Справа № 203/3552/24
№ 2/183/1257/25
25 лютого 2025 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Болкарьової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батрак Євгенія Вікторівна про визнання права власності, суд -
12 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності, в якому просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності померлій ОСОБА_2 та позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29 квітня 1999 року. Заповіту мати не складала, але позивач фактично прийняв спадщину, оскільки проживав з померлою до дня її смерті. Окрім нього спадкоємців більше немає. Після смерті матері позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва на спадщину, однак йому було відмовлено на підставі того, ним не надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно. Відновити правовстановлюючі документи на квартиру неможливо оскільки інформація щодо об'єктів нерухомості Сєвєродонецької територіальної громади до 01.01.2013 року зберігалась в архівах Сєвєродонецкого БТІ. Оскільки територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є окупованою, БТІ не виконує свої функції, в тому числі не надає інформацію на запити державних реєстраторів про наявні в архівних справах зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року. Такі обставини також створюють проблеми для позивача у питанні підтвердження права власності на вказану квартиру та унеможливлює в подальшому після деокупації м. Сєвєродонецька отримання компенсації за знищене житло та інших репарацій (в тому числі звернення до судів міжнародних інстанцій). Наведене свідчить, що в майбутньому можуть виникнути труднощі в реалізації позивачами свого права власності, іншого способу захисту права власності позивача, ніж як звернення із даним позовом, на даний момент не існує, тому позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року у цивільній справі відкрито провадження та призначено справу в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року за заявою позивача витребувані докази.
17 лютого 2025 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом по справі встановлено, що згідно з копією паспорту ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно штампу про реєстрацію місця проживання, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки № 1202-5001805158 від 28 червня 2022 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого 14 квітня 1970 року, його матерію вказана ОСОБА_2 .
Судом по справі встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29 квітня 1999 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому на підставі розпорядження №27 від 26 квітня 1999 року, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками по 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,7 кв.м.. Вказана квартира була передана на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».На зворотній стороні свідоцтва наявний Реєстраційний напис, посвідчений начальником Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації, про те що квартира № 56 зареєстрована в Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації про що 24 листопада 1999 р. здійснено запис в реєстрову книгу за реєстровим номером 422.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 04 лютого 2022 року.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Є.В. від 09 липня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 в зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності за спадкодавцем ОСОБА_2 на частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09 липня 2024 року № 386103337 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у зазначеному реєстрі не зареєстроване.
17 червня 2024 року Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області приватному нотаріусу Батрак Є.В. щодо надання інформації стосовно зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , повідомлено, що вся матеріально-технічна база КП Сєвєродонецьке БТІ станом на 24.02.2022 року була розташована у м.Сєвєродонецьк Луганської області. Територія Сєвєродонецької міської територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою РФ, підприємство не може виконувати свої функції, в тому числі надавати інформацію про об'єкти нерухомого майна, яка була наявна в архівних справах.
З копії спадкової справи №8/2024 вбачається, що єдиним спадкоємцем, який звернувся з заявою для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У зв'язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернувся з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, позивачем ОСОБА_1 доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, тому суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , а також на частинуквартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батрак Євгенія Вікторівна про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_5 ,.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 , електронна пошта: відсутня).
Відповідач: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: бул.Дружби Народів, будинок 32, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400 ; електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).
Третя особа:Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батрак Євгенія Вікторівна (адреса місцезнаходження: вул. Ливарна, будинок 4, офіс 305, прим.4-5, м. Дніпро, 49044, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Рішення суду складено і підписано 25 лютого 2025 року.
Суддя І.Г.Дубовенко