Справа № 144/361/25
Провадження № 2-а/144/5/25
"27" березня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Германа О.С.,
з участю секретаря судового засідання Пігулі А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, в залі суду в смт. Теплик справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 324 від 24 жовтня 2024 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою, складеною з порушенням встановленої процедури та такою, що підлягає скасуванню, а справа - закриттю, оскільки в його діяннях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення. Так, 03 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав через AT “Укрпошта» постанову про розшук майна божника від 19.02.2025 серії ВІТ № 76946046, яка була винесена головним державним виконавцем Бершадського ВДВС у Гайсинському районі Романом Кончаківським. З метою з'ясування підстав винесення вказаної постанови, 05.03.2025 позивач звернувся до державного виконавця Бершадського ВДВС у Гайсинському районі та отримав копію постанови в справі про адміністративне правопорушення № 324 від 24.10.2024, яка була винесена відповідачем у даній справі - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Оскільки, оскаржувану постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач отримав лише 05.03.2025, а до цього йому постанова не вручалося ні під розписку, а також іншими засобами зв'язку, тому він має право на поновлення пропущеного строку на її оскарження у відповідності до вимог КАС України. Також позивач вказав, що з 19 вересня 2007 року (досягнення граничного віку перебування у запасі) він на військовому обліку не перебував та не був військовозобов'язаним.
04. 09.2024 року позивачу було вручено повістку № 7573. В повістці № 7573 було зазначено, що ОСОБА_1 викликають на 16 год 00 хв. 11.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 для проходження військово - лікарської комісії. При отримання повістки позивач повідомив посадову особу ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не є військовозобов'язаним, тому вимоги Закону України № 3543-ХІІ та ПКМУ № 560 на нього не поширюються. Окрім того, позивач запитав де знаходиться військово - лікарська комісія, медичний огляд у якій він мав проходити. ОСОБА_1 було повідомлено, що військово - лікарська комісія знаходиться у АДРЕСА_2 , і на його запитання чому він має прибувати в АДРЕСА_1 , а не по Незалежності жодної відповіді надано не було. Оскільки позивач не був військовозобо'язаним на момент вручення йому повістки № 7573 тому і винесення постанова № 324 про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 210-1 є протиправною та підлягає скасуванню. Також протокол про адміністративне правопорушення складено майже через місяць після виявлення правопорушення, а не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Також в протоколі не зазначено місце та час вчиненя адміністративного правопорушення, нормативно правовий акт з обов'язковим зазначенням частин статей, пунктів, абзаців. Вказані порушення складання протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідач скористався правом регламентованим ст. 162 КАС України та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню. Твердження про відсутність обставин, що підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 210 КУпАП є неправильним, оскільки позивач був повністю обізнаним про необхідність виконати свій закріплений законодавством обов'язок, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_1 маючи встановлений обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 16:00 год. 11.09.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК, в порушення вимог ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, передбачаючи її шкідливі наслідки та свідомо допускаючи настання цих наслідків в умовах воєнного стану та проведення загальної мобілізації, свідомо проігнорував вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За вказаних обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на таку, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши позицію сторін, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.09.2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку № 7573 , яка була оформлена відповідно додатку 1 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, яка у свою чергу була прийнята відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України .
В повістці № 7573 було зазначено, що позивача викликають на 16 год 00 хв. 11.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 для проходження військово- лікарська комісії.
При отриманні повістки ОСОБА_1 повідомив посадову особу ІНФОРМАЦІЯ_4 , що він не є військовозобов'язаним, тому вимоги Закону України № 3543-ХІІ та ПКМУ № 560 на нього не поширюються.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: -у порушення норм ст. 254 КУпАП протокол від 04.10.2024 року фактично складено майже через місяць після виявлення правопорушення, а не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, як передбачено вказаною статтею; -у порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі не зазначено місце та час вчинення адміністративного правопорушення, нормативно правовий акт з обов'язковим зазначенням частин статей, пунктів, абзаців (а. с. 19-20).
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 24.10.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000, 00 грн. (а. с. 21-22).
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 03.07.2024, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
У відповідності до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відзиві відповідачем зазначено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 маючи встановлений обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 16:00 год. 11.09.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, передбачаючи її шкідливі наслідки та свідомо допускаючи настання цих наслідків в умовах воєнного стану та проведення загальної мобілізації, свідомо проігнорував вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Крім того, у відповідності до вимог ст. ст. 235, 245 КУпАП, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 повинні з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 251 зазначає, що доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зіст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу "Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, усунення цих недоліків призведе до порушення ст. 6 Конвенції.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Так, на підтвердження ніби то скоєння мною правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення N 324 від 04.10.2024 року зазначено, що згідно розписки про отримання повістки 04:09.2024 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год 11.09.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК проте, громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх. № 7573 від 11.09.2024 року крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб ... , чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням норм чинного законодавства, а саме:
-у порушення норм ст. 254 КУпАП протокол від 04.10.2024 року фактично складено майже через місяць після виявлення правопорушення , а не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, як передбачено вказаною статтею;
-у порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі не зазначено місце та час вчинення адміністративного правопорушення, нормативно правовий акт з обов'язковим зазначенням частин статей, пунктів, абзаців.
Вказані порушення складання протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Окрім того, у відповідності до статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З огляду на те, що протокол № 324 було скадено 04.10.2024 року, а розгляд справи відбувся лише 24.10.2024, тобто з порушення строків, визначених ст.277 КУпАП, тому зазначена обставина свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.
Відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок доказування у даній категорії справ, не доведено наявність вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні. Відсутність суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, виключає склад адміністративного правопорушення.
Крім того, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК та СП, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Однак в основу оскаржуваної постанови покладено саме протокол про адміністративне правопорушення №324 від 24.10.2024 року.
Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Відповідачем не надано достатньо доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови.
Вирішуючи позов з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 77, 241, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 №324 від 24.10.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя