Справа №359/1393/25
Провадження № 3/359/1192/2025
07 березня 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Тисевич Л.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області НП України щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 710143 від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, 16.01.2025 року о 12 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , він будучи батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжив заходів щодо забезпечення необхідних умов виховання, внаслідок чого малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_3 , чим ОСОБА_1 порушив ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та звернула увагy суду, що саме його звернення до правоохоронних органів про факт булінгу зі сторони вчителя відносно його сина, передував складенню протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, під час розгляду справи про факт булінгу на території навчального закладу були надані пояснення мами ОСОБА_4 , але будь-якої згадки про те, що в бік її сина були нецензурні висловлювання чи про претензії до виховання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такі пояснення не містять. Він не розуміє, чому протокол про адміністративне правопорушення склади на нього, його малолітній син нічого не порушував. Тому просив закрити справу у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні захисник заперечила вину свого підзахисного. Вона переконана, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 710143 від 29 січня 2025 року правоохоронним органом допущено порушення як вимог щодо оформлення такого протоколу так і вимог щодо встановлення факту правопорушення в діях ОСОБА_1 . З протоколу неможливо встановити, яка саме подія та дії підтверджують порушення ОСОБА_1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства». Захисник Тисевич Л.В. звернула увагy суду, що в діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, правоохоронним органом не надано жодного належного та допустимого доказу, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина, тому просила закрити справу у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Диспозиція частини першої ст. 184 КУпАП є бланкетною нормою та відсилає до положень законодавства, якими визначені обов'язки батьків щодо виховання дітей. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Також, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Суд наголошує на тому, що лише доведений факт ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, таке ухилення може мати місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналіз зібраних у справі доказів свідчить, що на підтвердження обставин ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини до матеріалів справи не долучено жодного належного і допустимого доказу, а зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення не розкриває суті вчиненого правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова суду набрала законної сили_____________________
Суддя Д.В. Ткаченко