Справа № 161/282/25
Провадження № 2-а/161/49/25
25 березня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
з участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
06 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 28 грудня 2024 року щодо нього винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вказана постанова не відповідає фактичним обставинам справи, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, заперечив факт вчинення ним зазначених адміністративних правопорушень. Вказував, що не пред'явив працівникам поліції посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса страхування, оскільки не керував транспортним засобом. Вважає, що оскаржувана ним постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії БАД № 965688 від 28 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП- скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
22 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на законність винесеної поліцейським постанови та просить відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Судом встановлено, що 28 грудня 2024 року інспектором взводу №1 роти 34 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержантом поліції Ліснічуком А.В.щодо ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 28 грудня 2024 року о 01.38 годині керував т.з. Nissan Sentra, д.н.з. НОМЕР_1 , та на вимогу працівника поліції не пред'явив реєстраційні документи, а саме посвідчення водія, реєстраційного документа транспортного засобу та полісу обов'язкового страхування наземним транспортних засобів.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»).
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Таким чином, закон пов'язує відповідальність, яка передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, за не пред'явлення для перевірки, наведених вище документів.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктами 2, 5, 6 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 № 580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов висновку, що право працівників органів Національної поліції перевіряти посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс, кореспондується із обов'язком водія мати при собі документи визначені п. 2.1. ПДР України та на вимогу працівника поліції пред'явити їх.
З оглянутих судом відеозаписів, зафіксованих на портативний нагрудний відеореєстратор поліцейського від 28.12.2024 та службовий відеореєстратор від 28.12.2024 підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Nissan Sentra, д.н.з. НОМЕР_1 .
Таким чином, в розглядуваному випадку у поліцейського виникло право вимагати у ОСОБА_1 реєстраційні документи, а саме посвідчення водія, реєстраційного документа транспортного засобу та полісу обов'язкового страхування наземним транспортних засобів, у зв'язку з причетністю до дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, поліцейським правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в межах санкції даної статті.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанова серії БАД №965688 від 28 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту рішення 26 березня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк