Справа № 2-а/714/10/25
ЄУН: 714/248/25
"27" березня 2025 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі головуючого-судді Костишин Н.Я., секретар судового засідання Ротар М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що 10 лютого 2025 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, за якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (з підстав того, що він будучи військовозобов'язаним і перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав повістку про виклик (сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів), проте 14 січня 2025 року о 09.00 год. не з'явився до вказаного відділу, чим порушив вимоги абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
При цьому, вказував, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09.00 год. 14 січня 2025 р. не отримував.
Вважає, що відповідач безпідставно та без з'ясування усіх обставин справи притягнув його до відповідальності. Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити та скасувати постанову складену відносно нього 10 лютого 2025 р., а провадження по адміністративній справі закрити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 начальник Гладкий О.В. подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову через його безпідставність. В обґрунтування заперечення зазначив, що позивачу як військовозобов'язаному з метою уточнення даних було направлено поштову повістку про виклик до центру комплектування та повідомлено про необхідність з'явитися 14 січня 2025 року о 09.00 год. Оскільки у вказаний час позивач не з'явився до центру комплектування та не повідомив причини свого неприбуття, то останній порушив вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також, звернув увагу на те, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та вимог Постанови КМУ №560, наявність на конверті поштової відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» є належним оповіщенням військовозобов'язаного. Тому, вважає, що правомірно було винесено у відношенні позивача відповідну постанову.
Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Так, відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частинами 1, 3 ст.286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами. При цьому, за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 10 лютого 2025 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , який є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився до вказаного центру комплектування 14 січня 2025 р. о 09 год. 00 хв. згідно повістки №1620887, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Повістка не була вручена ОСОБА_1 і повернута до центру комплектування по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, щодоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото-і кінозйомки,відеозапису,у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності,або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису),які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів,актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто нормою Закону за якою позивача було притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення, передбачено адміністративну відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Не погоджуюсь із постановою відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 обґрунтовуючи безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності зазначав, що повістка йому особисто не вручалась та від її вручення він не відмовлявся.
Зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що повістка центру комплектування працівником відділу поштового зв'язку не була вручена ОСОБА_1 і була повернути до центру комплектування по причині відсутності адресата за вказаною адресою.
Отже, спірним у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ТЦК.
Так, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560.
Зокрема, відповідно до п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 р., належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З доданих до відзиву письмових матеріалів вбачається, що повістка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до центру комплектування 14 січня 2025 р. на 09 год. 00 хв. була направлена за місцем проживання і реєстрації позивача: АДРЕСА_1 . Дана повістка направлялася рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак доказів повернення повістки на адресу відправника із зазначенням причин невручення «як адресат відсутній за місцем проживання» відповідачем до відзиву не додано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до центру комплектування на 14 січня 2025 р. на 09 год. 00 хв., оскільки доказів повернення повістки на адресу центру комплектування із зазначенням причин невручення «як адресат відсутній за місцем проживання» центром комплектування суду не надано, що за обставин, встановлених судом не може свідчити про належне підтвердження оповіщення військовозобов'язаного про виклик до центру комплектування.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності суд скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 210-1, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складене та підписане 27 березня 2025 р.
Суддя