Справа № 136/314/25
27 березня 2025 року м.Липовець
Слідчий суддя Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , отримавши скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Немирівської окружної прокуратури про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025022240000020 від 04.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
26.03.2025 ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку направив в адресу суду зазначену скаргу, виклавши її на російській мові, у якій просив слідчого суддю постанову прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 за його, ОСОБА_2 , клопотанням про закриття кримінального провадження №42025022240000020 від 04.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст..336 КК України, - скасувати та направити постанову суду прокурору для повторного розгляду його клопотання.
У скарзі ОСОБА_2 зазначає, що 20.03.2025 він отримав копію постанови прокурора про відмову в задоволенні його клопотання про закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст..336 КК України на українській мові вважає рішення прокурора незаконним, що послугувало підставою звернення до суду.
Слідчий суддя, вивчивши та дослідивши скаргу та додані до неї письмові докази, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, осіб та їх право на оскарження визначено у ст. 303 КПК.
За змістом п. 11 ч. 1 ст. 303 КПК України рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, може бути оскаржено з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до п. 91 ч.1 ст.284 КПК України, передбачено, що якщо існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності, а саме:
1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
4) виключено;
9) стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Слідчим суддею встановлено, що до скарги особою, яка звернулась до суду не додано оскаржуваного рішення прокурора, у зв'язку із чим слідчий суддя позбавлений можливості перевірити вимоги щодо строку подання скарги; не підтверджено особою його статусу у даному кримінальному провадженні, відповідними документами, що дає право на звернення до суду із відповідною скаргою; при цьому, рішення яке оскаржується не входить до переліку передбаченого ч.1 ст.303 КПК України, а за відсутності оскаржуваного рішення іншого не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави передбачені п.1 ч.2 ст.304 КПК України для повернення скарги, що не є перешкодою для звернення до слідчого судді повторно за умови дотримання вимог діючого законодавства.
При цьому за змістом ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
У ч. 1 ст. 29 КПК теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратурата суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року N 8-рп/2008.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Так, процесуальним законодавством України, а саме п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (ч. 3 ст. 43 КПК).
Право користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою особа володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача, зокрема і безоплатно, передбачено і для потерпілого; цивільного позивача; представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; свідка; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію); особи, до якої застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт; особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою до прийняття рішення про її видачу (екстрадицію); особи, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду чи надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу (п. 9 ч. 1 ст. 56, ч. 3 ст. 61; п. 11 ч. 3 ст. 641, п. 4 ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 581, ч. 8 ст. 583, частини 5, 14 ст. 584, ч. 4 ст. 585, п. 2 ч. 2 ст. 627, пункти 1, 9 ч. 4 ст. 627 КПК).
Очевидно, що особа, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що саме відбувається у кримінальному процесі, неспроможна захистити свої права та інтереси законним шляхом.
Тому право осіб (які набули статусу певного учасника судового провадження) на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов'язку слідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК, що визначено у ч. 3 ст. 29 КПК.
Така реалізація відбувається шляхом залучення перекладача на стадії досудового слідства за рішенням слідчого, прокурора чи слідчого судді, а на стадії судового провадження - суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
Залучений у провадженні перекладач має виконувати всі свої обов'язки, визначені ч. 2 ст. 68 КПК, зокрема і здійснювати повний і правильний переклад пояснень, показань або документів, які надаються підозрюваним, обвинуваченим, засудженим чи іншими учасниками провадження.
Відповідно, реалізуючи своє право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, а також право на судовий контроль на стадії досудового слідства, чи на оскарження судових рішень в апеляційній (касаційній) інстанції підозрюваний, обвинувачений чи засуджений, які в установленому законом порядку були забезпечені послугами перекладача, вправі звертатися до нього по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд слідчого судді або суду за результатами якого може бути розпочато розгляд скарги, у тому числі ухвалено рішення про відкриття апеляційного чи касаційного провадження.
Переклад таких документів надає можливість слідчому судді чи суду з'ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (п. 37 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" (заява N 8863/06)).
При цьому процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
До того ж до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92), КПК, законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII (ст. 12), "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25 квітня 2019 року N 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, частин 1, 2 ст. 14), документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги в порядку статей 422, 422-1 КПК, або вирішується питання про відкриття апеляційного (касаційного) провадження мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Таких висновків дійшов Верховний Суд Касаційний кримінальний суд у постанові від 19.09.2022 № 521/12324/18.
Таким чином подання скарги до суду не державною мовою якою ведеться судочинство чи без перекладу на українську мову є самостійною підставою для повернення скарги.
Керуючись ст. 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя,
Повернути скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Немирівської окружної прокуратури про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження №42025022240000020 від 04.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст..336 КК України.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя ОСОБА_4