25 березня 2025 року
м. Київ
справа № 1522/2203/2012
провадження № 61-2815 ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Микола Миколайович, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонастурником якого є ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, та про витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко Аеліта Мехманівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович, про визнання добросовісним набувачем,
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування квартири
АДРЕСА_1 , укладений
18 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М.
Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 шляхом виселення ОСОБА_6 з цієї квартири та вселення ОСОБА_2 до цієї квартири.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року змінено в частині викладення мотивів відмови ОСОБА_1 у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення, вселення та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нерухоме майно:
квартиру (нежитлове приміщення) АДРЕСА_2 ;
нежиле приміщення № 1 площею 154,3 кв. м, розташоване у будинку на АДРЕСА_3 ;
машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 ;
машиномісце (гараж) № НОМЕР_2 , розташоване у будинку на АДРЕСА_4 ;
нежиле приміщення № 27 (магазин непродовольчих товарів), розташоване в будинку на АДРЕСА_5 ;
нежиле приміщення № НОМЕР_3 , розташоване в будинку на АДРЕСА_6 .
Визнано недійсним договір дарування нежилого приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , укладений 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 649.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений 29 липня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 942.
Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя:
квартиру (нежитлове приміщення) АДРЕСА_2 ,
нежиле приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .
Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя:
квартиру (нежитлове приміщення) АДРЕСА_2 ,
нежиле приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 вартості відчуженого нерухомого майна, а саме:
1/2 вартості нежилого приміщення № 1 площею 154,3 кв. м, розташованого у будинку на АДРЕСА_3 в сумі 1 492 574,00 грн;
1/2 вартості машиномісця (гараж) № НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_4 в сумі 244 005,50 грн;
1/2 вартості машиномісця (гараж) № НОМЕР_2 , розташованого у будинку на АДРЕСА_4 в сумі 244 005,50 грн;
1/2 вартості нежилого приміщення № 27 (магазин непродовольчих товарів), розташованого в будинку на АДРЕСА_5 в сумі 990 170,50 грн.
А всього на суму 2 970 755,50 грн.
Інші позовні вимоги залишено без задоволення.
05 березня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Усенко М. М. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове в цій частині, яким:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
- виділити ОСОБА_9 у власність 2/3 частини нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності майна подружжя;
- виділити ОСОБА_2 у власність 1/3 частину нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності майна подружжя;
- виділити у власність ОСОБА_9 квартиру (нежиле приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;
- виділити у власність ОСОБА_9 нежиле приміщення № 1 загальною площею 154, 3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- виділити у власність ОСОБА_2 нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду, до якого подається касаційна скарга.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції
у цивільних справах є Верховний Суд.
У порушення вимог пункту 1 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі взагалі не вказано до якого суду подається касаційна скарга.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
На виконання вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
У порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено усіх учасників справи та їх місце проживання чи перебування, а саме: ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка О. В.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно зазначити прізвище, ім'я та по батькові інших учасників справи та їх місце проживання чи перебування, і відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України надати суду уточнену редакцію касаційної скарги та докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Розміри ставок та порядок сплати судового збору визначено частиною другою статті 4 та статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою (положення абзацу другого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Враховуючи, що заявник оскаржує вимоги майнового та немайнового характеру, ціна за вимоги майнового характеру перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з уточненим позовом у липні 2017 року, тому за подання касаційної скарги має сплатити 17 280,00 грн (8 000,00 грн * 200% ) + (640,00 грн *200%).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із застосуванням коефіцієнту 0,8 понижений розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги становить 13 824,00 грн (17 280,00 грнх 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
У касаційній скарзі заявник просить звільнити її від сплати судового збору посилаючись на те, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, оскільки у зв'язку із повномаштабним вторгненням росії до України перебуває з дітьми в Бельгії, як біженці, де отримує соціальну допомогу на себе і дітей щомісячно 1 741,29 Євро та наразі не працює, про що свідчить довідка з центру громадської соціальної допомоги міста Брюсселя від 10 лютого 2025 року.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зокрема за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або позивачами, серед іншого, є батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначені норми закріплюють дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї та наявність утриманців тощо.
Суд не має можливості вирішити клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, оскільки наведені заявником доводи не можна визнати такими, що з достовірністю підтверджують скрутний майновий стан заявника, який унеможливлює сплату судового збору. Заявник не надає об'єктивних даних про свій майновий стан.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять дані про те, що ОСОБА_9 з 01 травня 2023 року щомісячно отримує на родину 1 741,29 євро, що еквівалентно 76 403,45 грн (зважаючи на офіційний курс НБУ станом на 05 березня 2025 року - 43,8775 грн).
Предметом спору у цій справі є поділ спільного майна подружжя, яке серед іншого, складається з нежилого приміщення № 27 загальною площею 53,9 кв. м, вартістю 640 000,00 грн, квартири АДРЕСА_2 , вартістю 2 000 000,00 грн, нежилого приміщення № 1 загальною площею 154,3 кв. м, вартістю 2 000 000,00 грн, та ін. Отже, обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Суд також бере до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних, що ОСОБА_9 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров'я. Водночас, заявник не надала суду даних про наявність чи відсутність у неї рухомого чи нерухомого майна, банківських рахунків, інших активів.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати докази на підтвердження обставин щодо її майнового стану або документи що підтверджують сплату судового збору.
Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Микола Миколайович, на постанову Одеського апеляційного судувід 30 січня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь