Справа № 643/849/24
Провадження № 1-кс/643/1620/25
27.03.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221170004473 від 31.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
У провадженні Московського районного суду м. Харкова у складі судді ОСОБА_4 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221170004473 від 31.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
27 березня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 заявив відвід судді ОСОБА_4 від розгляду вказаного вище кримінального провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 заяву про відвід судді розподілено головуючому судді ОСОБА_1 .
Прокурор у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду заяви про відвід судді своєчасно та належним чином, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви про відвід судді, розгляд заяви просив здійснювати за його відсутності.
Захисник ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлявся своєчасно та належним чином усіма допустимими засобами, про причини неявки не повідомив.
Потерпілі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 про дату, час і місце розгляду заяви про відвід повідомлявся належним чином та своєчасно, надав заяву про розгляд заяви про відвід без його участі, у поданій заяві просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 з підстав її необґрунтованості.
Оскільки надання пояснень особою, якій заявлено відвід, а також висловлення думки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, є їхнім правом, а не обов'язком, нез'явлення таких осіб, повідомлених про час і місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення заяви про відвід.
У судовому засіданні 27 березня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що прокурор та захисник заходили до кабінету судді, погоджували питання щодо того, яке покарання йому призначити. Зауважував, що у даному кримінальному провадженні суд ще не здійснював його допит, допитані не усі свідки, письмові докази у справі не досліджені, а тому вирішувати питання про його винуватість або невинуватість, які на думку обвинуваченого, зарано. Зазначив, що він не погоджується з кваліфікацією інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак, на його думку, суддя має упереджену та передчасну думку щодо його винуватості. Посилався, що він не погоджується з процесуальними діями рішеннями судді в даній справі, вважає, що суддя є необ'єктивним, а тому наявні підстави для відведення судді від розгляду даного кримінального провадження.
Суд, вислухавши обвинуваченого, дослідивши заяву про відвід, вважає, що заява обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У Бангалорських принципах поведінки судді, які схвалені резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року.
В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності.
Особа, яка подала заяву про відвід судді повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно з ч. 2 ст. 344 КПК України питання про відвід вирішується судом відповідно до вимог ст. 75-81 КПК України.
За правилами ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Відповідно до ч. 2 цієї статті у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Отже, положеннями ст.75 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу.
Як це унормовано положеннями ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, зокрема суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
За приписами статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні та керуються верховенством права, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п.10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 посилається, що не погоджується з процесуальними діями та рішеннями судді, вважає, що суддя ставиться до нього упереджено, впевнений у його винуватості, що є порушенням принципу презумпції невинуватості.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд ураховує, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що незгода осіб, які беруть участь у справах, з процесуальними діями та рішеннями суду під час розгляду справи, є підставою для оскарження, прийнятих за результатами розгляду справи, рішень в апеляційному порядку. Оцінку процесуальним діям судді можуть надавати лише суди вищих інстанцій.
З цього питання у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, на переконання суду, зазначені ОСОБА_3 аргументи не є підставою для відводу судді ОСОБА_4 в розумінні приписів ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, з доводів обвинуваченого ОСОБА_3 не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді ОСОБА_4 .
Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 об'єктивно не підтверджуються, а містять лише суб'єктивну, власну оцінку діям судді ОСОБА_4 .
Будь-яких інших, визначених законом підстав для відводу судді ОСОБА_4 в ході розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.
Відтак, перевіривши викладені обвинуваченим ОСОБА_3 доводи, суд дійшов висновку, що наведені ним обставини не є підставою для відводу судді ОСОБА_4 в розумінні приписів статей 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 81 КПК України, суд
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221170004473 від 31.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 27 березня 2025 року.
Суддя : ОСОБА_1