Справа № 304/420/25 Провадження № 1-кп/304/178/2025
20 березня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024071130000263 від 05 жовтня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сімер, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працює медсестрою у Центрі легеневих хвороб, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
З обвинувального акту встановлено, що 05 жовтня 2024 року о 08.32 год водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Дейво Нексія», номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебувало двоє пасажирів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухаючись автодорогою національного значення Н13, сполученням Львів-Самбір-Ужгород - між населеними пунктами Перечин - Кам'яниця, а саме при виїзді з міста Перечин, не переконавшись у безпечності руху, будучи неуважною, через необережність у формі кримінально-протиправної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи всупереч вимог п. п. 2.3 «б», 12.1. Правил дорожнього руху України, на відстані 65 метрів від електроопори № 96 в сторону села Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області, не врахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, допустила виїзд автомобіля марки «Дейво Нексія», номерний знак НОМЕР_1 , на зустрічну смугу, якою в той час в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «Пежо 807», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів з послідуючим пошкодженням кузовних та комплектуючих деталей автомобілів.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у виді: закрита травма грудної клітки. Множинні переломи ребер (І білатерально, II справа). Забій та розрив правої легені і забій лівої легені. Травматичний гемопневмоторакс, перелом дистального відділу малогомілкової кістки справа. ВЧМТ: забій головного мозку І ст. Перелом кісток лицевого черепа (виличної кістки та верхньої щелепи). Травматичний САК. Параорбітальна гематома справа. Описані тілесні ушкодження не мали в своєму клінічному перебігу небезпеки для життя (загрозливих для життя явищ), тому згідно з п. 2.2.1.а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженнях Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у виді: множинних різано-рваних ран обличчя, лобової ділянки справа, верхньої повіки правого ока, зовнішнього кута правого ока, щоки зліва (три), верхньої губи з наявністю уламків скла у ранах; закритого перелому 9-го та 10-го ребер справа по паравертибральній лінії, забою паренхіми легенів більше справа; переломів бокової маси крижової кістки, тіла правої клубової кістки, обох сідничних та лобкових кісток зі зміщенням по ширині, довжині та під кутом. Ці тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно з п. 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості
20 березня 2025 року через канцелярію до Перечинського районного суду Закарпатської області захисник обвинуваченої ОСОБА_6 подав клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, тобто в зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілими, посилаючись на те, що його підзахисна вперше вчинила необережний нетяжкий злочин, щиро розкаюється, повністю відшкодувала потерпілим завдані збитки, у зв'язку з чим такі не мають до обвинуваченої жодних претензій.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 просила звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, тобто у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, при цьому посилаючись на подане захисником письмове клопотання. Також пояснила, що вона примирилася з потерпілими ОСОБА_4 і ОСОБА_4 та повністю відшкодувала таким завдані збитки. Після роз'яснення судом обвинуваченій суті обвинувачення, а також її права заперечувати проти закриття кримінального провадження, наслідком чого є проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку, остання вказала, що не заперечує проти закриття кримінального провадження з підстав примирення з потерпілими відповідно до ст. 46 КК України.
Адвокат ОСОБА_6 просив звільнити обвинувачену ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, тобто у зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілими.
У підготовчому судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_4 повідомили, що з обвинуваченою примирилися, претензій будь-якого характеру до неї не мають, так як вона повністю відшкодувала їм завдані збитки. Також просили відповідно до ст. 46 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження. Повідомили, що їх позиції є добровільними, жодного примусу чи тиску на них не здійснювалось.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні щодо заявленого клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілими не заперечив.
Заслухавши думку учасників судового провадження, безпосередньо дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Таким чином звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим може мати місце за сукупності таких умов: 1) особа вчинила кримінальне правопорушення вперше; 2) діяння належить до кримінальних проступків або необережних нетяжких злочинів, не є корупційним або кримінальним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, та не відноситься до порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; 3) особа, яка вчинила злочин, примирилася з потерпілим; 4) особа, яка вчинила злочин відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до абзацу 5 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Згідно з абзацом 3 п. 4 вказаної Постанови примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.
Судом установлено, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, характеризується необережною формою вини щодо наслідків, та відповідно до примітки до ст. 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень не належить, під час скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебувала.
Також установлено, що обвинувачена ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягається вперше, примирилася з потерпілими та завдані збитки таким відшкодувала в повному обсязі, про що вони надали відповідні письмові заяви та повідомили суд безпосередньо у судовому засіданні.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, в провадженні № 13-66 кс18, що саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно з ст. 46 КК України.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винної з потерпілими базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії. Право на примирення у ст. 46 КК України - це особисте право потерпілих. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане.
З огляду на викладене, суд уважає, що в цій справі приватні інтереси потерпілих, які не мають до обвинуваченої жодних претензій матеріального чи морального характеру, мають ключове значення та переважають публічний інтерес, враховуючи, зокрема, наявність всіх елементів, яких вимагає стаття 46 КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Будь-які обставини, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, відсутні.
Отже, суд уважає, що є всі підстави, передбачені ст. 46 КК України, для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілими. Провадження в справі слід закрити.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Долю заходів забезпечення кримінального провадження вирішити відповідно до ст. 174 КПК України.
Питання про процесуальні витрати необхідно вирішити в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 46 КК України, статтями 124, 284, 286, 288, 370, 372 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілими, а кримінальне провадження щодо неї на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Речові докази:
- автомобіль марки «Дейво Нексія», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути власниці ОСОБА_5 ;
- автомобіль марки «Пежо 807», номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_8 .
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалами слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року та 13 лютого 2025 року відповідно у виді арешту майна, - скасувати.
Процесуальні витрати за проведення інженерно-транспортних експертиз № СЕ-19/107-24/11429-ІТ від 27 листопада 2024 року, № СЕ-19/107-24/11430-ІТ від 28 листопада 2024 року, № СЕ-19/107-24/13165-ІТ від 18 грудня 2024 року та № СЕ-19/107-24/13745-АВ від 13 січня 2025 року в загальному розмірі 9 550 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 80 копійок стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 21 березня 2025 року.
Головуюча: ОСОБА_1