Справа № 131/55/18
Провадження № 2/131/9/2023
"24" березня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., за участю секретаря судового засідання Демчишиної О.В., розглянувши заяву третьої особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Іллінецької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,-
У провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває вказана цивільна справа.
У ході розгляду даної справи ухвалою суд від 13.02.2024 залучено ОСОБА_1 залучено до справи як третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору.
Під час судового розгляду цивільної справи по суті 24.03.2025 ОСОБА_1 усно подала заяву про відвід головуючого у справі Олексієнка О.Ю., яку мотивувала тим, що на її думку суддя упереджено розглядає справу.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Молявчик О.В. підтримав заяву ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представники відповідачів заперечили щодо заяви про відвід
Суд, розглянувши заяву про відвід головуючого у справі, приходить до слідуючого висновку.
Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Таким чином, враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відвід озвучена безпосередньо під час судового засідання, тому суд застосовує положення ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу"); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 36 ЦПК України, в яких визначено підстави для відводу судді. Крім цього, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин із заяви про відвід не вбачається мотивованих підстав для відводу судді та наявності сумнівів у його неупередженості або об'єктивності, а тому суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 37, 39-41, 258-260 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнка Олександра Юрійовича від участі у розгляді цивільної справи за позовом за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Іллінецької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО