Справа № 307/5366/24
Провадження № 1-кп/307/340/24
27 березня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071160000588 від 20.07.2024 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки смт. Буштино, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, незаміжньої, не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
20.07.2024 близько 16 години 45 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпивали алкогольні напої у спальні квартири за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перейшли до приміщення кухні, де між ними сталася сварка, в ході якої в ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, а також бажаючи їх настання, взяла зі столу кухонний ніж із дерев?яним руків?ям та в приміщенні кухні нанесла один удар ОСОБА_6 в область грудної клітки, внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження у вигляді відкритої травми грудної клітки, а саме проникаючої колото-різаної рани грудної клітки на рівні 4-го міжребер?я по лівій серединно-ключичній лінії з пошкодженням перикарда, з розвитком гемотораксу та гемоперикарда, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являється небезпечним для життя потерпілого в момент його спричинення.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованому їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнала повністю. Показала, що з ОСОБА_6 вони проживали разом, як співмешканці та час від часу сварилися та потім мирилися. Вказала, що 20 липня 2024 року у другій половині дня, в селищі Буштино, в будинку по вулиці Травнева, 5 разом з ОСОБА_6 спочатку перебували у вітальні. Вказує, що напередодні того дня, а також після скоєного правопорушення вона вживала алкогольні напої. ОСОБА_6 вживав того дня алкогольні напої. Зазначила, що ОСОБА_6 спав, а вона сиділа. Через деякий час вона пішла на кухню, щоб приготувати їжу та в один момент з-заді до неї підійшов ОСОБА_6 , який нічого не сказавши, взяв її за шию, на що вона сказала «відпусти», а він не припинив її душити. Після цього, вона повернулася до потерпілого обличчям до обличчя, схопила правою рукою довгий кухонний ніж з дерев'яною рукояткою, який лежав на столі і цим ножем нанесла один удар в область серця потерпілого. Вдарила його ножем, тому що боялася за своє життя і наміру вбивати потерпілого не мала. Потерпілий перебуваючи біля стінки, почав сповзати. Після того, як вона нанесла удар ножем, потерпілий ОСОБА_6 ще перебував при свідомості, дещо говорив. Зазначила, що нанести удар обвинуваченому вийшло автоматично, наносити в серце наміру не мала.
Зрозумівши наслідки вчиненого, почала надавати потерпілому допомогу та викликала швидку допомогу, щоб потерпілий не помер. Потерпілий назвав адресу, де вони перебували і куди повинна їхати швидка, тому що вона зі страху забула адресу. Після цього, вона витягла ніж і поставила до рани рушник, щоб потерпілий не помер і пішла зустрічати швидку допомогу.
Як приїхала швидка ОСОБА_6 лежав на підлозі, дихав. Працівники швидкої медичної допомоги потерпілого відвезли до лікарня. Після цього, приїхали працівники поліції і забрали її до відділу поліції. Вказала, що після події потерпілого вона більше не бачила. Про наявність чи відсутність будь-яких претензій до неї, з боку потерпілого, або його близьких родичів їй не відомо.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, доведена повністю.
Оскільки прокурор, обвинувачена та потерпілий, який подав заяви про проведення судового розгляду у його відсутності та відсутність претензій до обвинуваченої, не заперечили щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про особу обвинуваченого.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із правилами ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, дані про особу винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно та раніше не судима.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає: визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Разом з цим, суд не визнає такої пом'якшуючої покарання обвинуваченій ОСОБА_4 обставини, як щире каяття, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_4 визнала лише факт вчинення нею кримінального правопорушення, однак не встановлено дійсного, відвертого, а не уявного визнання ним своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що повинно виражатись в бажанні обвинуваченого виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Про що також свідчить, відсутність доказів будь-якого відшкодування завданих злочином матеріальних збитків.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає, вчинення кримінального правопорущення в стані алкогольного сп'яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи , з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , зокрема характеристику надану виконавчим комітетом Буштинської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області, з якої слідує, що за час проживання з народження в селищі Буштино, відносно ОСОБА_4 скарг не надходило та проживає вона, з сином ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на момент розгляду справи досяг повноліття.
Відповідано до дослідженої довідки ВІТ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності раніше не притягалася та згідно довідки виданої КНП «Тячівська консультативна поліклініка» на обліку у лікаря психіатра та нарколога не значиться.
За положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винної, яка визнала вину, висновок органу пробації, згідно якого ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та також ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середній та щодо можливості виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, а також ту обставину, що вона, за місцем проживання характеризується позитивно та раніше не судима.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.
Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченій, її поведінку після вчинення злочину, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 і попередження вчинення з її боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо неї необхідно і доцільно призначити покарання, передбачене санкцією 1. ст.121 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків.
Суд вважає, що призначення обвинуваченій саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи вищенаведене, арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.07.2024 року у справі №307/2905/24 на рушник зеленого кольору з візерунком, кухонний ніж з надписом на лезі «BERGNER», які належать потерпілому ОСОБА_6 , та різнокольорова футболка з візерунком, шорти темно-синього кольору, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , 3 SIM - карткою: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з SIM-карткою: НОМЕР_6 , які належать обвинуваченій ОСОБА_4 підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експерта, які згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави, тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових молекулярно генетичних експертиз №СЕ-19/107/-24/8354-БД від 19.09.2024 в розмірі 9005,33 грн., №СЕ-19/107/-24/8355-БД від 19.09.2024 в розмірі 10652,11 грн., №СЕ-19/107/-24/8356-БД від 19.09.2024 в розмірі 9005,33 грн., та №СЕ-19/107/-24/8357-БД від 25.11.2024 в розмірі 16059,93 грн.,
Цивільний позов не заявлено.
Обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.07.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався та згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 4.02.2025 діє до 04.04.2025, включно.
Враховуючи, що суд прийшов до переконання про призначення обвинуваченій покарання із застосуванням ст.75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому відповідно до положень ст.377 КПК України, суд вважає за необхідне запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили слід змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі судового засідання.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 118, 124, 174, 179, 368-370, 373, 374, 377, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити їй покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного їй покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання поклавши на неї обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у випадку невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід або накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін перебування під вартою з 20 липня 2024 року по 27 березня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 44722,70 (сорок чотири тисячі сімсот двадцять дві) гривні 70 (сімдесят) копійок процесуальних витрат за проведення судових молекулярно-генетичних експертиз.
Арешт накладений на підставі ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.07.2024 року у справі №307/2905/24 на різнокольорову футболку з візерунком, шорти темно-синього кольору, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , 3 SIM - карткою: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з SIM-карткою: НОМЕР_6 , скасувати.
Речові докази:
- рушник зеленого кольору з візерунком з нашаруванням речовини бурого кольору, кухонний ніж з надписом на лезі «BERGNER», різнокольорова футболка з візерунком, шорти темно-синього кольору, змиви речовини бурого кольору з дверцят холодильника «Днепр», змиви з підлоги кухні, передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили знищити;
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , 3 SIM - карткою: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з SIM-карткою: НОМЕР_6 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили повернути їх власнику ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області від 20.07.2024, що розміщені на оптичному диску для лазерних систем зчитування DVD-R; аудіозапис розмови з оператором служби «102», що розміщений на оптичному диску DVD-R «Verbatim»; аудіозапис розмови з оператором служби «103», що розміщений на оптичному диску для лазерних систем зчитування диск CD-R«FIESTA», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження №12024071160000588 від 20.07.2024, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок в частині зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання підлягає негайному виконанню після його оголошення.
Відповідно до ч.3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1