Справа № 304/413/25 Провадження № 1-кс/304/391/2025
21 березня 2025 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000044 від 15 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Перечин, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше не судимого,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, поданим на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000044 від 15 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
Клопотання мотивує тим, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у невстановленої особи на ім'я ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів. Так, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_7 розробив злочинну схему, відповідно до якої особи призовного віку від 18 до 60 років, за його сприяння, що виразилося в наданні усних інструкцій, порад та вказівок, доставці до місць незаконного перетину державного кордону України, об'їзду контрольних пунктів пропуску ДПСУ, наданні житла, з метою подальшого потрапляння в країни Європейського союзу.
Слідчий указує, що до вчинення вказаного злочину невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_7 залучив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , роль яких полягала у доставці особи до м. Перечин, усуненням перешкод шляхом об'їзду контрольних пунктів пропуску ДПСУ, наданні житла, інструктажі під час незаконного перетину державного кордону України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками та безпосередньому супроводі до місць незаконного перетину державного кордону України в обхід прикордонних нарядів.
Також указує, що невстановлена особа на ім'я ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому на даний час місці, будучи організатором, діючи умисно, на виконання розробленого злочинного плану, з корисливих мотивів, за грошову винагороду в розмірі 5 500 доларів США, з метою подальшого незаконного переправлення військовозобов'язаного через державний кордон України, підшукав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надалі керуючи діями останнього, шляхом надання вказівок та порад, сказав йому будь-яким чином 11 лютого 2025 року о 16.00 год доїхати до м. Мукачево, а саме до ТЦ «Сільверленд», що за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Томаша Масарика, 19, де очікувати на подальші інструкції та вказівки, з метою організації незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. Також невстановлена особа на ім'я ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_4 прямувати на автомобілі марки «Мерседес Спрінтер», номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, до м. Мукачево, а саме до вказаного вище торгового центру, звідки забрати ОСОБА_9 та доставити до м. Перечин для подальшого потрапляння в країни Європейського союзу.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою реалізації обумовленого з невстановленою на даний час особою на ім'я ОСОБА_7 злочинного наміру, з усунення перешкод та надання засобів для незаконного перетину державного кордону України, за кермом автомобіля марки «Мерседес Спрінтер», номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, разом з спільником ОСОБА_4 11 лютого 2025 року близько 16.00 год прибули до м. Мукачево, а саме до ТЦ «Сільверленд», що за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Томаша Масарика, 19, де їх очікував ОСОБА_9 , якого посадили в салон вказаного автомобіля та поїхали в напрямку м. Перечин маршрутом Мукачево-Свалява-Сімер. Близько 18.00 год зазначені особи прибули в с. Сімер Ужгородського району Закарпатської області, де біля магазину «АВС», розташованому по вул. Центральній, висадили ОСОБА_9 та наказали йому очікувати на місці, а самі поїхали у сторону м. Перечин. Потім близько 20.00 год до цього магазину на мотоциклі білого кольору з написом над заднім колесом «96» прибув ОСОБА_8 , який наказав ОСОБА_9 сідати на мотоцикл, після чого вони обоє вирушили у сторону м. Перечин. Вони не зупинилися на вимогу «Контрольного посту» ДПСУ, розташованого на околиці с. Сімер, і, проїхавши до повороту перед залізничним переїздом по вул. Будівельників у м. Перечин, ОСОБА_8 наказав ОСОБА_9 пішки перейти через залізничну колію в напрямку центральної частини м. Перечин, так щоб не потрапити в поле зору поліції чи працівників ТЦК. Прибувши в зазначене місце, ОСОБА_9 отримав повідомлення від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_7 з вказівкою йти на позначку, попередньо надісланої йому геолокації, що він і зробив. Пройшовши за позначкою в геолокації, він прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де його зустрів ОСОБА_4 , після чого останній провів його на другий поверх зазначеного будинку та наказав залишатися на місці до окремої вказівки, не виходити з будинку та повідомив, що незаконний перетин кордону він запланував на наступний день зранку.
Слідчий також зазначає, що 12 лютого 2025 року близько 05.00 год ОСОБА_4 сказав ОСОБА_9 збиратися та бути готовому йти пішки до лінії кордону. Надалі останній у супроводі ОСОБА_4 у пішому порядку попрямували вгору по вул. Гуменській у м. Перечин у сторону лісового масиву на напрямку 203 прикордонного знаку. Однак на відстані 500 метрів від державного кордону ОСОБА_9 було затримано, а згодом цього ж дня о 13.45 год на напрямку 200 прикордонного знаку на відстані 1 500 метрів від державного кордону України було затримано і ОСОБА_4 , який рухався від державного кордону України.
Ініціатор клопотання вказує, що вина підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується об'єктивними матеріалами кримінального провадження, а саме листом НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, протоколами впізнання особи та предметів, протоколами оглядів предмету (відеозапису), протоколами обшуку, протоколом допиту свідка.
Крім цього ініціатор клопотання зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на свідків, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України).
Отже, враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання із можливістю внесення застави, тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив у задоволенні такого відмовити, при цьому вказав на те, що підозрюваному слід обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт. Проте у випадку якщо слідчий суддя дійде до переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, то просив визначити заставу в меншому розмірі, ніж той, який просив слідчий у клопотанні, оскільки такий є непомірним.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали клопотання, дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Стосовно обґрунтованості підозри
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені в статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12025071130000044 від 15 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується наданим витягом з кримінального провадження.
11 березня 2025 року в рамках кримінального провадження № 12025071130000044 від 15 лютого 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке цього ж дня отримала мати останнього.
Слідчий суддя застосовує стандарт переконання (доведення) обґрунтованої підозри при обранні запобіжного заходу.
Зокрема, обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, стверджується об'єктивними відомостями, які перевірені під час судового розгляду, та які спонукають неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою, а саме:
-повідомленням НОМЕР_2 прикордонного загону про виявлення кримінального правопорушення № 05.7/1/2208-25-Вих від 15 лютого 2025 року;
-протоколами допиту свідків від 16 і 11 березня 2025 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 лютого і 11 березня 2025 року з фото таблицями до них;
-протоколами пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 16 лютого 2025 року з фото таблицями до них;
-довідками про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання від 16 лютого і 11 березня 2025 року;
-довідкою про речі, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання від 16 лютого 2025 року;
-довідкою в рамках КП № 12025071130000044 від 15 лютого 2025 року за ч. 3 ст. 332 КК України щодо маршруту руху транспортного засобу марки «Mercedes Sprinter», номерний знак НОМЕР_1 ;
-протоколом огляду предмету від 16 лютого 2025 року;
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 327494 7від 12 лютого 2025 року;
-протоколом допиту підозрюваного від 11 березня 2025 року;
-протоколом про адміністративне затримання від 12 січня 2025 року.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчий суддя під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу обмежений у вирішенні того обсягу питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.
Дослідивши в судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшла висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині, так як надані слідчим докази свідчать, що останній міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що вказані докази досліджувалися в судовому засіданні в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу для оцінки обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Суд не досліджує зміст вказаних доказів для встановлення винуватості.
Стосовно наявності ризиків
При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує такі ризики.
Так, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
Слідчий суддя керується презумпцією невинуватості, але разом із цим ураховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, що дає можливість зробити висновок про те, що покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена підозрюваним більш небезпечною, ніж переховування та втеча.
Слідчий суддя враховує також і те, що підозрюваний близько трьох тижнів не з'являвся за місцем свого проживання, у зв'язку з чим працівниками поліції здійснювалися заходи щодо встановлення місця проживання/перебування підозрюваного.
Слідчий суддя констатує також наявність перестороги щодо можливості впливу ОСОБА_4 на свідків, іншого підозрюваного ОСОБА_8 та на даний час невстановлену особу на ім'я ОСОБА_7 , які йому добре відомі, а тому слідчий суддя не виключає можливості вчинення спроб незаконного впливу на таких.
Ризик впливу на свідків з метою викривлення їх показань зберігається до моменту безпосереднього їх сприйняття у судовому засіданні під час судового розгляду, оскільки ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відтак слідчий обґрунтовано встановив наявність ризику, про що також указував і прокурор у судовому засіданні, незаконного впливу на свідків та інших співучасників вчинення злочину, з чим погоджується і слідчий суддя.
Крім того, особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Тому для встановлення ризику впливу на свідків чи інших співучасників вчинення злочину не є необхідним констатувати таку поведінку підозрюваного у минулому.
Разом із цим, ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведено.
Відтак слідчий суддя дійшла висновку, що прокурором доведено, а підозрюваним та стороною захисту не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому конкретному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на початковому етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, докази про вчинення якого є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (позбавлення волі на строк до дев'яти років), стан його здоров'я, те, що підозрюваний є неодруженим, офіційно не працевлаштованим, у нього немає утриманців, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Стосовно наданого ОСОБА_4 пояснення, що він проживає у цивільному шлюбі, а також, що його цивільна дружина є вагітною від нього, то слідчий суддя констатує, що підозрюваним не додано будь-яких доказів на підтвердження наведених обставин.
Отже, доводи підозрюваного, на думку слідчого судді, не впливають на загальний висновок про неможливість обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд установить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абзац 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Прокурором заявлено клопотання про визначення розміру застави у 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що значно перевищує навіть максимальний передбачений законом ліміт в 300 розмірів у разі обрання розміру застави для особливо тяжких злочинів. Однак прокурором не доведено наявності виключних обставин, які б виправдовували застосування такого надмірного розміру застави. Як у самому клопотанні, так і під час його розгляду прокурор вказував на суспільний резонанс, тяжкість вказаного злочину. Наведені аргументи вже враховано слідчим суддею під час оцінки ризиків та обрання виключного запобіжного заходу, який сам по собі є найсуворішим. Зокрема, слідчий суддя вважає, що прокурором необґрунтовано виключність випадку. Більше того, призначення завідомо непомірної суми суперечить принципу пропорційності та фактично прирівнює запобіжний захід до відмови у заставі, що не передбачено законом.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що прокурор не довів необхідність застосування виключного випадку, що виправдовує визначення застави у 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відтак, максимальний розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 19 травня 2025 року (включно), але в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. Код ЄДРПОУ - 26213408).
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 12025071130000044;
- не відлучатися з м. Перечин без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Вручити копію ухвали підозрюваному та прокурору негайно після її оголошення.
На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 26 березня 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1