Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/253/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 150 570,41 грн, з яких: 146 000,00 грн основний борг, 3 618,27 грн інфляційні втрати, 952,14 грн три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором охорони №24-0504/ХВП від 01.04.2024. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
24.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" судові витрати, зокрема пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги (послуг адвоката з надання правничої допомоги) щодо розгляду справи № 922/253/25 Господарським судом Харківської області у сумі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, повідомлений належним чином про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвала про відкриття провадження у справі від 31.01.2025) до електронного кабінету відповідача 31.01.2025.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська Варта Плюс" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (далі - Відповідач) 01 квітня 2024 року укладений Договір охорони № 24-0504/ХВП (далі - Договір охорони).
За умовами цього Договору охорони Позивач (Виконавець - за Договором охорони) зобов'язався надати Відповідачу (Замовник - за Договором охорони) послуги охорони, забезпечення встановленого контрольно-пропускного режиму на об'єкті Замовника, а також недоторканості об'єкта та іншого майна, що належить Замовнику і знаходиться за адресою: м. Харків, Насосна станція 1-4 Слобідської філії КП "ХТМ" (далі - Об'єкт). Кількісні характеристики наданих за Договором охорони послуг зазначені в Додатку № 2 "Дислокація об'єкту" та протоколі договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору охорони.
Протягом строку дії Договору охорони сторони змін до нього не вносили, додаткових угод щодо прав, обов'язків сторін та предмету договору не укладали, дію Договору охорони припинили за взаємною згодою з 01 січня 2025 року, про що підписали Додаткову угоду № 1 від 27 грудня 2024 року.
У розділі 2 Договору охорони Сторони узгодили ціну договору та порядок розрахунків. Зокрема, вартість послуг за договором визначається сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору охорони), який є невід'ємною частиною Договору охорони. Пунктом 2.3. передбачено, що оплата за послуги здійснюється Відповідачем Позивачу шляхом передплати до 20 числа поточного місяця надання відповідних послуг, на підставі наданого Позивачем (Виконавцем) рахунку-фактури або самостійно відповідно до умов договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця (Позивача). Відповідно до пункту 2.4. Договору охорони підтвердженням надання послуг є Акт виконаних робіт, який підписується обома сторонами щомісячно за кожен звітний місяць. Оплата здійснюється у національній валюті України. Оплата послуг охорони є обов'язком Відповідача відповідно до пункту 4.1. Договору охорони.
У Додатку № 1 від 01.04.2024 “Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг охорони» Сторони зазначили про досягнення згоди щодо розміру договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта Замовника (Відповідач), розташованого за адресою: м. Харків, Насосна станція 1 - 4 Слобідської філії КП “ХТМ», яка становить 36 500,00 грн (тридцять шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ, за один календарний місяць охорони одним співробітником Виконавця (Позивач) згідно дії Договору. Крім того, Сторони визначились, що зазначений протокол є юридичною підставою для проведення взаємних розрахунків між Відповідачем (Замовником) і Позивачем (Виконавцем), починаючи 01 квітня 2024 року.
Додатком № 2 від 01.04.2024 до Договору охорони “Дислокація об'єктів для надання послуг охорони» передбачено надання послуг 1 (одним) охоронцем на 1 (одному) пості щоденно з 08:00 до 08:00 (наступного дня).
Розділом 9 Договору охорони передбачено, що договір набирає чинності з 01.04.2024 і діє до 31.12.2024 включно, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань. Додатковою угодою № 1 від 27.12.2024 сторони припинили дію Договору охорони від 01.04.2024 № 24-0504/ХВП з 01.01.2025.
Протягом дії Договору охорони Позивач належно виконував свої договірні зобов'язання, претензій та/або зауважень щодо отримуваних послуг Відповідач не заявляв. Підтвердженням цього є те, що Відповідач підписав всі складені про надання послуг Акти, що передбачені умовами Договору охорони. Зокрема, протягом строку дії Договору охорони Сторони узгодили та підписали наступні Акти надання послуг: Акт надання послуг № 87 від 30.04.2024 за квітень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 100 від 31.05.2024 за травень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 168 від 30.06.20234 за червень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 213 від 31.07.2024 за липень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 268 від 31.08.2024 за серпень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 333 від 30.09.2024 за вересень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 300 від 31.10.2024 за жовтень 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 377 від 30.11.2024 за листопад 2024 на суму 36 500,00 грн; Акт надання послуг № 432 від 31.12.2024 за грудень 2024 на суму 36 500,00 грн.
Відповідно до умов Договору охорони Позивачем Відповідачу були направлені відповідні рахунки для оплати: рахунок на оплату № 70 від 01.04.2024 на суму 36 500,00 грн за квітень 2024; рахунок на оплату № 82 від 01.05.2024 на суму 36 500,00 грн за травень 2024; рахунок на оплату № 150 від 05.06.2024 на суму 36 500,00 грн за червень 2024; рахунок на оплату № 198 від 01.07.2024 на суму 36 500,00 грн за липень 2024; рахунок на оплату № 250 від 02.08.2024 на суму 36 500,00 грн за серпень 2024; рахунок на оплату № 269 від 02.09.2024 на суму 36 500,00 грн за вересень 2024; рахунок на оплату № 321 від 01.10.2024 на суму 36 500,00 грн за жовтень 2024; рахунок на оплату № 358 від 04.11.2024 на суму 36 500,00 грн за листопад 2024; рахунок на оплату № 415 від 02.12.2024 на суму 36 500,00 грн за грудень 2024.
Послуги охорони Позивачем надані належним чином, оформлені без зауважень, претензій та/або незгоди із обсягом чи вартістю отриманих послуг від Відповідача не надходило, тому в нього виникло зобов'язання оплатити отримані послуги.
Відповідач сплатив Позивачу за надані послуги охорони: 02.05.2024 - 36 500,00 грн; 01.07.2024 - 36 500,00 грн; 01.07.2024 - 36 500,00 грн; 19.08.2024 - 36 500,00 грн; 29.11.2024 - 36 500,00 грн. Загалом сплачено 182 500,0 грн.
Наразі з боку Відповідача існує прострочення з оплати отриманих послуг в сумі 146 000,00 грн.
З приводу погашення цієї заборгованості Позивач звертався до Відповідача з листом від 28.11.2024 № 28 (з додаванням акту звірки взаємних розрахунків, актів надання послуг № 87 від 30.04.2024, № 268 від 31.08.2024, № 333 від 30.09.2024, № 377 від 30.11.2024, рахунку на оплату № 250 від 02.08.2024, № 269 від 02.09.2024, № 321 від 01.10.2024, № 358 від 04.11.2024) щодо сплати заборгованості. Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення (сайт Укрпошта) Відповідач не отримав лист-вимогу та додані документи, відправлення повернулось на адресу Позивача 18.01.2025, тобто не було отримане без пояснення причин.
Разом з тим, Відповідач 26.12.2024 звернувся до Позивача з листом № 183, в якому висловив прохання про припинення дії Договору охорони з 01.01.2025 та гарантував сплату існуючої заборгованості у розмірі 146 000,00 грн.
Проте, на момент звернення до суду з цим позовом борг так і не погашений, після 26.12.2024 жодного платежу Відповідач на користь Позивача за зазначеним договором не зробив, заборгованість не погашена.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 ГК України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту пункту 2.3 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих робіт (послуг) за договором на момент розгляду справи настав.
Втім, відповідач у встановлені договором строки повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив.
Тоді як, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 146 000,00 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 618,27 грн. інфляційних втрат та 952,14 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу становить 15 000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №2025/01/01 від 21.01.2025 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ "Харківська Варта Плюс" та АО "Роланд", рахунок на оплату №7 від 22.01.2025 на суму 15000,00 грн, платіжна інструкція №2953 від 29.01.2025 на суму 15000,00 грн., акт №23 від 19.02.2025 про надання правничої допомоги за договором №2025/01/01 від 21.01.2025, ордер серії АХ №1235932 від 27.01.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 3.1 договору №2025/01/01 від 21.01.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ "Харківська Варта Плюс" та АО "Роланд" винагорода (гонорар) адвокатського об'єднання згідно з цим договором складає 15000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Відповідач в свою чергу не заявив клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі в сумі 15000 грн. 00 коп. відповідає наведеним вище вимогам та критеріям щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, та справедливості. Тоді як відповідач не спростував ці висновки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 34329599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Варта Плюс" (61068, м. Харків, Сабурівська набережна, 5, кім. 12, код ЄДРПОУ 41878240) - 146 000,00 грн основної заборгованості, 3 618,27 грн інфляційних втрат, 952,14 грн три проценти річних, 3028,00 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська Варта Плюс" (61068, м. Харків, Сабурівська набережна, 5, кім. 12, код ЄДРПОУ 41878240).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 34329599).
Рішення підписано 27 березня 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова