24 березня 2025року
м. Київ
справа № 756/9191/24
провадження № 51-5502 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024105050000790.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ВирокомОболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.
На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратурина вказаний вирок місцевого суду повернув апелянту на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки її подано після закінчення строку апеляційного оскарження та не порушено питання про поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що апеляційна скарга у даному кримінальному провадженні подана ним 28.08.2024, тобто в межах встановленого кримінальним процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, тому не було жодних підстав порушувати перед апеляційним судом питання про поновлення вказаного строку. Наведене підтверджувалося відомостями наявними на поштовому конверті та в самій апеляційній скарзі.
За таких обставин прокурор вважає, що апеляційним судом безпідставно повернуто його апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтрималадоводи касаційної скарги та просила скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та викладені у касаційній скарзі доводи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
За статтею 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції послався на п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, при цьому зазначив, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
В мотивувальній частині ухвали вказаний суд зазначив про те, що копія вироку Оболонського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_6 від 05 серпня 2024 року була отримана прокурором 12 серпня 2024 року, а апеляційна скарга подана 16 вересня 2024 року, тобто після закінчення передбаченого законом строку на апеляційне оскарження.
З цих підстав апеляційний суд визнав, що скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 395 КПК України, однак з таким висновком колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Як слідує з абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381-382 КПК України.
Копія вказаного вироку щодо ОСОБА_6 в електронному виді була надіслана до Оболонської окружної прокуратури м. Києва 12 серпня 2024 року та цього ж дня доставлена до електронної скриньки, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. п. 145).
Таким чином, згідно положень ч. 5 ст. 115 КПК України,строк на апеляційне оскарження в такому випадку слід обраховувати з 13 серпня 2024 року, а отже останнім днем подачі апеляційної скарги є 11 вересня 2024 року.
З долучених прокурором до касаційної скарги додатків, а саме з реєстру поштової відправки рекомендованої кореспонденції Київської міської прокуратури та реєстру Укрпошти про отримання поштового відправленняубачається, що апеляційна скарга прокурора на вищенаведений вирок подана 28 серпня 2024 року.
Натомість, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із дати її реєстрації в суді, а не дати відправлення прокурором, що суперечить вищезазначеним вимогам кримінального процесуального закону.
Обчислення апеляційним судом процесуальних строків з моменту надходження апеляційної скарги до суду не відповідає приписам ст. 116 КПК України, якою регламентовано, що строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Таким чином, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не з'ясував та не перевірив належним чином дотримання прокурором строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 , у зв'язку з чим дійшов безпідставного висновку, що скарга подана з пропуском вказаного строку.
Отже, апеляційним судом було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування.
З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог ст. 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024105050000790, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3