком покарання строк попереднього ув'язнення, починаючи з моменту затримання, а саме з 23.11.2024 року, виходячи з положень ст. 72 КК України, що 1 (одному) дню попереднього ув'язнення відповідає 1 (один) день позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.5ст.72 КК України в строк відбуття покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час кримінального провадження та судового розгляду в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі у період з моменту затримання, а саме з: 23.11.2024 року.
Строк відбування покарання рахувати з 23.11.2024 року, тобто з часу затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Відповідно до ч. 2ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України. Копію вироку суду не пізніше наступного для після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_6