Справа № 569/20473/24
1-кс/569/2305/25
26 березня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №42024180000000032 від 24.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-4 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно, що було вилучене 14.03.2025 під час проведення обшуку в автомобілі марки «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під час дії правового режиму воєнного стану, ввозять на територію України транспортні засоби, як гуманітарну допомогу, які в подальшому реалізують за грошові кошти та розбираються на запчастини для їх подальшого продажу.
Так встановлено, що одними з учасників даної групи є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.03.2025 проведено обшук автомобіля Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 , який у своїй протиправній діяльності використовує ОСОБА_9 , в ході чого виявлено та вилучено чотири технічні паспорти іноземного зразка на різні транспортні засоби, різні копії документів та рукописні записи на 15 аркушах, автомобіль Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в них можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також були отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду слідчий повністю підтримав клопотання, просив його задоволити з викладених у ньому підстав.
Адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні просиві відмовити у задоволенні клопотання за безпідставністю, з підстав викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42024180000000032 від 24.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-4 КК України.
В ході проведення 14.03.2025 обшуку автомобіля Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 , було виявлено та вилучено вищевказаний транспортний засіб, який в подальшому постановою слідчого визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_11 , та перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, твердження адвоката про порушення слідчим в даному випадку вимог КПК не заслуговують уваги, оскільки матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність того або іншого об'єкту до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також дослідив наявні в матеріалах судового провадження дані та із врахуванням правових підстав для арешту майна, відносно якого існує сукупність підстав застосування конфіскації майна, як виду покарання, відповідно санкції статті Кримінального кодексу України, передбаченої ч. 2 ст. 201-4 КК України, може бути предметом вчинення вказаного кримінального правопорушення та використано, як доказ у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладені обставини те, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя, приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно та транспортний засіб «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , які було вилучено 14.03.2025 під час проведення його обшуку, оскільки гр. ОСОБА_9 використовує його у своїй протиправній діяльності, з метою збереження речових доказів, проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, судових експертиз, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що було об'єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на майно, вилучене 14.03.2025 під час проведення обшуку автомобіля Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 зокрема на чотири технічні паспорти іноземного зразка на різні транспортні засоби, різні копії документів та рукописні записи на 15 аркушах, автомобіль Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_1 .
Встановити заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1