Справа № 168/633/24
Провадження № 2/168/9/25
19 березня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сухоручко Ю.О
секретар судового засідання Таксюк О.С.,
за участю:
представника позивача - Спіріної Ю.П.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гайдашука В.М.,
представника третьої особи - Махун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в сел. Стара Вижівка в режимі відеоконференції справу за позовом представника позивача - адвоката Спіріної Юлії Петрівни в інтересах ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дубечненська сільська рада, Рожищенська міська рада до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі у вихованні дитини,
Стислий виклад позиції позивача.
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, які чинить відповідачка та визначити способи участі у вихованні онуки.
Позов обґрунтований тим, що вона є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між її сином - ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_1 , стосунки між позивачкою та відповідачкою значно погіршились. Позивачка бажає бачитись зі своєю онукою, спілкуватись з нею, брати участь у її вихованні та розвитку. Однак не може домовитися із ОСОБА_1 та врегулювати стосунки щодо визначення порядку спілкування з онукою, оскільки відповідачка чинить перешкоди Вважає, що батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Вона намагалася вирішити спірні питання з відповідачкою у позасудовому порядку, проте відповідачка ухиляється від їх обговорення.
З врахуванням наведеного, просить зобов'язати відповідачку не чинити їй перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онукою, шляхом визначення наступних способів участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онукою:
-візити позивачки до місця проживання/перебування онуки в с.Дубечне Ковельського району Волинської області 12 разів на рік, включаючи спілкування в присутності матері протягом 1 години, за відсутності матері, за відсутності матері - 20 години 00 хвилин щоразу;
-перебування онуки чотири рази на рік 50% днів від канікулярного періоду у місті Рожище Луцького району Волинської області, за місцем реєстрації позивачки без присутності відповідачки;
-особисте спілкування позивачки з онукою за допомогою будь-яких засобів телефонного, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, за допомогою гаджету (телефонний апарат ONEPLUS NORD CE 2 або інший придатний для цієї мети),
-перебування онуки протягом двох місяців літніх канікул за межами України, не враховуючи час на переїзд, зокрема у м. Відень (Республіка Австрія) без присутності відповідачки.
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла до суду 01.07.2024 року.
04.07.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
26.07.2025 року представником відповідача - адвокатом Гайдашуком В.М. подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнав частково, просить відмовити у позовній вимозі щодо перебування малолітньої ОСОБА_3 за кордоном у позивачки, без присутності матері дитини - відповідачки.
Стороною відповідача не визнаються такі обставини, як погіршення стосунків між позивачкою та відповідачкою у зв'язку із розірванням шлюбу сина позивачки з відповідачкою. Зазначає, що погіршення стосунків відбилось внаслідок погроз батька дитини щодо майбутнього вивезення доньки до Республіки Австрія з метою постійного місця проживання останньої разом із батьком.
Також відповідачкою не визнаються позовні вимоги щодо перешкоджання спілкування позивачки з онукою через засоби зв'язку, оскільки через малолітній вік не може самостійно здійснювати прийом дзвінків.
Крім цього не погоджується із твердженням про незадовільний стан здоров'я дитини, оскільки такі обставини спростовані зібраними та наданими суду доказами.
Також зазначає, що позивачка не зверталась попередньо до органу опіки та піклування про встановлення порядку спілкування з онукою.
31.07.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиція учасників провадження.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві, просила позов задовльнити.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Спіріна Ю.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Також зазначила, що на даний час позивачка перебуває в Республіці Австрія, має бажання, можливість спілкуватись, виховувати та дбати про онуку, оплачує гуртки та дбає про розвиток дитини.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала проти спілкування дитини з бабусею, однак не погоджується на виїзд дитини на літні канікули (2 місяці) до Республіки Австрія без її присутності, оскільки має побоювання, що батько дитини - син позивачки має намір вивезти дитину за межі України на постійне місце проживання разом із ним у Республіці Австрія.
Представник органу опіки та піклування Дубечненської сільської ради Махун Л.В. підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 , також подала заяву, в якій підтримала висновок органу опіки та піклування. Зазначила, що визначені у висновку умови в повній мірі відповідають інтересам дитини.
Від третьої особи Рожищенської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, позовні вимоги підтримують повністю. Вважають, що позивачка має право спілкуватися з онукою, оскільки встановлене матеріальне становище та умови проживання ОСОБА_2 є комфортними для перебування малолітньої ОСОБА_3 у сім'ї бабусі. Підстав, які б перешкоджали спілкуванню позивачки з онукою не виявлено (а.с. 88).
Правове обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Положеннями частини 5 статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
За змістом частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає апеляційному суду підстави вважати, що дід, баба має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При цьому тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що син позивачки - ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 26.10.2022 року (а.с. 11-12).
У шлюбі у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), яка проживає разом із матір'ю в АДРЕСА_1 (а.с. 49,50).
З досліджених в судовому засіданні доказів матеріального становища та характеризуючих даних позивачки встановлено, що остання володіє на праві приватної власності житлом у м.Рожище Луцького району Волинської області, яке згідно з актом обстеження є комфортним для проживання малолітньої онуки - ОСОБА_3 . За місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіарта не перебуває (а.с. 13 - 16- зворот).
Також в судовому засіданні встановлено, що позивачка періодично проживає у Республіці Австрія, що підтверджується посвідкою на проживання та реєстрацією у Республіці Австрія (м.Відень) (а.с. 18 - 20).
Згідно з Рішенням виконавчого комітету Дубечненської сільської ради від 30.08.2024 за № 66 затверджено Висновок щодо усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способів участі у вихованні, відповідно до якого рекомендовано ОСОБА_2 здійснювати свою участь у вихованні онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до графіку спілкування:
-візити позивачки до місця проживання/перебування онуки в с.Дубечне 2 разів на рік, включаючи спілкування в присутності матері протягом 1 години, за відсутності матері, за відсутності матері - 20 години 00 хвилин щоразу;
-ОСОБА_1 забезпечити ОСОБА_2 особисте спілкування з онукою за допомогою будь-яких засобів телефонного, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, за допомогою гаджету (телефонний апарат ONEPLUS NORD CE 2 або інший придатний для цієї мети), а саме:
-телефонні розмови за відсутності відповідачки кожного тижня без обмеження кількості та тривалості або мінімально двічі на тиждень по 60 хв;
- відеодзвінки за відсутності відповідачки кожного тижня без обмеження кількості та тривалості або мінімально двічі на тиждень по 30 хв.
- рекомендувати ОСОБА_1 поважати права ОСОБА_2 та не чинити перешкод у спілкуванні з онукою (а.с. 135 - 138).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
При визначенні способу участі бабусі у вихованні онуки, суд враховує вік дитини, індивідуальні потреби дитини даного віку, її особисту прихильність, проживання бабусі та онуки у різних населених пунктах області, введення воєнного стану на території України, а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.
З пояснень представника позивача та матеріалів справи встановлено, що позивачка прагне спілкуватися з онукою, підтримувати із нею родинні стосунки та брати участь у її вихованні. Крім того судом встановлено та підтверджено стороною відповідача, що позивачка надає матеріальну допомогу для розвитку онуки, а саме оплачує гуртки, піклується про неї.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності і кожного зокрема, суд, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що сторони у добровільному порядку не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі із онукою, позивачка, у відповідності до норм СК України має право на спілкування з онукою, а тому доводи позивачки про те, що відповідачкою їй чиняться перешкоди у вільному спілкуванні та у вихованні онуки є обґрунтованими та доведеними.
Також суд вважає за можливе погодитись із вказаним вище висновком органу опіки та піклування щодо участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 . Визначений у висновку органу опіки та піклування спосіб спілкування та участі позивачки у вихованні онуки є обґрунтованим та у повній мірі відповідає інтересам дитини. Крім того, в ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивачки з онукою буде перешкоджати нормальному її розвитку, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Таким чином, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, вік дитини, особливості її розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню та вважає за доцільне визначити способи участі позивачки у спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , з врахуванням бажання дитини на зустрічі та за попередньою домовленістю сторін та особистого спілкування за допомогою будь-яких засобів телефонного, електронного та іншого зв'язку.
Разом з тим, судом також враховується те, що згідно з ч.1 ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Щодо вимоги про виїзд дитини за кордон на відпочинок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно із п.1 ст.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства виїзд дитини за кордон допускається лише за нотаріально посвідченою згодою матері або рішенням суду, і це питання має вирішуватися між сторонами кожного разу в індивідуальному порядку, враховуючи час, спосіб, мету та термін перебування дитини закордоном, що враховуючи інтереси дитини можливо після налагодження емоційного контакту бабусі.
При цьому суд враховує, що позивачкою не зазначені місця, куди саме вона хоче вивозити онуку під час літніх канікул, не визначені конкретні дати виїзду/в'їзду. Також позивачкою не доведено, а судом не встановлено доцільності тимчасового достатньо тривалого (згідно з позовними вимогами) вилучення дитини із звичного для неї середовища за місцем постійного проживання із матір'ю, не доведено, що вказані вимоги відповідають інтересам дитини.
Наведені способи участі позивачки у спілкуванні та вихованні онуки, на думку суду, є обтяжливими для дитини, ґрунтуються на переважанні власних інтересів бабусі над інтересами дитини, яка має найбільш тісний психоемоційний зв'язок з відповідачкою. Крім того, суд враховує, що відповідачка також має право проводити особистий час з дитиною, в тому числі під час літніх канікул дитини та влаштовувати своє життя.
Також суд роз'яснює, що сторони не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, з урахуванням особистих відносин, вікових змін, розвитку та потреб дитини, що буде відповідати його інтересам.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 75%, тому з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути 908, 40 грн судового збору (1211,2 х 75%:100).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідачки частково заперечує суму витрат на правничу допомогу, зазначену представником позивача через її не співмірність з наданням послуг.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, витрачений представником позивача час на виконання нею відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а також результат розгляду справи, відсоток, на який задоволено позовні вимоги, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати - 15 000, 00 грн (а.с. 92) є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг в конкретному регіоні.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Також Пунктом 3.02. Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Враховуючи викладене, приписи ч.2 ст. 141 ЦПК України, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 7 500,00 грн. Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 19, 153, 159, 257, 263, СК України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов представника позивача - адвоката Спіріної Юлії Петрівни в інтересах ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дубечненська сільська рада, Рожищенська міська рада до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі у вихованні дитини - задовольнити частково.
Встановити позивачці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий порядок її участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- візити позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця проживання/перебування онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с.Дубечне Ковельського району Волинської області 12 разів на рік, включаючи спілкування в присутності матері протягом 1 години, за відсутності матері - 20 години 00 хвилин щоразу;
- перебування онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чотири рази на рік 50% днів від канікулярного періоду у місті Рожище Луцького району Волинської області, за місцем реєстрації позивачки без присутності відповідачки - ОСОБА_1 ;
- особисте спілкування позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з онукою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою будь-яких засобів телефонного, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, за допомогою гаджету (телефонний апарат ONEPLUS NORD CE 2 або інший придатний для цієї мети), а саме:
¦телефонні розмови за відсутності відповідачки кожного тижня без обмеження кількості та тривалості або мінімально двічі на тиждень по 60 хв;
¦відеодзвінки за відсутності відповідачки кожного тижня без обмеження кількості та тривалості або мінімально двічі на тиждень по 30 хв.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908, 40 грн (дев'ятсот вісім гривень 40 коп.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення проголошено о 16 год. 00 хв. 25 березня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Представник позивача: Спіріна Юлія Петрівна, адреса для листування: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;
Представник відповідача: Гайдашук Валентин Миколайович , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 45101, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дубечненська сільська рада Ковельського району Волинської області, як орган опіки та піклування, юридична адреса: с. Дубечне, вул. Незалежності, 20.Ковельського району Волинської області
Суддя Ю.О. Сухоручко