справа № 166/313/25
провадження 2-адр/166/1/25
іменем України
27 березня 2025 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М., за участю секретаря судового засідання Заєць Н.П., розглянувши заяву представника позивача Панасюка Івана Івановича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панасюка Івана Івановича до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача інспектор відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Меліхов Олександр Вікторович про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 12 березня 2025 року позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панасюка І.І. до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача інспектор відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Меліхов О.В. про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задоволено. Цим же рішеннням постанову інспектора відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Літвиновича В.Т. ЕНА № 3464466 від 12.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 340 грн визнано протиправною та скасовано; ухвалено стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань із відповідача 605 грн 60 коп. судового збору, а питання про стягнення витрат на правничу допомогу постановлено вирішити за заявою представника позивача від 12.03.2025 за правилами ч. 7 ст. 139 КАС України.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панасюк І.І. 17 березня 2025 року подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі, покликаючись на те, що у ході розгляду справи по суті він зробив заяву про надання доказів на підтвердження остаточного розміру витрат після ухвалення рішення. Просить стягнути на користь позивача із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.
Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення просив розгляд заяви провести без участі сторони позивача.
Представник відповідача 24 березня 2025 року скерував через "Електронний суд" заяву, у якій зазначив, що надані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат не містять детальний опис робіт (наданих послуг), з огляду на ступень складності даної справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, вважає, що заявлена представником позивача сума понесених витрат Літвиновичем В.Т. є неспівмірною та пропорційною сумою відшкодування, а отже не підлягає задоволенню. Просив відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника ГУНП в Київській області.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов такого висновку.
Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На виконання вказаної правової норми представник позивача у ході розгляду справи по суті зробив заяву про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат та після ухвалення судового рішення 12 березня 2025 року подав до суду відповідні докази 17 березня поточного року.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 21.02.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Панасюком І.І., у якому встановлений фіксований розмір гонорару - 5000 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1054; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Панасюком І.І. у Ратнівському районному суді Волинської області від 25.02.2025; оригінал квитанції прибуткового касового ордера № б/н від 25.02.2025 та копію прибуткового касового ордера № б/н від 25.02.2025, згідно з якими адвокатом Панасюком І.І. прийнятий від ОСОБА_1 аванс в сумі 1500 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 21.02.2025; оригінал квитанції прибуткового касового ордера № б/н від 15.03.2025 та копію прибуткового касового ордера № б/н від 15.03.2025, згідно з якими адвокатом Панасюком І.І. прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3500 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 21.02.2025.
Частинами 1 і 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, відповідно до якого неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Таким чином, зазначення у договорі про надання правничої допомоги, укладеному між позивачем та адвокатом Панасюком І.І., фіксованого розміру гонорару без надання детального опису робіт, не позбавляє можливості представника відповідача доводити неспівмірність розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, а суду - визначити пропорційний та обґрунтований їх розмір, що буде відповідати складності та характеру справи.
Надані представником позивача документи доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Пансюком І.І., а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу під час розгляду справи.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних, стосувалася оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та розглядалась за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача Панасюка Івана Івановича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панасюка Івана Івановича до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача інспектор відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Меліхов Олександр Вікторович про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя Ратнівського
районного суду О.М. Свистун