Справа № 135/290/25
Провадження № 1-кп/135/75/25
іменем України
24.03.2025 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження № 12025020240000043 від 06.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рудний Кустанайської області Республіки Казахстан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 ,
І. Історія провадження
1.1. 05.03.2025 із Гайсинської окружної прокуратури до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження № 12025020240000043.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості (далі - угода), укладена між прокурором Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , за згодою потерпілого ОСОБА_6 .
1.2. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.03.2025 призначено підготовче судове засідання.
ІІ. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .
2.1. Згідно з обвинувальним актом та укладеною угодою про визнання винуватості, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
30 січня 2025 року близько 09 год 45 хв ОСОБА_3 , проходячи по території ліцею № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області, що знаходиться за адресою: м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, вул. П.Кравчика, буд. 53, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи умисно, протиправно, таємно, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, з корисливих мотивів, маючи на меті збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, в період воєнного стану, який діє відповідно до Закону України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та який в подальшому було неодноразово продовжено, а востаннє відповідно до Закону України № 4024-ІХ від 29.10.2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, підійшов до велосипеда, який не був пристебнутий та був спертий на огорожу неподалік входу до ліцею № 3 Ладижинської міської ради Вінницької області, що знаходиться за адресою: м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, вул. П.Кравчика, буд. 53.
Викрадений велосипед належав ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами провадження, а його вартість відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 368/25-21 від 13.02.2025 становить 3514 грн.
Надалі ОСОБА_3 розпорядився викраденим велосипедом на власний розсуд, залишивши його собі для особистого користування, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на вказану суму.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
ІII. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості
3.1. 05.03.2025 між прокурором Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , за згодою потерпілого ОСОБА_6 , була укладена угода про визнання винуватості.
Згідно зі змістом угоди, формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_3 із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.
При вирішенні питання про укладення вказаної угоди прокурором було враховано такі обставини:
- беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його щире каяття, а також надання правдивих та детальних показань щодо обставин скоєного;
- характер і ступінь тяжкості висунутого обвинувачення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є тяжким, однак не відноситься до корупційних злочинів або злочинів, пов'язаних із корупцією;
- завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкода правам та інтересам потерпілого ОСОБА_6 ;
- участь у кримінальному провадженні потерпілого та його письмова згода на укладення угоди;
- наявність суспільного інтересу в оперативному судовому провадженні, що забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Відповідно до умов угоди, обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення, а також зобов'язується визнати її у судовому провадженні.
Відповідно до вимог статті 472 КПК України, сторони узгодили покарання, яке має бути призначено обвинуваченому у разі затвердження судом угоди.
Зокрема, сторони дійшли згоди про наявність обставини, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щирого каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
З урахуванням наведеного, відповідно до ст. 470 КПК України, сторони узгодили покарання, яке пропонується суду для призначення за ч. 4 ст. 185 КК України - п'ять років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, який має визначити суд.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на призначення узгодженого покарання.
Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що згідно зі ст. 473 КПК України, наслідком затвердження угоди є обмеження їхнього права на оскарження вироку відповідно до ст. 394 та ст. 424 цього Кодексу, а також для підозрюваного/обвинуваченого - відмова від реалізації прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.
В угоді також обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Угода про визнання винуватості підписана усіма сторонами, а також захисником обвинуваченого.
IV. Позиції учасників судового провадження
4.1 Позиція прокурора
Прокурор ОСОБА_4 підтримав подану угоду про визнання винуватості у повному обсязі та просив суд її затвердити. Зазначив, що умови угоди відповідають вимогам як Кримінального процесуального кодексу України, так і Кримінального кодексу України.
Прокурор наголосив, що наявні фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Також зазначив, що укладення угоди є добровільним волевиявленням усіх сторін провадження.
На думку прокурора, умови угоди повністю відповідають інтересам суспільства, зокрема щодо забезпечення оперативного та ефективного судового провадження при дотриманні прав обвинуваченого. З урахуванням викладених у судовому засіданні обставин, прокурор просив суд затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
4.2. Позиція обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що угоду було укладено ним добровільно, без будь-якого примусу, тиску чи погроз. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Зазначив, що повністю розуміє характер обвинувачення, викладений в угоді та обвинувальному акті, і погоджується з ним. Беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаюється у скоєному, засуджує власні дії та готовий нести узгоджене сторонами покарання. Повідомив, що завдану потерпілому майнову шкоду відшкодовано у повному обсязі.
На запитання суду обвинувачений пояснив, що усвідомлює свої процесуальні права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також обмеження щодо оскарження вироку, визначені ст. 394 КПК України.
4.3 Позиція захисника
Захисник ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості. Підтвердив, що її укладення є добровільним волевиявленням усіх сторін. Зазначив, що брав участь у процесі укладення угоди з моменту її ініціювання та належним чином роз'яснив обвинуваченому істотні умови угоди, її правові наслідки та обмеження, що з неї випливають.
4.4 Позиція потерпілого
Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що надав прокурору добровільну згоду на укладення угоди без жодного тиску, примусу чи погроз. Повідомив, що майнова шкода відшкодована йому в повному обсязі, у зв'язку з чим він не має претензій до обвинуваченого. Не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.
V. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та КК України
Під час вирішення питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості суд зобов'язаний перевірити її відповідність вимогам законодавства та встановити відсутність підстав для відмови в її затвердженні.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши позиції прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 , суд дійшов наступних висновків:
5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України, в тому числі чи можливе укладання угоди у провадженні щодо інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
У даному кримінальному провадженні угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 була укладена 05 березня 2025 року за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 та за письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 , що підтверджується наявністю відповідних підписів у тексті угоди та було підтверджено сторонами у судовому засіданні. Зміст матеріалів справи свідчить про те, що ініціатором укладення угоди був обвинувачений, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України.
Згідно з положеннями абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Суд встановив, що угоду укладено у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, який не належить до корупційних або пов'язаних із корупцією кримінальних правопорушень, а внаслідок його вчинення завдано шкоди правам та законним інтересам потерпілого ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 брав участь у кримінальному провадженні та надав письмову згоду на укладення угоди, що підтверджується матеріалами справи та було підтверджено ним під час судового засідання.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги ч. 4 ст. 469 КПК України та ст. 472 КПК України дотримані, а умови угоди відповідають встановленим законодавством вимогам.
Укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить: формулювання обвинувачення, яке прокурор вважає доведеним; правову кваліфікацію дій обвинуваченого із зазначенням статті (частини статті) КК України; узгоджене покарання; обов'язкові підписи всіх учасників.
Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають правової кваліфікації, що міститься в обвинувальному акті.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив кожну з обставин, викладених в угоді та обвинувальному акті, та у присутності захисника беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Отже, суд встановив відповідність угоди про визнання винуватості вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України, а підстав для відмови в її затвердженні не вбачає.
5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.
Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.
Суспільний інтерес у затвердженні угоди про визнання винуватості полягає у досягненні цілей кримінального судочинства, зокрема захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Це сприяє тому, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У межах цього провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Укладена угода забезпечує своєчасне розкриття тяжкого злочину, що відповідає суспільному інтересу, оскільки гарантує оперативне реагування держави на факт незаконного заволодіння приватною власністю.
Затвердження угоди забезпечить справедливе вирішення цього кримінального провадження у розумні строки, зменшення витрат державних ресурсів, а також сприятиме розвантаженню органів прокуратури та судів. Окрім того, призначення справедливого покарання, узгодженого сторонами, спрямоване на досягнення цілей запобігання повторним правопорушенням як з боку обвинуваченого, так і інших осіб.
Вчинене правопорушення посягає на суспільні відносини власності, зміст яких становлять володіння, користування та розпорядження особою належним їй майном. Такі відносини охороняються державою шляхом кримінально-правової заборони.
Укладення та затвердження угоди у даному кримінальному провадженні свідчить про здатність держави оперативно та ефективно реагувати на злочини проти власності, забезпечуючи баланс між суспільними та приватними інтересами.
Отже, суд дійшов висновку, що укладена угода відповідає як суспільним, так і приватним інтересам, зокрема потерпілого, та сприяє досягненню цілей кримінального провадження, забезпечує законність дій сторін і спрямована на запобігання повторним правопорушенням у сфері злочинів проти власності.
5.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 7 статті 474 КПК України, під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд зобов'язаний встановити, чи не порушують її умови права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Такий висновок ґрунтується на наступному.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 52 КПК України, при укладенні угоди про визнання винуватості забезпечено участь захисника, що гарантує реалізацію права обвинуваченого на захист.
Умови угоди не є надмірно обтяжливими для жодної зі сторін кримінального провадження, а її укладення відбулося добровільно, без примусу чи тиску.
Аналіз угоди та пояснення сторін свідчать про відсутність будь-яких положень, які б обмежували чи порушували права інших осіб.
Зокрема, відповідно до статті 17 КПК України, обставини, викладені в угоді, не можуть бути використані для доведення вини будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого у цьому провадженні.
Крім того, угода не вирішує питань, пов'язаних з майновими правами третіх осіб, не зачіпає інтересів інших потерпілих (які відсутні), та не передбачає будь-яких положень, що суперечать законодавству або порушують засади кримінального процесу.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що умови угоди про визнання винуватості не порушують прав, свобод чи законних інтересів сторін або інших осіб, а отже, відсутні передбачені законом підстави для відмови у її затвердженні за цією ознакою.
5.4. Щодо добровільності укладення угоди.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо опитавши сторін під час судового засідання, дійшов переконання, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним.
Відповідно до ч. 6 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, укладення угоди має здійснюватися без будь-якого насильства, примусу, погроз чи інших незаконних впливів, окрім передбачених самою угодою умов. У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що угода укладена недобровільно, суд, згідно з п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України, зобов'язаний відмовити у її затвердженні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , підтвердили, що угода укладена добровільно, без будь-якого примусу, тиску чи погроз, з повним усвідомленням її умов та правових наслідків. Вони також зазначили, що не мають жодних зауважень до дій сторони обвинувачення, а зміст угоди був обговорений та узгоджений із захисником.
Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що надав згоду прокурору на укладення угоди свідомо та добровільно, без будь-якого зовнішнього впливу або тиску.
Прокурор ОСОБА_4 також підтвердив, що укладення угоди ініційоване обвинуваченим, здійснене добровільно, та всі її умови були попередньо обговорені та узгоджені сторонами.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, з розумінням її змісту, юридичних наслідків та відсутністю обставин, які б суперечили вимогам закону.
5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання у вигляді позбавлення волі з одночасним звільненням від його відбування на підставі статті 75 Кримінального кодексу України та покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України, є реальним і посильним для виконання обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив усі обставини, викладені як в обвинувальному акті, так і в угоді про визнання винуватості. Він зазначив, що надав правдиві та повні показання ще на стадії досудового розслідування.
Суд не встановив жодних обставин, які могли б свідчити про неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе зобов'язань, що прямо вказує на реалістичність виконання умов угоди у разі її затвердження.
5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.
Суд вважає, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, відповідають доказам, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_3 у присутності захисника підтвердив кожну із зазначених в обвинуваченні обставин, які свідчать про його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Він беззастережно визнав вину, не ставив під сумнів викладені факти, а також висловив щире розкаяння.
З урахуванням зізнавальних показань обвинуваченого, відсутності заперечень зі сторони потерпілого, наявності підтверджуючих доказів, а також добровільного характеру укладення угоди, суд приходить до висновку, що існують достатні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
5.7. Щодо відповідності узгодженого сторонами угоди покарання вимогам КПК України та КК України.
5.7.1. Загальне правило передбачає, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не повинні виходити за межі загальних і спеціальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України. Суд вважає, що сторони угоди дотрималися зазначених вимог закону.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, сторони домовилися про призначення покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування на визначений судом іспитовий строк.
Покарання визначено відповідно до положень статей 50, 65-67 КК України з урахуванням характеру та тяжкості злочину, його класифікації за ст. 12 КК України, обставин вчинення кримінального правопорушення (форма вини, мотив, мета, спосіб, стадія вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків), особи обвинуваченого, а також наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому, що суд визнає пом'якшуючою обставиною відповідно до ст. 66 КК України. Обтяжуючих обставин, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у разі затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає узгоджене сторонами покарання.
5.7.2. Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, в тому числі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таке звільнення не застосовується до випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу (ч. 1 ст. 75 КК України).
У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Оскільки ОСОБА_3 раніше не судимий (відповідно до ст. 89 КК України), має позитивну характеристику, щиро розкаявся та компенсував завдану шкоду потерпілому, суд доходить висновку про доцільність його звільнення від відбування покарання з випробуванням строком на три роки, що узгоджується з вимогами статті 75 КК України.
5.7.3. Щодо покладення обов'язків на період іспитового строку
Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд враховує положення частини другої статті 75 Кримінального кодексу України, відповідно до якої при затвердженні угоди про визнання винуватості, якщо сторони узгодили покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років та погодили звільнення від його відбування з випробуванням, суд має право звільнити особу від відбування призначеного покарання.
У такому випадку суд встановлює іспитовий строк та може покласти на обвинуваченого один або кілька обов'язків, визначених статтею 76 КК України, які є посильними для виконання та відповідають меті виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Зважаючи на характер та тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його позитивну процесуальну поведінку, а також інші обставини справи, суд вважає за необхідне встановити іспитовий строк тривалістю три роки та покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки, передбачені: пунктом 1 частини 1 статті 76 КК України - періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації; пунктом 2 частини 1 статті 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, шляхом ухвалення вироку із призначенням обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
??. Висновки суду
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю його захисника, відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України, а також положенням закону України про кримінальну відповідальність.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених частиною сьомою статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, судом не встановлено.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
???. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
7.1 Арешт.
Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
У кримінальному провадженні № 12025020240000043 від 06.02.2025 ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.02.2025 накладено арешт на велосипед марки «Azimut» «Extreme race pro 24» коричневого кольору, що належить ОСОБА_6 , та поміщено на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
З огляду на те, що судом відповідно до статті 100 КПК України прийнято рішення щодо речового доказу, захід забезпечення кримінального провадження - арешт на вказане майно, накладений ухвалою слідчого судді від 11.02.2025, підлягає скасуванню.
7.2 Процесуальні витрати.
Згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів судової товарознавчої експертизи № 368/25-21 від 13.02.2025 у розмірі 1696 грн 32 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
7.3 Речові докази.
З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та відповідно до пункту 5 частини дев'ятої статті 100 КПК України, речовий доказ - велосипед марки «Azimut» «Extreme race pro 24» коричневого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_6 , - підлягає поверненню останньому як законному володільцю.
7.4 Цивільний позов.
Цивільний позов у межах цього кримінального провадження до суду не подавався.
Керуючись статтями 12, 65-67 КК України, статтями 314, 373-376, 468-470, 472-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 05 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025020240000043 від 06.02.2025, укладену між прокурором Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , за згодою потерпілого ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 24 березня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи № 368/25-21 від 13.02.2025 в розмірі 1696 грн 32 коп.
Скасувати захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.02.2025.
Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, які знаходяться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, а саме: велосипед марки «Azimut» «Extreme race pro 24» коричневого кольору, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути останньому як законному володільцю.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя