Справа № 303/1194/25
2/303/354/25
27 березня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми індексації аліментів,-
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми індексації аліментів. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2020 року (справа № 303/4283/20) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 05.08.2020 року. Зазначена сума аліментів належно сплачується ОСОБА_3 через органи державної виконавчої служби. За зверненням ОСОБА_2 органами державної виконавчої служби з 15.01.2025 року було проведено індексацію аліментів. Водночас, за попередній період з серпня 2020 року по грудень 2024 року індексація аліментів проведена не була, а тому така сума може бути стягнута тільки в судовому порядку. Таким чином просить стягнути з відповідача суму індексації аліментів у розмірі 31972,00 грн.
Ухвалою суду від 19.02.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 13.03.2025 року та відкладено на 27.03.2025 року.
13.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотки. Також зазначає, розрахунок позивачки не відповідає вимогам закону та підзаконних актів, в розрахунку не наведено конкретних арифметичних операцій, які позивач виконала, визначаючи суму індексації. Крім того, відділ державної виконавчої служби надав свій розрахунок заборгованості по аліментах з індексацією за період з 05.08.2020 року по 31.12.2024 року. Вказану заборгованість відповідачем погашено. Зважаючи на це, просить відмовити у задоволенні позову.
27.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначається про те, що у розрахунку заборгованості від 15.01.2025 року зазначена сума становить собою поточний розмір індексації на яку підлягала збільшенню щомісячна сума аліментів, починаючи з січня 2025 року, а не весь період стягнення аліментів. До того ж відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України індексація розміру аліментів за попередній період може бути здійснена лише судом. Крім того, розрахунок розміру суми індексації аліментів є арифметично правильним, здійснений програмними засобами офіційного бухгалтерського веб-сервісу підрахунку інфляції.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.
Представник позивача, адвокат Євдокимов Д.А. в судовому засіданні просив суд позов задовольнити з наведених в ньому підстав. При цьому акцентував увагу на тому, що державним виконавцем не було проведено індексації за спірний період.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Таким чином суд робить висновок про те, що неявка в судове засідання відповідача та його представника із врахуванням того, що такі про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, не перешкоджає розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні.
Суд, заслухавши позицію представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2020 року (справа № 303/4283/20) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 2000,00 грн., щомісячно, починаючи з 05.08.2020 року.
З розрахунку заборгованості по аліментах з індексацією № 63606472 від 15.01.2025 року, зробленого Свалявським відділом ДВС у Мукачівському району Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції встановлено, що такий розрахунок проведено за період з 05.08.2020 року по 31.12.2024 року, сума індексації становить 1394,09 грн.
Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області № Є-10/15.4-12/5/2 від 22.01.2025 року представника позивача повідомлено про те, що сума індексації за період з 05.08.2020 року по 31.12.2024 року становить 1394,09 грн.
В свою чергу суд нагадує, що предметом позову є вимога позивача спрямована до відповідача про стягнення суми індексації аліментів за період з 05.08.2020 року по 31.12.2024 року у розмірі 31972,00 грн.
При цьому сторона позивача вказує на положення ч. 2 ст. 184 СК України відповідно до якої розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
У зв'язку з цим суд зазначає про таке.
По своїй суті, спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення про стягнення аліментів, зокрема проведення державним виконавцем індексації розміру стягнутих з боржника сум.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, яка набрала чинності з 25.09.2020 року, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Зазначені положення кореспондуються з ч. 2 ст. 184 СК України, в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який набрав чинності з 28.08.2018 року, згідно з якою розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що обов'язок виконавця здійснювати індексацію розміру аліментів був встановлений з 25.09.2020 року. За інший період сума індексації підлягає стягненню на підставі судового рішення.
Таким чином, з вересня 2020 року саме до повноважень та, відповідно, обов'язків виконавця належить проводити індексацію розміру аліментів.
Аналогічна висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 25.12.2024 року (справа № 369/4283/24).
В наданому суду розрахунку заборгованості по аліментах з індексацією від 15.01.2025 року чітко зазначено, що індексація розміру аліментів проведена виконавцем за період 05.08.2020 року по 31.12.2024 року, що спростовує твердження представника позивача про те, що такий розрахунок стосується тільки періоду з січня 2025 року. Крім того, позиція представника позивача про те, що індексація розміру аліментів за попередній період може бути здійснена лише судом спростовується тим, що виконавець в будь-якому випадку проводить індексацію розміру аліментів за минулий період так як величина індексу споживчих цін не може бути відома на майбутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, стягувач вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.11.2018 року (справа № 465/926/06), постанові від 19.05.2021 року (справа № 2-2395/10), постанові від 25.12.2024 року (справа № 369/4283/24).
Таким чином, позивач, не погоджуючись з розрахунком заборгованості по аліментах з індексацією, мав би оскаржити дії чи бездіяльність виконавця у відповідний процесуальний спосіб.
Крім того звертається увага на те, що п 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року, який набрав чинності з 01.01.2023 року, призупинено з 01.01.2023 року дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказана обставина не врахована позивачем при зверненні до суду з цим позовом.
Додатково звертається увага і на таке.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року (справа № 910/18036/17).
Сторона позивача наполягає на тому, що за період з 05.08.2020 року по 31.12.2024 року індексація розміру аліментів не проводилася, в той час як жодного доказу на підтвердження цього суду не надала.
В свою чергу судом встановлено, що в розрахунку заборгованості по аліментах з індексацією від 15.01.2025 року виконавцем чітко зазначено період за який проведена індексація. Незгода позивача з таким розміром індексації надає їй право використати правовий механізм оскарження дій виконавця у визначений ЦПК України спосіб.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на встановлене вище, суд не надає оцінку правильності розрахунку заявленої до стягнення суми індексації аліментів.
Із врахуванням встановленого, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, що не відповідає вимогам закону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для захисту прав позивача в обраний нею спосіб, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 184 СК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми індексації аліментів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Представник відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ).
Повне рішення складено 27.03.2025 року.
Суддя А.М.Заболотний