Харківський районний суд Харківської області
20 березня 2025 року
справа №635/11669/23
провадження №2/635/2221/2025
смт Покотилівка Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карасава І.О.,
секретар судового засідання Дерелюк К.О., за участю:
предстаника позивача - ОСОБА_1 ,представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Височанська селищна рада Харківського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_3 (далі-Позивач) звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 (далі-Відповідач), третя особа: Височанська селищна рада Харківського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В позовній заяві просить зобов'язати ОСОБА_4 за свій рахунок усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 землями загального користування по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого паркану на земельній ділянці Височанської селищної ради Харківського району Харківської області площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 та буд. АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_4 встановлювати паркани чи інші перешкоди на земельній ділянці Височанської селищної ради Харківського району Харківської області площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 . Громадянська, біля буд. АДРЕСА_2 та буд. АДРЕСА_3 в майбутньому за умови відсутності у ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на земельну ділянку Височанської селищної ради Харківського району Харківської області площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 та буд. АДРЕСА_3 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі: 17 147,20 грн., з яких 2 147,20 грн. - судового збору, 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 6325156700:00:009:0376, яка належить позивачу, межує з земельною ділянкою кадастровий номер 6325156700:00:009:0503, яка належить відповідачу ОСОБА_4 відповідач є сусідкою позивача та їхні домоволодіння мають частково спільну межу, оскільки в червні 2021 року батьки чоловіка позивача продали відповідачу земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою АДРЕСА_2 яке перебувало у їх (батьків чоловіка) власності та користуванні більше 50 років. Позивачу стало відомо, що Височанська селищна рада видала рішення XV сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 07 грудня 2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 . Громадянська, біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 ». В свою чергу, земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, безпосередньо межує з земельними ділянками, які належать позивачу. На даний час, щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га відсутній затверджений проект землеустрою та технічна документація із землеустрою, якою визначені межі земельної ділянки або інша документація, якою підтверджується факт формування земельної ділянки та внесення відомостей про її розташування зовнішніх меж, тощо до Державного земельного кадастру. Питання про виділення ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 Височанською селищною радою не розглядалося та жодних рішень щодо цього не приймалося, проект землеустрою затверджено не було. Вважає, що земельна ділянка площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у власності Височанської селищної ради та щодо неї у відповідача відсутні будь-які речові права.
В серпні 2023 року відповідач встановила паркан вздовж земельної ділянки площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , який розташований між краєм вказаної земельної ділянки та дорогою по вулиці Громадянській. Позивач зазначає, що відповідач розташував паркан на несформованій земельній ділянці Височанської селищної ради, яким повністю обмежив доступ позивача зі своїх земельних ділянок до земель загального користування (вулиця Громадянська), при цьому, не маючи жодних речових прав на вказану несформовану земельну ділянку.
Позивач вважає, що встановлений відповідачем паркан повністю обмежив позивачу доступ (проїзд/прохід) зі своїх земельних ділянок до земель загального користування(вулиці Громадянської).
Також відповідачу була надіслана вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, яка була залишена без розгляду.
Позивач вважає, що відповідне зведення паркану з боку відповідача створює позивачу перешкоди для користування землями загального користування, які полягають в неможливості проходу, в'їзду та виїзду на земельні ділянки позивача та у вільному користуванні останнім своєю власністю.
Відповідач не погоджується із позовними вимогами, надав відзив на позовну заяву, де зазначив що відповідачкою встановлено дерев'яну огорожу з боку проїзної частини АДРЕСА_1 з метою недопущення захаращення та засмічування належної територіальній громаді земельної ділянки за дорученням Височанської селищної ради. Також, відповідач посилається на початок процедури приватизації земельної ділянки площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 та розроблення останнім технічної документації із землеустрою, а також посилається на план земельної ділянки, що входить до проекту землеустрою. Відповідач наголосила, що не є належним відповідачем по даній справі, оскільки вимога позивача щодо знесення огорожі, стосується земельної ділянки, яка є комунальною власністю та належить Височанської селищної раді Харківського району Харківської області, яка і має бути відповідачем по даній справі.
Рух справи
06.12.2023 Харківським районним судом Харківської області винесено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, з повідомленням сторін суддею одноособово.
10.04.2024 Харківським районним судом Харківської області винесено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Височанську селищну раду Харківського району Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Встановлені фактичні обставини справи, застосовані норми права та мотиви суду
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.
Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статей 316, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням; при здійсненні права власності власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За змістом статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, тощо).
Відповідно до п. «г» та п. «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до вимог статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).
Згідно статей 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння, та право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Відповідно до частин 1, 4 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 зазначено, що «аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з'ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою».
Як передбачено частинами 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_4 . Вказана земельна ділянка має цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 6325156700:00:009:0375; а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства - площею 0,0528га - кадастровый номер 6325156700:00:009:0376.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0898 га для будівництва та і обслуговування житлового будинку, господарських будівль і споруд(присадибна ділянка) з кадастровим номером 6325156700:00:009:0503 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , а також житловий будинок АДРЕСА_1 .
Належна позивачу земельна ділянка з кадастровым номером 6325156700:00:009:0376 межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:009:0503, яка належить відповідачу ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що 07.12.2021 Височанська селищна рада винесла рішення ХV сесії Височанської селищної ради VІІІ скликання, яким було надано дозвіл громадянки ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Як стверджує відповідач та не було спростовано позивачем, територія домоволодіння позивача огороджена суцільним парканом, в'їзд/проїзд на територію домоволодіння здійснюється з боку АДРЕСА_5 . Земельна ділянка, приватизація якої була розпочата з дозволу селищної ради, є землею сільськогосподарського призначення. Рішення про дозвіл розпочати процедуру приватизації - у судовому порядку не оспорювалось. Процедура приватизації земельної ділянки зупинена у зв'язку з воєнним станом. Державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного Кодексу України - під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Саме у зв'язку з такою забороною приватизація земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 із земель сільськогосподарського призначення станом на теперішній час - не завершена. Земельна ділянка на теперішній час є власністю Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, позовні вимоги до Височанської селищної ради - не заявлені.
В свою чергу, суд погоджується з представником позивача, який зазначає, що початок приватизації земельної ділянки та наявність розробленої технічної документації із землеустрою не може свідчати про наявність у відповідача законних підстав на користування земельною ділянкою.
Позивач у позові зазначає, що у серпні 2023 року відповідач встановила паркан вздовж земельної ділянки площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , який розташований між краєм вказаної земельної ділянки та дорогою по вулиці Громадянській. Позивач зазначає, що відповідач розташував паркан на несформованій земельній ділянці Височанської селищної ради, яким повністю обмежив доступ позивача зі своїх земельних ділянок до земель загального користування(вулиця Громадянська), при цьому, не маючи жодних речових прав на вказану несформовану земельну ділянку.
Позивач також стверджує, що встановлений паркан є бетонний та має ознаки не тимчасової, а постійної споруди, зокрема, має фундамент на опорах.
Натомість відповідач в своєму відзиві зазначає, що відповідачкою дійсно встановлено дерев'яну огорожу з боку проїзної частини АДРЕСА_1 з метою недопущення захаращення та засмічування належної територіальній громаді земельної ділянки за дорученням Височанської селищної ради.
Відповідач, на підтвердження того, що його паркан не є об'єктом самочинного будівництва, посилається на Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджений Постановою КМУ від 07.06.2017р. №406, та зазначає, що пунктом шостим до вказаного переліку входить зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, у тому числі - парканів.
Відповідно до ДБН В.2.1-10-2009 Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування, Фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну. Так, фундамент - це основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону тощо, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну (ДБН В.2.1-10-2009). Фундаменти бувають безперервними - по периметру всіх стін, або переривчастими - у вигляді окремих стовпів і залізобетонних подушок, проміжки між якими засипають ґрунтом.
Відповідно до пп. 2 п. 4 розд. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держкомбуду від 24.05.2001 №127, огорожа відноситься до господарських (допоміжних) будівель (котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, гаражі, сараї, сміттєзбірники тощо), які розміщені на земельній ділянці або території громадського та іншого будинку та виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основного будинку.
Позивач стверджує, що встановлений відповідачем паркан зведений з фундаментом (переривчастим), оскільки сам паркан кріпиться на стовпи, які бетонуються. На підтвердження цього суду надані фотографії паркану відповідача.
Разом з тим, позивач має протилежну думку та стверджує, що було встановлено дерев'яну огорожу з боку проїзної частини АДРЕСА_1 з метою недопущення захаращення та засмічування належної територіальній громаді земельної ділянки за дорученням Височанської селищної ради.
Відповідно до відповіді Височанського селищного голови ОСОБА_5 від 14.02.2024 №02-22/378, слідує, що громадянкою ОСОБА_4 було встановлено тимчасову огорожу з боку проїжджої частини вул. Громадянська біля буд. 37 з метою недопущення захаращення прилеглої ділянки до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_4 . До Височанської селищної ради мешканці сел. Високий зі скаргами відносно гр. ОСОБА_4 за фактом встановлення огорожі не звертались.
За правилами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наданих позивачем доказів(фотографій паркану), суд позбавлений можливості встановити чи зведений відповідачем на земельній ділянці паркан належить до тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів чи ні, оскільки для цього потрібні спеціальні знання(має значення глибина закладення фундаменту, глибина залягання того шару ґрунту, що приймається за природну основу, матеріал для фундаменту, конструкція, тощо).
Докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про те, що громадянкою ОСОБА_4 була встановлена тимчасова огорожа зі сторони проїжджої частини по вул. Громадянська біля буд. 37 з відома власника вказаної земельної ділянки - Височанської селищної ради з метою недопущення захаращення прилеглої ділянки, який не заперечував щодо його встановлення.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що встановлений відповідачкою паркан є об'єктом самочинного будівництва, якій має фундамент та потребує спеціальних документів, що дають право на їх виконання.
З приводу тверджень позивача щодо обмеження доступу зі своїх земельних ділянок до земель загального користування(вул. Громадянська в с. Високий), суд зазначає наступне.
Згідно рішення Височанської селищної ради ХV сесії VІІІ скликання від 07.12.2021, яким було надано дозвіл громадянки ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 , слідує, що огороджена відповідачем земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, а відтак - не є землями загального користування.
Крім того, згідно висновку експертного дослідження №1631/10-2023 від 03.10.2023, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:009:0376 площею 0,0528 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 безпосередньо до земель загального користування (вулиці) не примикає. Разом із тим південно-східна межа від «А» до «Б» повністю та межа від «Г» до «А» частково, примикають до несформованих земель Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, через які можливий доступ (проїзд/прохід) до земель загального користування - вулиці Громадянської.
Також, експерт звертає увагу, що землі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області не є автоматично землями загального користування.
Згідно частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
В частині четвертій статті 83 ЗК України зазначений перелік земельних ділянок, які належать до комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Спірна земельна ділянка, на яку ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, не належить до вказаного переліку та на сьогодні належать на праві власності територіальній громаді - Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.
Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6325156700:00:009:0376 не примикає до земель загального користування (ні до дороги по АДРЕСА_5 , ні по вул. Громадянській), тобто не має безпосереднього виходу.
Разом з тим вбачається, що позивач с земельної ділянки кадастровий номер 6325156700:00:009:0376 має вільний доступ до земель загального користування(по АДРЕСА_5 ) - прохід через іншу земельну ділянку, яка також належить позивачу (кадастровий номер 6325156700:00:009:0375).
Спірне питання полягає у тому, що позивач с земельної ділянки кадастровий номер 6325156700:00:009:0376 бажає мати право доступу з цієї земельної ділянки до земель загального користування також з вул. Громадянській, який можливий лише через прохід іншою чужою земельною ділянкою, яка на праві власності належить Височанської селищної раді та не є землями загального користування. Тобто наявність у позивача законного права проходу через чужу земельну ділянку є первинним відносно встановлення перешкод у користуванні цим правом у подальшому.
Позивач стверджує, що у зв'язку з протиправними діями відповідача зі зведення паркану, позивач позбавлений права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю земельною ділянкою кадастровий номер 6325156700:00:009:0376, оскільки за таких обставин, позивач, зокрема, позбавлений можливості продати чи здати в оренду вказану земельну ділянку, на яку відсутній жодний доступ з земель загального користування та дороги.
Суд не приймає до уваги зазначені аргументи позивача, оскільки земельні ділянки кадастровий номер 6325156700:00:009:0375 та кадастровий номер 6325156700:00:009:0376, які належать позивачу, є окремими об'єктами речового права, зареєстровані в ДРРП як окремі об'єкти, та власник цих об'єктів користується речовими правами володіння, користування та розпорядження цими земельними ділянками окремо один від одного та це право жодним чином не обмежується наявністю або відсутністю паркану на суміжній земельній ділянці, яка належить на праві власності Височанській селищній громаді, не є землями загального користування та через яку позивач не мав законного права проходу/проїзду, як до так і після встановлення паркану.
Щодо твердження позивача про те, що у зв'язку з протиправними діями відповідача зі зведення паркану, позивач позбавлений права користуватися належною територіальній громаді земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для проходу/проїзду до власної земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. (стаття 103 ЗК України). У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України). Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Судом встановлено, що позивач не звертався до Височанської селищної ради з приводу встановлення земельного сервітуту для проїзду до власного домоволодіння, не зазначив у чому полягає необхідність мати доступ до власної земельної ділянки - як з АДРЕСА_5 , так і з вулиці Громадянської через земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить на праві власності - Височанської селищної раді. При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення її права, наявність перешкод у користуванні власною земельною ділянкою та вільний до неї доступ.
Таким чином при реалізації позивачем своїх прав володіти, користуватися і розпоряджатися своєю земельною ділянкою кадастровий номер 6325156700:00:009:0376, шляхом доступу до земель загального користування(дороги по вул. Громадянській), через земельну ділянку Височанської селищної ради, яка не є землями загального користування, особа в цьому випадку має право вимагати від власника(володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту, а не шляхом усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, права на користування(проходу/ проїзду) якої у позивача відсутнє в силу закону або договору.
У постанові від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) Велика Палата Верховного Суду робила висновок, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
За вказаних обставин, суд оцінивши аргументи сторін та надані докази дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_4 права позивача ОСОБА_3 щодо вільного володіння, користування та розпорядження своєю власністю - земельною ділянкою, а також щодо створення перешкод у її землекористуванні - не порушувалися.
Позовна вимога про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 землями загального користування -вулицею Громадянською в с. Високий Харківського району Харківської області - не є обґрунтованою, оскільки жодних перешкод у користуванні вказаною вулицею позивачем не доведено, а огороджена відповідачем земельна ділянка сільськогосподарського призначення - не відноситься до земель загального користування.
Що стосується заборони ОСОБА_4 встановлювати паркани чи інші перешкоди на земельній ділянці Височанської селищної ради Харківського району Харківської області - це не є належним способом захисту свого права. В порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій, оскільки, на час розгляду справи таких не існує. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
За правилами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, як це закріплено частиною 4 статті 12 ЦПК України.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи(ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, зазначені у позовній заяві, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі відсутні підстави для стягнення понесених витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Височанська селищна рада Харківського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_6 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_7 .
Третя особа - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, ЄДРПУ: 04396503, місцезнаходження: 62459, Харківська область, Харківський район, сел. Високий, вул. Бульварна, 12
Суддя І.О. КАРАСАВА