Справа № 359/9109/23
Провадження № 1-кп/359/195/2025
18 лютого 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , та її захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією та використанням системи дистанційного звязку ВКЗ в залі суду кримінальне провадження №22023101110000351, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2023 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Рогозів Бориспільського району Київської області, громадянки України, українки, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
по обвинуваченню у скоєнні кримінальних правопорушеннь - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч.1 ст. 110 КК України,
Судом не встановлено підстав для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення інкиримінованих їй дій з наступних підстав.
Так, згідно предявленого обвинувачення, громадянка України ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у червні 2015 року за допомогою технічного пристрою, що перебував у її користуванні та який під'єднаний до глобальної мережі Інтернет, у соціально-орієнтованій мережі «Facebook», створила власний акаунт « ОСОБА_14 ».
У період часу з 04.12.2022 по 05.02.2023 року (у обвинувальному акті помилково наведено 2022 рік) громадянка України ОСОБА_7 , діючи умисно, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, з метою заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в України та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, перебуваючи у м. Бориспіль Київської області, за допомогою технічного пристрою «REDMI IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 », що перебував у її користуванні та який під'єднаний до глобальної мережі Інтернет з використанням раніше створеного акаунту « ОСОБА_14 » в соціально-орієнтованій мережі «Facebook», поширила матеріали, в яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а саме:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17:01 ОСОБА_7 , перебуючи у м. Бориспіль Київської області, у соціально орієнтованій мережі «Facebook», в особистому акаунті « ОСОБА_14 », поширила допис із текстом «Ось істина причина ГЕНОЦИДУ в Україні!! Повторюю, війни НЕ має, війну ніхто не оголошував! Військомату НЕ існує, Державних органів НЕ має! Всі лохотрони - через необізнаність людей!! І якщо не вірите перепровірте інформацію самостійно і потім відкриваються очі і багато чого стане зрозумілим! Бо поки більшість в мороку сна, доти буде тривати знищення найбагатшої нації».
- ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:56 ОСОБА_7 , перебуючи у м. Бориспіль Київської області, у соціально-орієнтованій мережі «Facebook», на особистому акаунті « ОСОБА_14 », поширила допис із текстом «В Украине всё аналогично, всё беСзаконно, без юридического оформления, официально Состояния Войны нету, официально Военного положения нету, Мобилизация НЕЗАКОННАЯ - с 2014 и по сей момент в Украине происходит…».
У вказаних публікаціях відповідно до висновку експерта № 1181 за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) від 22.06.2023 року Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України міститься висловлювання, виражене у формі заперечення збройної агресії російської федерації проти України.
Такі публікації ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 436-2 КК України, у звязку з чим предявлено обвинувачення за поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21 год. 17 хв. ОСОБА_7 , діючи умисно, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, з метою з метою зміни меж території і державного кордону України, перебуваючи у м. Бориспіль Київської області, за допомогою технічного пристрою «REDMI IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 », що перебував у її користуванні та який під'єднаний до глобальної мережі Інтернет з використанням раніше створеного акаунту « ОСОБА_14 » в соціально орієнтованій мережі «Facebook», розповсюдила матеріали, в яких міститься заклики до дій, з метою зміни меж території і державного кордону України, а саме публікацію із текстом «Що таке Україна? Вишенька на тортику!!! Між Україною та Росією кордонів немає!!».
Згідно висновку експерта № 1529 за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) від 04.09.2023 Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України», у тексті публікації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21:17, користувачем під нікнеймом « ОСОБА_14 », а саме: «Що таке Україна? Вишенька на тортику!!! Між Україною та Росією кордонів немає!!» - міститься висловлювання, виражене у формі публічного заклику, у якому йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії підтримати інформацію про те, що Україна та росія входять до єдиної держави.
При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , переслідуючи явно злочинний намір, здійснювала вказане протиправне діяння під час триваючої збройної агресії російської федерації проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинила усі залежні від неї дії на шкоду інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільству та держави, та довела свій злочин до кінця.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 110 КК України, та останній предявлено обвинувачення у вчиненні умисних дій, а саме: розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення дій з метою зміни меж території і державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Під час судового розгляду ОСОБА_7 під час допиту свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй дій не визнала та зазначила, що остання висловлювала свою власну позицію щодо ситуації, яка склалась в країні, зважаючи на конституційне право на свободу слова, без будь-яких закликів, а сама інформація викладалась нею у її закритій групі мережі «Facebook» для незначної кількості осіб на особистому аккаунті. ОСОБА_7 вважає, що інформація яка отримана органом досудового розслідування з її особистого аккаунту є недопустимим доказом, оскільки доступ до неї здійснений з порушенням норм КПК України та Конституції України, в позапроцесуальний спосіб через залучення третіх осіб (свідків) до її закритої групи у мережі «Facebook».
З цього приводу, ОСОБА_7 подала відповідне клопотання про визнання доказів очевидно не допустимими, застосування до інших доказів у кримінальному провадженні принципу «плодів отруєного дерева» і практики Європейського суду з прав людини. Крім того, зазначила, що самі по собі здійснені нею оголошення не містять будь-яких закликів для вчинення тих чи інших дій, вона лише в своїх постах навела інформацію, яка на її думку війдповідає розумінню нею наявності визначених кордонів між Україною та росією, а також того, що офіційно не було оголошено стан війни між Україною та росією.
У цьому звязку, ОСОБА_7 просила провадження у даній справі закрити зважаючи на відсутність у її діях складу злочинів, відносно яких їй предявлено обвинувачення.
Захисник таку позицію обвинуваченої підтримав та просив постановити відносно ОСОБА_7 виправдувальний вирок.
Докази що досліджені судом, а саме:
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22023101110000351 від 11.04.2023 року, згдіно якого: за ч.2 ст. 436-2 КК України відомості відносно ОСОБА_7 внесені 11.04.2023 року з коротким викладом, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення «громадянка України ОСОБА_7 , на своєму акаунті « ОСОБА_14 » в соціальній мережі «Facebook» здійснює розповсюдження матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії російської федераці проти України»; за ч.1 ст. 110 КК України відомості внесені 16.08.2023 року з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення «громадянка України ОСОБА_7 , на своєму акаунті « ОСОБА_14 » в соціальній мережі «Facebook» здійснює розповсюдження матеріалів, у яких містяться публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України» (а.с. 1-2 том 2);
документи на підставі яких внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 3-80 том 2), серед яких: рапорт від 29.03.2023 року та повідомлення від 30.03.2023 року посадових осіб СБ України про виявлення кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 ; висновок спеціаліста ОСОБА_15 від 17.03.2023 року №34 з приводу наданих скріншотів публікацій на сайті; акт огляду інтернет сайту від 01.03.2023 року ОСОБА_16 акаунту « ОСОБА_14 » в соціальній мережі «Facebook» в присутності свідка ОСОБА_11 , яка надала доступ до закритої групи та вмісту акаунту ОСОБА_7 , із відповідними скріншотами публікацій закритої групи акаунту ОСОБА_7 ;
повідомлення про початок досудового розслідування в кримінальному провадженні №22023101110000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, згідно якого ОСОБА_17 на своєму акаунті в соціальній мережі здійснює розповсюдження матеріалів, у яких містяться публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України (а.с. 81 том 2);
постанова начальника відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_18 про призначення в провадження декількох слідчих від 11.04.2023 року (а.с. 82 том 2);
постанова заступника керівника Київської обласнгої пркоуратури ОСОБА_19 від 12.04.2023 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (а.с. 83-84 том 2);
доручення слідчого від 13.04.2023 року начальнику Бориспільського МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України (а.с. 85-86 том 2);
матеріали виконання зазначеного доручення від 20.04.2024 року, від 27.04.2023 року з додатками (а.с. 87-167 том 2), серед яких: протокол допиту від 18.04.2023 року свідка ОСОБА_11 з додатками у вигляді скрін шотів публікацій ОСОБА_7 за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року на 20 арк.; протокол допиту від 19.04.2023 року свідка ОСОБА_20 з додатками у вигляді карти памяті на якій зафіксовано розмову з ОСОБА_7 , що мала місце 02.03.2023 року та скріншотів публікацій ОСОБА_7 за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року на 39 арк.; протокол допиту від 20.04.2023 року свідка ОСОБА_10 , тощо;
постанова слідчого від 19.04.2023 року про призначення лінгвістичної експертизи експертам Сумського відділення ННЦ «ІСЕ ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України та супровідний лист до неї з додатком у вигляді протколу огляду Інтернет сайту ОСОБА_7 від 13.04.2023 року на 22 арк. (а.с. 168-171 том 2);
супровідний лист експертної установи від 22.06.2023 року, акти виконаних робіт щодо проведеної експертизи на суму 5735 грн. 52 коп., та висновок експерта ОСОБА_21 від 22.06.2023 року №1181 (а.с. 172-183 том 2), згідно якого, в тому числі: публікації ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17:01 ОСОБА_7 , перебуючи у м. Бориспіль Київської області, у соціально орієнтованій мережі «Facebook», в особистому акаунті « ОСОБА_14 », поширила допис із текстом «Ось істина причина ГЕНОЦИДУ в Україні!! Повторюю, війни НЕ має, війну ніхто не оголошував! Військомату НЕ існує, Державних органів НЕ має! Всі лохотрони - через необізнаність людей!! І якщо не вірите перепровірте інформацію самостійно і потім відкриваються очі і багато чого стане зрозумілим! Бо поки більшість в мороку сна, доти буде тривати знищення найбагатшої нації» та ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:56 ОСОБА_7 , перебуючи у м. Бориспіль Київської області, у соціально-орієнтованій мережі «Facebook», на особистому акаунті « ОСОБА_14 », поширила допис із текстом «В Украине всё аналогично, всё беСзаконно, без юридического оформления, официально Состояния Войны нету, официально Военного положения нету, Мобилизация НЕЗАКОННАЯ - с 2014 и по сей момент в Украине происходит…» - містять висловлювання, виражене у формі заперечення збройної агресії російської федерації проти України;
матеріали від 27.06.2023 року виконання попереднього доручення слідчого з протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 27.06.2023 року та довідками КНП «ББЛІЛ» відносно ОСОБА_7 лікарів психіатра та нарколога (а.с. 184-189 том 2);
запити відносно доказів що зхарактеризують ОСОБА_7 та вимог на судимість останньої (а.с. 190-192 том 2);
клопотання слідчого ОСОБА_22 про дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ухвала слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва від 06.07.2023 року №760/15000/23, згідно якої надано дозвіл на проведення обшуку), та протокол обшуку від 27.07.2023 року, проведеного в АДРЕСА_2 , з додатком у вигляді флешнакопичувача де зафіксовано хід слідчої дії, в результаті якї вилучено у ОСОБА_7 та ОСОБА_23 два мобільні телефони та ноут бук (а.с. 193-208 том 2);
постанова слідчого про зміну квалфікації злочину в кримінальному провадженні від 27.07.2023 року, згідно якої дії ОСОБА_7 перекваліфіковані з ч. 1 ст. 110 КК України на ч.2 ст. 436-2 КК України (а.с. 209-210 том 2);
пояснення ОСОБА_7 надані 27.07.2023 року (а.с. 211-213 том 2);
повідомлення від 27.07.2023 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, з розясненням прав підозрюваної (а.с. 214-223 том 2);
протокол від 27.07.2023 року допиту підозрюваної ОСОБА_7 (а.с. 224-227 том 2);
заява ОСОБА_7 про відсутність необхідності залучення захисника - адвоката від 27.07.2023 року (а.с. 228 том 2);
протокол огляду від 27.07.2023 року вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону «Redmi» (а.с. 229-237 том 2);
постанова від 27.07.2023 року слідчого про визнання предметів речовими доказами, відносно указаного телефону та квитанція на зберігання (а.с. 238- 241 том 2);
протокол огляду від 27.07.2023 року та постанова про повернення вилучених речей ОСОБА_7 іншого телефону та ноут буку (а.с. 242-245 том 2);
клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України та ухвала слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва від 04.08.2023 року №760/16925/23 про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 27.09.2023 року (а.с. 246-256 том 2);
матеріали проведення психіатричної експертизи та висновок експерта ОСОБА_24 від 29.08.2023 року №906 відносно ОСОБА_7 , відповідно до якого: підозрювана за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; в період часу, до якого відносяться діяння, в скоєнні яких вона на даний час підозрюється, на будь-який психічний розлад, в т.ч. на тимчасовий розлад психічної діяльності, не страждала, вона могла усвідомлюватисвої дії та керувати ними; ОСОБА_7 на даний час на будь-який психічний розлад не страждає; за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом може брати участь у проведенні слідчих та процесуальних дій (а.с. 1-10 том 3);
матеріали тимчасово доступу до речей і документів, а саме: інформації операторів та провайдерів телекомунікації, про зв'язок абонента, надання телекомунікаційних послуг за номером телефону, яким користується ОСОБА_7 НОМЕР_3 (клопотання слідчого, ухвала слідчого судді, протокол тимчасолвогодоступу з додатком, протокол огляду отриманої цифрової інформації (а.с. 11-28 том 3);
документи на підставі яких внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.08.2023 року (а.с. 29-53 том 3), серед яких: супровідний до матеіралів, рапорт від 16.08.2023 року та повідомлення від 16.08.2023 року посадових осіб СБ України про виявлення кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 ; акт огляду слідчим ОСОБА_16 інтернет сайту від 01.03.2023 року із скрін шотами публікацій ОСОБА_7 за участю свідка ОСОБА_11 ; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22023101110000654 від 16.08.2023 року за ч.1 ст. 110 КК України;
повідомлення про початок досудового розслідування в кримінальному провадженні №22023101110000654 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, згідно якого ОСОБА_17 на своєму акаунті в соціальній мережі здійснює розповсюдження матеріалів, у яких містяться публічні заклики до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України (а.с. 54 том 3);
постанова заступника керівника Київської обласнгої пркоуратури ОСОБА_25 від 24.08.2023 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (а.с. 55-56 том 3);
доручення слідчому на здійснення досудового розслідування від 16.08.2023 року (а.с. 57 том 3);
постанова прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 від 25.08.2023 року про обєднання матеріалів досудових розслідувань №22023101110000654 та №2202310111000351 (а.с. 58-59 том 3);
постанова слідчого від 28.08.2023 року про призначення лінгвістичної експертизи експертам Сумського відділення ННЦ «ІСЕ ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України та супровідний лист до неї з додатком у вигляді протоколу огляду Інтернет сайту ОСОБА_7 від 13.04.2023 року на 22 арк. (а.с. 60-62 том 3);
супровідний лист експертної установи від 06.09.2023 року, акти виконаних робіт щодо проведеної експертизи на суму 2389 грн. 80 коп., та висновок експерта ОСОБА_21 від 04.09.2023 року №1529 (а.с. 63-91 том 3), згідно якого: публікація ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21:17, користувачем під нікнеймом « ОСОБА_14 », а саме: «Що таке Україна? Вишенька на тортику!!! Між Україною та Росією кордонів немає!!» - містить висловлювання, виражене у формі публічного заклику, у якому йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії підтримати інформацію про те, що Україна та росія входять до єдиної держави; протокол огляду Інтернет сайту публікацій ОСОБА_7 від 13.04.2023 року з участю свідка ОСОБА_11 ;
повідомлення від 14.09.2023 року про нову підозру ОСОБА_7 , а саме за ч. 2 ст. 436-2 та ч.1 ст. 110 КК України, з розясненням прав останньої за відсутності її захисника (а.с. 92-102 том 3);
протокол допиту від 14.09.2023 року підозрюваної ОСОБА_7 за відсутності її захисника з відповідною заявою підозрюваної з цього приводу (а.с. 103-105 том 3);
постанова слідчого від 14.09.2023 року про залучення захисника підозрюваній ОСОБА_7 та повноваження такого захисника - адвоката ОСОБА_8 (а.с. 110-111 том 3);
клопотання від 14.09.2023 року відносно ОСОБА_7 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодоюового домашнього арешту до слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва (а.с. 112-116 том 3);
матеріали виконання вимог ст. 290 КПК України (а.с. 117-123 том 3), тощо.
Також, під час судового розгляду за клопотанням обвинуваченої ОСОБА_7 досліджено речовий доказ - мобільний телефон «REDMI IMEI: 1 НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_2 », (а.с. 157 том 4), при вмиканні якого виявити відповідний акаунт та наявні на ньому піблікації не виявилось можливим за їх відсутності.
Допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_26 суду повідомили, що разом з ОСОБА_7 працювали на одному підприємстві, що займалось продажем автомобільних запчастин, де остання працювала касиром. Під час спілкування з нею в період часу з грудня 2012 року по квітень 2023 року, вони неодноразово чули від неї вислови та інформацію яка виправдовувала російську агресію проти України, відсутність стану війни, критику влади та Збройних Сил України ц уьому звязку. Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_26 залучені були ОСОБА_7 до її закритої групи у соціальній групі «Facebook», звідки вони дізнались про наявність там відповідних публікацій із закликами та висловами обвинуваченої, які спрямовували проти ЗС України та політики української держави, зважаючи на що вони спільно звернулись до працівників СБ України в м. Борисполі для викриття злочинної діяльності ОСОБА_7 . У цьому звязку, вони зробили скріншоти таких публікацій з сайту ОСОБА_7 та надали їх працівникам служби безпеки в березні 2023 року, надали на огляд свої телефони, а також надали письмові пояснення з цього приводу.
Сідок ОСОБА_13 не надав інформації щодо доказів обвинувачення, та підтвердив факт того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_23 , 1983 року народження, проживали спільно в квартирі АДРЕСА_3 . Цей факт йому відомий зважаючи на те, що останній є його знайомим і вони працювали раніше разом. Іншої інформації свідок не навів.
Заслухавши покази свідків, допитавши обвинувачену та дослідивши перелічені вище докази сторони обвинувачення, здійснивши аналіз таких доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку та переконання про недоведеність того, що в діях ОСОБА_7 є склад злочинів, передбачених ч.1 ст. 110 та ч.2 ст. 436-2 КК України.
Так, дійсно 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація (нажаль, вважається що входить) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов'язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва. серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого вважається російська федерація.
Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого вважається російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української радянської соціалістичної республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української радянської соціалістичної республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов'язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та федеральним законом російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою увчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватості не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість увчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У Рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов'язків судді нерозпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов'язок доказування покладено на сторону обвинувачення.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено насторону обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; удіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У відповідності до статті 214 КПК України (Початок досудового розслідування), - слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).
В той же час, для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути: 1) відібрано пояснення; 2) проведено медичне освідування; 3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.
В даному випадку, в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , підозра, її зміна та обвинувачення стосувались можливості вчинення нею кримінальних правопорушень - саме злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2 та ч.1 ст. 110 КК України, а не кримінальних проступків.
Тому, у цьому звязку, суд зазначає, що буль-яких інших дій, окрім огляду місця події, орган досудового розслідування був позбавлений можливості вчинити.
Судом встановлено, що фактично до внесення відомостей до ЄРДР (в період часу з 26.02.2023 року по 11.04.2023 року), оперативними працівниками Служби безпеки України вчинені дії, а саме: відібрано пояснення у свідків, знято показання та фотоілюстрації з закритого акаунту ОСОБА_7 за допомогою доступу до мобільного телефону свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_20 , які були добровільно залучені ОСОБА_7 до створеного нею акаунту, як знайомі та працівники підприємства, а також отримано висновок спеціаліста від 17.03.2023 року відносно наявних на акаунті ОСОБА_7 публікацій.
Тобто, лише після вчинених вище перелічених дій, відомості про вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України, були внесені 11.04.2023 року до ЄРДР.
При цьому, отримана від свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_20 інфоримація у вигляді фотоілюстрацій та роздруківок акаунту ОСОБА_7 згідно акту огляду інтернет сайту від 13.04.2023 року, виконана з джерел, що були отримані працівниками Служби безпеки України до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, тобто до 11.04.2023 року.
Під час складання відповідного акту огляду від 13.04.2023 року використана інформація, що надана свідком ОСОБА_11 на 22 арк., як додатки до її пояснень від 26.02.2023 року, та є ідентичним протоколу огляду інтернет сайту від 01.03.2023 року.
Безпосереднього дослідження указаного акаунту ОСОБА_7 , який би був достовірним носієм інформації та джерелом доказів про можливе вчинення останньою кримінального правопорушення, після внесення відомостей до ЄРДР, органом досудового розслідування не здійснено.
У цьому звязку, суд погоджується з позицією сторони захисту щодо отримання даних доказів з істотним порушенням вимог КПК України, тобто до внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, що свідчить про необхідність визнання їх недопустимими, в порядку ч.2 ст. 89 КПК України.
Використання таких доказів, а саме: акту огляду від 13.04.2023 року та відповідних роздруків пубікацій мережі «Facebook» акаунту ОСОБА_7 в подальшому, свідчить про створення наступних доказів на підставі недопустимих доказів, якими є, в тому числі, відповідні висновки експертів.
При цьому, суд звертає увагу, що маючи доступ до мобільного телефону ОСОБА_7 під час проведення обшуку 27.07.2023 року за місцем проживання останньої, орган досудового розслідування не вжив належних, у відповідності до вимог КПК України, в тому числі шляхом тимчасового доступу до відповідної інформації на указаному телефоні, а лише обмежився його вилученням внаслідок добровільної видачі ОСОБА_7 . Маючи вільний доступ до указаного телефону зважаючи на згоду обвинуваченої, дослідження та огляд відповідного інтернет ресурсу не здійснено, а для проведення відповідних експертиз використано недопустимий доказ.
Згідно доктрини «плодів отруйного дерева», яка в тому числі, знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gafgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України (№2), якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода».
Зважаючи на це, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
В той же час, критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (наприкклад постанова ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19).
Зважаючи на те, що відповідні докази органом досудового розслідування у встановлений законом спосіб не були отримані, то ті що отримані у позапроцесуальному порядку, звичайно, вважаються недопустимими.
Крім того, суд при оцінці доказів показів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та ОСОБА_10 , враховує, те, що останні отримали запрошення та вхід до закритої групи акаунту ОСОБА_7 на «Facebook»від останньої з метою отримання інформації, яка там міститься, тобто з прихованням дійсної мети входу до закртитої групи акаунту, який вела ОСОБА_7 .
З цього приводу, суд також критично оцінює інформацію, що була отримана шляхом свічдень указаних осіб та наданої ними інформації у вигляді скріншотів акаунту ОСОБА_7 та відповідних публікацій з використанням їх особистих моібльних телефонів.
Зазначене, на думку суду, також впливає на правоміріність та законніссть отримання закритої інформації обвинуваченої, що була розміщена на її сторінці у «facebook».
З цього приводу, слід зазначити, що внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст. 110 КК України відбулось на підставі тогоз акт огляду інтернет сайту від 13.04.2023 року за участю ОСОБА_11 та відповідного висновку експерта, що здійснений на підставі огляду та вивчення експертом таких публікацій.
Таким чином, на думку суду, сторона обвинувачення не довела належними та допустими доказами, а також ненадала достатніх доказів тому, що ОСОБА_7 вчинила дії, які мають склад злочинів, передбачених, ч.2 ст. 436-2 та ч.1 ст. 110 КК України.
У цьому звязку, ОСОБА_7 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Крім того, суд вважає за необхідне додатково провести оцінку висновкі експертів, які стали підставою для подальшої підозри та обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні нетяжких злочинів, передбачених ч.1 ст. 110 та ч.2 ст. 436-2 КК України.
Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 110 КК України суб'єктивна сторона злочину, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб'єкт має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що його дії направлено на розповсюдження матеріалів із закликами до дій, з метою зміни меж території або державного кордону України всупереч порядку, визначеному Конституцією України.
Проте, на думку суду, висновок експерта ОСОБА_21 від 04.09.2023 року №1529 (а.с. 63-91 том 3), згідно якого: публікація ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21:17, користувачем під нікнеймом « ОСОБА_14 », а саме: «Що таке Україна? Вишенька на тортику!!! Між Україною та Росією кордонів немає!!» - містить висловлювання, виражене у формі публічного заклику, у якому йдеться про зміну меж території і державного кордону України, а саме: заклик до широкої аудиторії підтримати інформацію про те, що Україна та росія входять до єдиної держави, не може вважатись досттанім доказом для звинувачення у розповсюдженні ОСОБА_7 матеіралів із закликами до будь-яких дій повязаних із зміною меж та кордонів України.
Так, наданні показів ОСОБА_7 суд переконався в тому, що обвинувачена розуміючи за своїм внутрішнім переконанням, зазначала про відсутність визначених кордонів між Україною та росією, з урахуванням власного аналізу законодаства України. З цього приводу, вона здійснила відповідні оголошенян на своїй сторінці у «Facebook» для обмеженого окла осіб, які входили до закритої групи. При цьому, жодного заклику для зміни меж території чи кордонів України, вона не вчиняа.
На думку суду, оцінюючи і сам зміст наведеної публікації від 26.12.2022 року, зазначені твердження експерта з цього приводу, є непідтвердженими та такими що не можуть свідчити про відповідні дії у формі закликів зі сторони ОСОБА_7 .
Згідно стаття 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
З цього приводу, суд враховує норми Конституції України щодо свободи волевиявлення та вираження власних поглядів ОСОБА_7 , як громадянки, які в даному випадку, не порушували Конституційних засад існування Держави України, оскільки не містили закликів для зміни меж території України або її кордонів.
При цьому, суд враховує, що в ході судового розгляду ОСОБА_7 намагалась довести свою позицію з цього приводу, зважаючи на відсутність нормативної бази, які б достеменно встановлювали такі кордони. Однак, така позиція останньої, не є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності зважаючи на викладене вище. У цьому звязку, суд вчинив дії щодо правової просвіти відносно обвинуваченої ОСОБА_7 розяснивши положення законодаства України, що є адекватними до вчинку обвинуваченої.
Матеріали ж кримінального провадження, зібрані докази, в тому числі, що визнані судом недопустимими, немістять відомостей, які би підтверджували наявність у ОСОБА_7 прямого умислу на вчинення дій з метою розповсюдження матеріалів із закликами зміни меж території або державного кордону України.
Вказані обставини свідчать про те, що у діях ОСОБА_7 відсутні ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 110 КК України.
Щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України.
Відповідно до ч.2 ст. 436-2 КК України передбачено, що злочином є дії, які полягають у поширенні матерілів, у яких міститься заперечння збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовуванні, визнанні правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України- містять склад кримінального правопорушення.
За змістом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» № 2110- -IX від 03.03.2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, який доповнено статтею 436-2 КК України. Вказані зміни набрали чинності з 16 березня 2022 року.
Статтею 94 КПК України передбачено,що слідчий, прокурор,слідчий суддя,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв'язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Частиною 2 ст.17 КПК Українипередбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимогКримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, як вбачається з практики Європейського суду з прав людини принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд провадження з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Всебічно дослідивши всі обставини кримінального правопорушення та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки вони прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.
Суд звертає увагу, окрім наведеного раніше, що формулювання обвинувачення здійснено виключно на висновку експерта ОСОБА_21 від 22.06.2023 року №1181 (а.с. 172-183 том 2), згідно якого, в тому числі: публікації ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17:01 ОСОБА_7 , перебуючи у м. Бориспіль Київської області, у соціально орієнтованій мережі «Facebook», в особистому акаунті « ОСОБА_14 », поширила допис із текстом «Ось істина причина ГЕНОЦИДУ в Україні!! Повторюю, війни НЕ має, війну ніхто не оголошував! Військомату НЕ існує, Державних органів НЕ має! Всі лохотрони - через необізнаність людей!! І якщо не вірите перепровірте інформацію самостійно і потім відкриваються очі і багато чого стане зрозумілим! Бо поки більшість в мороку сна, доти буде тривати знищення найбагатшої нації» та ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:56 ОСОБА_7 , перебуючи у м. Бориспіль Київської області, у соціально-орієнтованій мережі «Facebook», на особистому акаунті « ОСОБА_14 », поширила допис із текстом «В Украине всё аналогично, всё беСзаконно, без юридического оформления, официально Состояния Войны нету, официально Военного положения нету, Мобилизация НЕЗАКОННАЯ - с 2014 и по сей момент в Украине происходит…» - згідно якого указані публікації ОСОБА_7 містять висловлювання, виражене у формі заперечення збройної агресії російської федерації проти України.
З приводу отримання відповідної інформації у вигляді публікацій з акаунту ОСОБА_7 суд висловився раніше, та вважає їх недопустимими доказами, як і вподальшому, висновок експерта в якому використаний цей доказ внаслідок застосування принципу «плодів отруєного дерева»..
Однак, суд звертає увагу на те, що обвинувачення стверджувало, що ОСОБА_7 вчинила ці публікації свідомо маючи злочинний намір та вчинила всі залежні від неї дії для шкоди інформаційної безпеці людини і громадянина, суспільству та держави, чим довела свій злочин до кінця.
Оцінюючи зміст самих піблукацій ОСОБА_7 суд виходить з наступного.
З цього приводу, знову ж таки, матеріали кримінального провадження, зібрані докази, в тому числі, що визнані судом недопустимими, немістять відомостей, які би підтверджували наявність у ОСОБА_7 прямого умислу на вчинення дій з метою поширення таких матеріалів з метою завдання шкоди інтересам Держави України.
Так, ОСОБА_7 під час судового розгляду усвідомила те, що згідно норм міжнароднгого гуманітарного права офіційного оголошення війни для запровадження воєнного стану не потрібно, а неможливість існування воєнного стану від такого оголошення - виключається. Остання в своїх публікаціях висловлювала свою позицію щодо відсутності стану війни зважаючи на її неоголошення, що на її думку, було підставою для здіснених нею висновків, однак не запереченням збройної агресії росії проти України.
Розуміючи невідповідність вчиненого нею дійсним обставинам в країні, починаючи з 2014 року та, зокрема з 24.02.2022 року з моменту повномаштабного вторгнення російської федерації до України, вона заперечувала умисні дії щодо поширення своїх публікацій з метою завдання шкоди державним інтересам України. Крім того, вона розуміла, що такі її публікації доводяться до відому незначної кількості осіб, які знаходились в закритій групі.
З цього приводу, на думку суду, зазначені публікації не містять однозначного твердження про заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а лише власні судження ОСОБА_7 щодо відсутності офіційного оголошення війни, що на думку обвинуваченої свідчить про відсутніссть стану війни між країнами. Однак, однозначно стверджувати про заперечення збройної агресії російської федерації в цих публікаціях, на переконання суду, неможливо, в тому числі з урахуванням висновку експерта.
Таким чином, у суду є сумніви щодо однозначності висновку експерта в цій частині, та у цьому звязку, відповілного обвинуваченння ОСОБА_7 щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України.
У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказані обставини та норми закону свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_7 наявні всі ознаки складу злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.
Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
Підсумовуючи вищевикладене, надаючи оцінку усім доказам у їх сукупності, суд вважає, що в діях обвинуваченої ОСОБА_7 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2 КК Українив та ч.1 ст. 110 КК України, в межах пред'явленого обвинувачення є не доведеним, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, суд зобовязаний ухвалити виправдувальний вирок.
Слід вирішити питання про речові докази у відповідності до ст. 100 КПК України, та вирішити питання про заходи заходи забезпечення кримінального провадження, що були застосовані на досудовому розслідуванні.
Процесуальні витрати, що повязані з проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження, в розмірі 8125 грн. 05 коп., зважаючи на виправдування обвинуваченої, слід віднести на рахунок Держави України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України ч.2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 110 КК України, суд
ОСОБА_7 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю, що в діянні останньогї є склад даного кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю, що в діянні останньої є склад даного кримінального правопорушення.
Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили: мобільний телефон «REDMI» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , що вилучено під час проведення обшуку 27.07.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , який зберігається при матеріалах цього кримінального провадження, - повернути ОСОБА_7 .
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в кримінальному провадженні №220231011110000351 в розмірі 8125 грн. 05 коп. - віднести на рахунок Держави України.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та представнику потерпілої юридичної особи.
Суддя ОСОБА_1