27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 717/2589/24
провадження № 51-1105 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, ухвалою слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2025 року ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на вищевказану ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції як незаконної у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України. При цьому він зазначає, що рішення апеляційного суду є передчасним, суперечливим та воно погіршило правове становище підозрюваного. Водночас сторона захисту заперечує наявність у ОСОБА_5 будь-якої психічної хвороби, яка б давала привід для його примусового лікування у психіатричній лікарні. Також він посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року (справа №335/9520/19), від 28 березня 2019 року (справа № 286/1695/18), від 18 грудня 2018 року (справа № 628/969/18). Відтак захисник вважає, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши копію судового рішення, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно ч. 3 статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Водночас ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, встановивши, що ухвалою слідчого судді змінено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, дійшов правильного висновку, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Встановивши, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, яка за правилами КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, апеляційний суд правильно відмовив у відкритті провадження.
При цьому колегія суддів відхиляє, як безпідставне, посилання захисника у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від від 17 травня 2021 року (справа № 335/9520/19), від 28 березня 2019 року (справа № 286/1695/18), від 18 грудня 2018 року (справа № 628/969/18), оскільки з їх змісту слідує, що сторони кримінального провадження мають право оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про зміну підозрюваному обраного запобіжного заходу у випадку, якщо застосування такого запобіжного заходу або відмова в його застосуванні підлягають апеляційному оскарженню відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України.
При цьому ч. 1 ст. 309 КПК України не містить в переліку застосування до особи такого запобіжного заходу згідно норм ст. 508 КПК України, як поміщення її до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку. Тому до цих правовідносин вказані висновки про застосування норми права застосовані бути не можуть.
Інші доводи касаційної скарги захисника не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на поміщення його до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, твердження захисникащодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставної відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу слідчого судді, не заслуговують на увагу.
Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3