27 березня 2025року
м. Київ
справа № 686/14217/24
провадження № 51-5559 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024243000001101, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробування, з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, одного із днів березня 2024 року, в м. Дружківці Донецької області знайшов вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме:
- автомат конструкції Калашникова «АК-74» № НОМЕР_1 , який є військовою стрілецькою вогнепальною зброєю 5,45 мм;
- 3678 патронів, зокрема: 1200 патронів 5,45 мм, 188 - 308 Win, 440 - 308 Win; 30 - 5,45мм, 1820 - 5,56 мм;
- 3 корпуси бойових ручних осколкових гранат «Ф-1» із уніфікованими підривачами (запалами) типу «УЗРГМ», які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойові ручні осколкові оборонні і наступальні гранати «Ф-1»;
- 4 корпуси бойових ручних осколкових наступальних гранат «М67» з підривачами типу «М213) виробництва США, які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойові ручні осколкові оборонні і наступальні гранати «М67»,
та незаконно, без передбаченого законом дозволу, привласнив, помістивши їх до автомобілів на іноземній реєстрації «Nissan Navara» BD 58 P2G та «Volkswagen Golf 3» НОМЕР_2 (який знаходився на причепі), зберігав і носив, шляхом переміщення у зазначених транспортних засобах, до 18:30 год 01 квітня 2024 року, тобто до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції на блок-посту, що на автодорозі М-30 «Стрий-Ізварине», поблизу с. Давидківці Хмельницької ОТГ Хмельницької області
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважають, що апеляційним судом допущено неправильне застосування положень статей 50, 65 КК України при призначенні засудженому реального покарання через не врахування всіх позитивних даних щодо його особи, які характеризують його та були враховані судом першої інстанції, а саме, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, визнання себе винуватим та засудження власної протиправної поведінки, добровільна участь у захисті Вітчизни разом з рідним братом, який продовжує захищати, є учасником бойових дій, на його утриманні перебуває батько, який захворів на тяжку хворобу та має 2 групу інвалідності, що слугувало звільненню з лав Збройних сил. Ці всі обставини дають підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Крім того, зазначають про відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність наведених у спільній касаційній скарзі доводів, вважала, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а спільну касаційну скаргу захисника та засудженого - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 1 ст. 263 КК України в спільній касаційній скарзі не оспорюються.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який, згідно з вимогами ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався наведених вимог матеріального права.
Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 75 ККУкраїни і вважав, що засудженому слід призначити реальне покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Апеляційний суд погодився із зазначеними доводами апеляційної скарги прокурора та скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та звільнення останнього на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. При цьому, призначаючи останньому покарання, яке слід відбувати реально, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 ККУкраїни формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретного кримінального правопорушення. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, оскільки перевозив в такій великій кількості вогнепальну зброю та бойові припаси ставив в небезпеку життя та здоров'я інших людей. Крім того, незаконна діяльність засудженого була припинена лише за втручання працівників правоохоронних органів, які виявили значну кількість бойових припасів і зброю лише на блок-посту, таким чином запобігши тяжким наслідкам.
Крім того, апеляційним судом взято до уваги характеризуючи дані особи ОСОБА_7 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та служби характеризується позитивно, вину визнав повністю, щиро розкаявся.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції усупереч твердженням захисника та засудженого, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, тобто в мінімальних межах визначених санкцією цієї статті.
У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи спільної касаційної скарги захисника та засудженого стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість.
Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, спільну касаційна скарга захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3