Справа №626/651/25 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/394/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: домашній арешт
25 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 28 лютого 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025221090000006 від 01 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, до 28 квітня 2025 року, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Слідчим відділом Берестинського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221090000006 від 01 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, в якому ОСОБА_7 підозрюється у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів.
28.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.
28.02.2025 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 28 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною йому залишати без дозволу слідчого, прокурора чи суду місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22:00 години до 06:00 год., у межах строку досудового розслідування до 28.04.2025 включно та з покладенням на нього обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування з свідками.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст.177 КПК України - окрім як тримання під вартою.
Позиції інших учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення підозрюваного, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви суду
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі “Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, колегія суддів враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти долученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та застосовуючи до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено обставини недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.1 ст.307 КК України, підтверджується відомостями, доданими до клопотання слідчого, тому такі висновки слідчого судді є обґрунтованими та не оскаржуються в апеляційній скарзі, як прокурором, так і з цих підстав сторона захисту не подавала скаргу.
Зважуючи на такий обсяг, відомості судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання за принципом поза розумного сумніву (в тому числі у стороннього неупередженого спостерігача) причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Разом з цим, обґрунтованість підозри свідчить про достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що пов'язані з ризиками але запобігти цим ризикам, як правильно зазначив слідчий суддя, можливо шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який відповідно до справи ЄСПЛ «Манчіні проти Італії» прирівняно до позбавлення волі, а також у рішенні ЄСПЛ від 09.04.2019 року «Навальний проти Росії» зазначено, що домашній арешт, з огляду на його ступінь і інтенсивність, вважається позбавленням волі у значенні статті 5 Конвенції, а тому цей вид позбавлення волі вимагає відповідних і достатніх підстав, як і досудове ув'язнення», тобто домашній арешт може цілком забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя досліджував не лише обґрунтованість підозри та наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а й дієвість конкретного запобіжного заходу для дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Отже, відмовляючи у задоволені клопотання слідчого, погодженого з прокурором про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обираючи запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час, слідчий суддя врахував всі характеризуючі відомості про особу підозрюваного, який має зареєстроване та постійне місце проживання, ранішене судимий.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час, на цьому етапі кримінального провадження зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України .
Колегія суддів зазначає, що самі дії, згідно підозри, які вчинені підозрюваним та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що посилався прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор щодо нездатності застосованого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення та нездатність запобігти доведеним у ході розгляду клопотання ризикам, на думку колегії суддів, є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням на нього зобов'язання прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні та належним чином мотивував своє рішення.
Крім того, відомостей про те, що підозрюваний, після застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту: переховувався від органу досудового розслідування або суду; намагався знищити або приховати речі чи документи, що можуть бути використані як докази його вини; здійснював незаконний вплив на свідків; перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином; вчинив інше кримінальне правопорушення - прокурором не надано, а тому висновок слідчого судді про обрання саме такого запобіжного заходу є обґрунтованим.
Також, апеляційний суд приймає до уваги те, що ОСОБА_7 з'явився в судове засідання за викликом апеляційного суду та прокурор в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_7 з'являється за викликами за викликами органу досудового розслідування, що свідчить про дієвість застосованого до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.4 ст.195 КПК України.
За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час, з покладенням на підозрюваного певних обов'язків в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваних покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, прокурор не надав і під час апеляційного розгляду будь-яких відомостей про те, що підозрюваний вже після застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту на цей час порушив умови і не дотримався покладених на нього обов'язків.
За таких обставин колегія суддів не вбачає процесуальних та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Разом з цим, при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
Керуючись ст.404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 28 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час щодо підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4