Справа № 177/2982/24
Провадження № 2/177/100/25
Іменем України
24 березня 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача АТ «ПУМБ» Киричук Г.М. через систему «Електронний суд» 19.12.2024 звернулася до суду з указаним позовом, та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 163812,08 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог вказала, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 09.04.2019 укладено кредитний договір № 2001285981501, на підставі якого відповідачу видано кредит у розмірі 50997,94 грн, та 06.03.2020 кредитний договір №1001569575002, на підставі якого видано кредит у розмірі 100000,00 грн. Через невиконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань, станом на 06.10.2024 перед позивачем утворилася заборгованість в загальному розмірі 163812,08 грн, яка включає: за кредитним договором № 2001285981501 заборгованість у розмірі 50997,94 грн, заборгованість за відсотками 34401,92 грн; за кредитним договором № 1001569575002 заборгованість у розмірі 36542,66 грн, заборгованість за відостками 9,56 грн, заборгованість за комісією 41860,00 грн. На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «ПУМБ».
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем 25.02.2025 подано відзив на позовну заяву, де він зазначив, що визнає позовні вимоги на суму 19055,38 грн. Факт підписання 09.04.2019 заяви № 2001285981501 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в ТА «ПУМБ», та отримання від позивача коштів, ОСОБА_1 не заперечує. За період з 25.04.2019 по 30.06.2022 він використав кредитні кошти в розмірі 73567,17 грн, нараховано відсотки в розмірі 48452,40 грн, сплатив на погашення заборгованості 81500,75 грн, комісія по договору 1100,00 грн. За період з 30.05.2019 по 01.08.2022 нарахована комісія за користування лімітом у розмірі 60967,04 грн, відповідачем погашено відсотки в розмірі 58015,66 грн. Всього за договором від 09.04.2019 використано кредитні кошти в розмірі 73567,17 грн, нараховані проценти за користування ними в розмірі 48452,40 грн, а відповідачем проведено оплату в розмірі 139516,41, тобто з переплатою в розмірі 17496,84 грн. Розрахунок, наданий відповідачем, повністю протирічить наданій виписці. В укладеному сторонами договорі не передбачено плату за переказ коштів у розмірі 1100,00 грн, відсотків за користування лімітом у розмірі 60967,04 грн та позивачем не надано доказів узгодження з відповідачем вказаних послуг. Також, 06.03.2020 відповідач підписав заяву № 1001569575002 на підставі якої отримав кредит у розмірі 10000,00 грн на 36 місяців із застосуванням процентної ставки 0,01%. Відповідач зобов'язання за даним договором виконав частково, сплатив 63457,34 грн, не сплачено борг у розмірі 36542,66 грн та проценти в розмірі 9,56 грн. Законом встановлено, щомісячна плата за послуги банку повинна надаватися безоплатно, а тому встановлення обов'язку сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому вимоги в частині стягнення заборгованості за комісіями задоволенню не підлягають. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по двом різним договорам станом на 06.10.2024 становить 19055,38 грн, із яких переплата за першим -17496,84 грн та борг за другим 36552,22 грн (а.с.120-121).
Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався. У тексті позовної заяви зазначив про розгляд справу за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи заперечень не надавав.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з'явився, заяв про відкладення судового засідання з поважних причин суду не надав.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено та сторонами визнається, що 09.04.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви № 2001285981501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб,укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 30000,00грн, встановлена стандартна процентна ставка 47,88%, реальна річна процентна ставка 47,88%, орієнтовна загальна вартість кредиту 12577,58 грн, строк кредитування 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін.
У паспорті споживчого кредиту, який містить підпис відповідача, визначені сума кредиту, розмір відсоткової ставки, строк дії договору та порядок погашення заборгованості.
ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 30000,00 грн, при цьому, як слідує з довідки про збільшення кредитного ліміту, відповідачу кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме: збільшено до 35000,00 грн - 13.08.2019, збільшено до 40000,00 грн - 11.12.2019, збільшено до 51000,00 грн - 20.05.2021, зменшено до 50998,00 грн - 27.02.2022, зменшено до 50997,94 грн - 16.03.2022.
Окрім того, встановлено та сторонами визнається, що 06.03.2020 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви № 1001569575002 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб,укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100000,00грн, встановлено розмір комісії за обслуговування кредиту 2,99%, реальна річна процентна ставка 72,154%, загальна вартість кредиту 207655,22 грн, строк кредитування 36 місяців.
В паспорті споживчого кредиту, який містить підпис відповідача, визначені сума кредиту, розмір відсоткової ставки, строк дії договору та порядок погашення заборгованості.
Відповідно до платіжної інструкції від 06.03.2020 № TR41412151.41816.8810, АТ «ПУМБ» перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100000,00 грн на виконання умов договору від 06.03.2020 № 1001569575002.
Як визначено ч. 1 ст. 641 ЦК України, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов'язання - нести передбачену договором та/або законом відповідальність.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку.
У відзиві на позов відповідач не заперечує користування кредитним коштами та часткове погашення заборгованості, зазначає, що за кредитним договором №2001285981501 від 09.04.2019, користуючись лімітом, він використав 73567,17 грн, на які йому нараховані відсотки в розмірі 48452,40 грн, та провів оплату в розмірі 139516,41 грн, тобто існує переплата в розмірі 17496,84 грн. За кредитним договором №1001569575002 від 06.10.2020 ОСОБА_1 зобов'язання виконав частково, в розмірі 63457,34 грн, несплаченим залишився борг у розмірі 35642,66 грн та відсотки в розмірі 9,56 грн. Щодо заборгованості за комісією по договору №1001569575002, відповідач зазначає, що за законом послуги банку повинні надаватися безоплатно, о тому пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.
Досліджуючи надані позивачем виписки по особовим рахункам вбачається, що користуючись кредитними коштами відповідач використовував кредитний ліміт не тільки при розрахуванні за покупки через РОS-термінал, а також для погашення строкової заборгованості та заборгованості по відсоткам за договорами, переказуючи кошти між своїми рахунками.
Доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею (переведення коштів між картками, придбання товарів, оплата послуг, погашення кредиту тощо) в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань.
Відповідач зазначає, що виписка з особового рахунку повністю протирічить розрахунку заборгованості.
Так, виписка з особового рахунку позичальника містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача, всі операції за кредитною карткою із зазначенням суми, дати проведення операції та чіткою вказівкою призначення проведеної операції.
Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Таким чином, АТ «ПУМБ» надав суду саме первинні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів відповідачем за кредитними договорами.
При цьому, на підтвердження вказаним у відзиві на позовну заяву доводам, відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед АТ «ПУМБ», не доведено відсутність заборгованості та наявність переплати за кредитними договорами від 09.04.2019 № 2001285981501 та від 06.03.2020 № 1001569575002.
Згідно з наданим АТ «ПУМБ» розрахунками заборгованості, станом на 06.10.2024 відповідач має заборгованість у загальному розмірі 163812,08 грн, яка включає: заборгованість за кредитним договором № 2001285981501 у розмірі 85399,86 грн, із яких 50997,94 грн - заборгованість за кредитом, 34401,92 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за кредитним договором № 1001569575002 у розмірі 78412,22 грн, із яких 36542,66 грн - заборгованість за кредитом, 9,56 грн - заборгованість за відсотками, 41860,00 грн - заборгованість за комісією.
АТ «ПУМБ» 07.10.2024 за вихідним № КНО-44.2.2/561 направив на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення) в якій зазначив, що станом на 06.10.2024 у ОСОБА_1 існує заборгованість перед банком за договором № 2001285981501 у розмірі 85399,86 грн,за договором № 1001569575002 у розмірі 78412,22 грн. а тому вимагає погасити заборгованість по кредитному договору не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання повідомлення, яке залишено відповідачем без реагування.
Як видно з матеріалів справи, сторони уклали кредитні договори, зі свого боку позивач свої зобов'язання, передбачені цим договорами, виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на нього зобов'язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту не вносив, у результаті чого утворилася заборгованість, яка не погашена до теперішнього часу, а тому відповідач зобов'язаний її погасити.
Щодо доводів відповідача про нікчемність умов кредитного договору в частині нарахування комісії, суд зазначає наступне.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.
Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, у тому числі, вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасника.
Суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо несправедливості умов договорів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що укладені між АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 договори від 09.04.2019 № 2001285981501 та від 06.03.2020 № 1001569575002 містять всі істотні умови, погоджені з відповідачем, що підтверджується його підписом.
Також суд враховує, що на момент укладення вказаних договорів, квітень 2019 року та березень 2020 року, та упродовж достатнього проміжку часу з дня їх укладення, ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо визнання умов договорів несправедливими (недійсними).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 зазначив, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.
Надані докази, а саме заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001285981501 та № 1001569575002, паспорти споживчого кредиту до них, які містять підпис відповідача, розрахунки заборгованості та виписка по особовому рахунку, суд вважає належними доказами, які обґрунтовують позовні вимоги, де також враховано період порушення боржником умов договору.
За даних обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором від 09.04.2019 № 2001285981501 станом на 06.10.2024 у загальному розмірі 85399,86 грн, яка включає: заборгованість за кредитом 50997,94 грн, заборгованість за відсотками 34401,92 грн; за кредитним договором від 06.03.2020 № 1001569575002 станом на 06.10.2024 у загальному розмірі 78412,22 грн, яка включає: заборгованість за кредитом 36542,66 грн, заборгованість за відсотками 9,56 грн, заборгованість за комісією 41860,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 2422,40 грн у рахунок відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 287, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»(код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ) заборгованість:
- за кредитним договором від 09.04.2019 № 2001285981501станом на 06.10.2024 узагальному розмірі 85399 (вісімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 86 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50997 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 94 копійки;заборгованості за відсотками в розмірі 34401 (тридцять чотири тисячі чотириста одна) гривня 92 копійка;
- за кредитним договором від 06.03.2020 № 1001569575002 станом на 06.10.2024 узагальному розмірі 78412 (сімдесят вісім тисяч чотириста дванадцять) гривень 22 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 36542 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 66 копійок;заборгованості за відсотками в розмірі 9 (дев'ять) гривень 56 копійок, заборгованості за комісією в розмірі 41860 (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27.03.2025
Суддя: