справа № 208/2890/25
№ провадження 1-кс/208/1256/25
Іменем України
21 березня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Чорноморське, Черноморського району, Крим, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою - АДРЕСА_2 ,-
Старший слідчий СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погоджене з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що наявні ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 згідно із ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке згідно чинного законодавства пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: у зв'язку із тим, що злочин заздалегідь планувався, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у кримінальному провадженні, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування.
Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на експертів та свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. Наявність цього ризику зумовлена тим, що підозрюваний має мотив та можливість вплинути на свідчення свідків, які вже надали покази у кримінальному провадженні, оскільки йому з наданих копій матеріалів кримінального провадження відомі анкетні дані та місця мешкання допитаних у кримінальному провадженні свідків. Вказані свідки надали вичерпні покази з приводу обставин вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, у зв'язку з чим їх покази є основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного справедливого покарання. Слід зазначити, що з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази, які свідки нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: на даний час органом досудового розслідування встановлені факти систематичного вчинення ОСОБА_4 аналогічних злочинів, що задокументовано шляхом проведення у нього оперативних закупок наркотичного засобу та вважає, що останній може продовжити вчинювати аналогічні злочини не маючи постійного джерела доходів, який би відповідав його соціальним потребам, окрім незаконного, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів. Більш м'які запобіжні заходи до підозрюваного ОСОБА_4 не можуть бути застосовані, в зв'язку з тим, що: особисте зобов'язання - у зв'язку зі скоєнням ОСОБА_4 тяжкого злочину, за яке передбачення покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна; особиста порука - у зв'язку з відсутністю у слідства будь-яких даних про осіб, які заслуговуючи на довіру у слідства, можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу; застава - у зв'язку із продовженням ОСОБА_4 злочинної діяльності; домашній арешт - у зв'язку з тим, що вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належним чином процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , у зв'язку із тим, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що перебуваючи за місцем мешкання він може продовжити свою протиправну діяльність шляхом залучення до цього інших осіб та вказаний запобіжний захід не зможе зупинити його при бажані вчинити кримінальне правопорушення повторно.
Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання та тимчасового ув'язнення, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні не погодився з клопотанням, прохав пом'якшити та обрати не тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні підтримав позицію підзахисного, прохав застосувати домашній арешт.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області за процесуального керівництва прокурорів відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю, та координації діяльності правоохоронних органів Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024050000000612 від 08.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 на початку лютого 2025 року, більш точної дати слідством не встановлено, діючи умисно, будучи знайомим з особами, які здійснюють незаконний збут - канабіса, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР (із подальшими змінами та доповненнями), Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із подальшими змінами та доповненнями), Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» (із подальшими змінами та доповненнями), з корисливих мотивів, незаконно придбав наркотичний засіб канабіс для його подальшого систематичного та незаконного збуту на території міста Костянтинівка Донецької області наркозалежним особам, з метою отримання прибутку.
Задля прикриття своєї незаконної діяльності, а саме придбання, зберігання і збуту наркотичного засобу канабіс, ОСОБА_4 здійснював збут канабіса тільки знайомим йому особам, які його систематично вживали, а тому не були зацікавлені у викритті злочинної діяльності ОСОБА_4 . При цьому особам, які не викликали довіри ОСОБА_4 , наркотичний засіб не збувався.
14 лютого 2025 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на подальший збут «оперативному покупцю» ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс, попередньо домовився з останнім про продаж та місце зустрічі з «оперативним покупцем» ОСОБА_8 , який здійснював санкціоновану оперативну закупку наркотичного засобу канабіс обіг якого обмежено.
14 лютого 2025 року приблизно о 13 год. 18 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на подальший збут «оперативному покупцю» ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс зустрівся з «оперативним покупцем» ОСОБА_8 на відкритій ділянці місцевості, що розташована поблизу його місця мешкання, будинку АДРЕСА_2 .
Цього ж дня, приблизно о 13 год. 20 хв. знаходячись на відкритій ділянці місцевості за вище вказаною адресою ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на збут «оперативному покупцю» ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс, де діючи умисно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 26, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 530-v від 22.12.2006, під час проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_8 , який здійснював санкціоновану оперативну закупівлю наркотичного засобу за грошові кошти у сумі 1500 гривень один паперовий згорток з речовиною рослинного походження, масою 6,16 г., з якого ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_4 відсипав частину речовини рослинного походження до другого паперового згортку, масою 0,520 г., які є наркотичним засобом - канабісом обіг яких обмежено.
Маси канабіса, в перерахунку на суху речовину складають 5,67 г., 0,480 г.
Загальна маса наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс становить 6,15 г.
Крім того: ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, будучи знайомим з особами, які здійснюють незаконний збут - канабіса, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР (із подальшими змінами та доповненнями), Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із подальшими змінами та доповненнями), Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» (із подальшими змінами та доповненнями), з корисливих мотивів, незаконно придбав наркотичний засіб канабіс для його подальшого систематичного та незаконного збуту на території міста Костянтинівка Донецької області наркозалежним особам, з метою отримання прибутку.
Задля прикриття своєї незаконної діяльності, а саме придбання, зберігання і збуту наркотичного засобу канабіс, ОСОБА_4 здійснював збут канабіса тільки знайомим йому особам, які його систематично вживали, а тому не були зацікавлені у викритті злочинної діяльності ОСОБА_4 . При цьому особам, які не викликали довіри ОСОБА_4 , наркотичний засіб не збувався.
18 березня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на подальший збут «оперативному покупцю» ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс, попередньо домовився з останнім про продаж та місце зустрічі з «оперативним покупцем» ОСОБА_8 , який здійснював санкціоновану оперативну закупку наркотичного засобу канабіс обіг якого обмежено.
18 березня 2025 року приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на подальший збут «оперативному покупцю» ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс зустрівся з «оперативним покупцем» ОСОБА_8 на відкритій ділянці місцевості, що розташована поблизу його місця мешкання, будинку АДРЕСА_2 , після чого останні попрямували до приватного будинку АДРЕСА_3 .
Цього ж дня, приблизно о 15 год. 45 хв. знаходячись на подвір'ї приватного будинку № 4 А, по вулиці Василя Стуса (вулиця Братів Котельникових - стара назва) у місті Костянтинівка Донецької області ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на збут «оперативному покупцю» ОСОБА_8 наркотичного засобу канабіс, де діючи умисно, повторно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25, 26, Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 530-v від 22.12.2006, під час проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_8 , який здійснював санкціоновану оперативну закупівлю наркотичного засобу за грошові кошти у сумі 2000 гривень три безбарвні пакетики із полімерного матеріалу частково наповнені подрібненою, рослинною речовиною яка є наркотичним засобом - канабісом обіг якого обмежено, масою 0,133 г.
Маса канабіса, в перерахунку на суху речовину складає 0,113 г.
19.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, допитами свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий,прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Як встановлено під час розгляду клопотання, 19.03.2025 року про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 1, 2 ст. 307 КК України було повідомлено ОСОБА_4 .
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Отже, описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 згідно із ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке згідно чинного законодавства пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: у зв'язку із тим, що злочин заздалегідь планувався, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у кримінальному провадженні, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування.
Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на експертів та свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. Наявність цього ризику зумовлена тим, що підозрюваний має мотив та можливість вплинути на свідчення свідків, які вже надали покази у кримінальному провадженні, оскільки йому з наданих копій матеріалів кримінального провадження відомі анкетні дані та місця мешкання допитаних у кримінальному провадженні свідків.
Слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Доходячи до висновку про наявність ризику, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати у рамках кримінального провадження № 12024050000000612 від 08.10.2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Чорноморське, Черноморського району, Крим, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою - АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з 21.03.2025 року до 19.05.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1