вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1221/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: керівника Здолбунівської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: Рівненської обласної ради
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс"
до відповідача 2: Спеціальної школи в місті Острог Рівненської обласної ради
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 9 360,83 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від органу прокуратури: І.Рункевич
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс", відповідача 2: Спеціальної школи в місті Острог Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 9 360,83 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 грудня 2021 року на веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro" замовником - КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради опубліковано оголошення UA-2021-12-13-009084-c про проведення відкритих торгів на закупівлю 100 000 кВт*год електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) з очікуваною вартістю 500 000 гривень.
За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ "Збут-Енерго Плюс" з ціновою пропозицією 497 100 грн, з яким 18.01.2022 року укладено договір № 253/22-ЗП про постачання електричної енергії споживачу.
Згодом, додатковою угодою № 2 від 05.09.2022 року збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,42616 грн з ПДВ (на 9,2 %). Згідно із п. 3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.09.2022 року.
Додатковою угодою № 3 від 13.10.2022 року збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,92674 грн.
з ПДВ (на 19,2 %). Згідно із п. 3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.10.2022 року.
Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод ціну за електричну енергію збільшено з 4,971 грн з ПДВ до 5,92674 грн з ПДВ за 1 кВт*год, тобто на 19,2 %.
На переконання прокурора, додаткові угоди №1 від 5 вересня 2022 року та №3 від 13 жовтня 2022 року укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому їх необхідно визнати недійсною у судовому порядку.
На переконання прокурора, цінові довідки Харківської торгово - промислової палати, на підставі яких сторонами договору укладено додаткові угоди, не є належним доказом обставин, наявність яких є необхідною для виникнення у сторін права вносити зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод.
Оскільки вони не свідчать про наявність чи відсутність коливання ціни на ринку, а лише відображають вартість електричної енергії на певні дати.
У своєму відзиві на позов відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс") позов не визнав вказавши, що виходячи з буквально лексичного тлумачення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що законодавець встановлює обмеження щодо періодичності застосування випадків підвищення ціни внаслідок її коливання у межах 10% певним строку протягом всього строку дії договору про закупівлю (а періодичність сама по собі, навіть у загально лексичному вжитку, означає щонайменше "декілька разів/більше ніж один разу"). Отже, якщо договір діє, наприклад, 180 днів, то піднімати ціну можна двічі (2х90днів), якщо ж договір діє 360 днів - чотири рази, і так далі. Тобто можна піднімати ціну більше одного разу. А наступним реченням пункт 2 ч. 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якого не було у законі під час винесення постанови ВС по справі №927/491/19, законодавець доповнив положення закону, що підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, наступним змістом: Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Якщо законодавець затвердив в якості положення Закону України "Про публічні закупівлі" перелічені вище речення, то вбачається, що Верховна раду України мала на меті надання дозволу на періодичне підняття цін на природний газ у залежності від фактичних обставин (коливання ціни на ринку) не обмежуючись при цьому кількістю разів такого підняття. Тобто у даному спорі не може застосовуватися висновок про неможливість каскадного підвищення ціни у межах 10% відсотків і т.п.
Отже, законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Також зазначає, що вимоги щодо документального підтвердження, а тим більше, такого
підтвердження саме довідкою та саме у розрізі порівняльних періодів змін ціни із зазначенням відсоткового діапазону такого коливання, закон не містить. Але все ж таки відповідач надав відповідну довідку.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 6 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 4 лютого 2025 року.
У судовому засіданні 4 лютого 2025 року оголошено перерву до 18 лютого 2025 року.
17 лютого 2025 року відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс") подано відзиві на позов.
17 лютого 2025 року прокурором подано відповідь на відзив.
Ухвалою від 18 лютого 2025 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" залишено без розгляду.
Ухвалою від 18 лютого 2025 року суд відклав підготовче засідання на 4 березня 2025 року.
Ухвалою від 4 березня 2025 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 25 березня 2025 року.
24 березня 2025 року відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс") подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання суд відмовляє у відкладені розгляду справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з правилами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.2
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Подане клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване необхідністю участі представника відповідача у слідчих діях в рамках кримінального провадження, проте будь-яких доказів викладених обставин подане клопотання не містить, а тому у суду відсутні підстави для визнання поважною неявки у судове засідання представника відповідача 1. А отже, з огляду на вимоги статті 202 ГПК України, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
У судовому засіданні представник органу прокуратури підтримав позов.
Представники Рівненської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс", Спеціальної школи в місті Острог Рівненської обласної ради у судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд установив наступне.
Як видно з матеріалів справи, 13 грудня 2021 веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro" КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради опубліковано оголошення UA-2021-12-13-009084-c про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) з очікуваною вартістю 500 000 гривень.
Згідно зі звітом про результати процедури закупівель, за результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" з ціновою пропозицією 497 100 грн.
18 січня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (відповідач 1/постачальник) та КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (відповідач 2/споживач) уклали договір №253/22-ЗП про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник продає споживачу електричну енергію (код за ДК021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5- електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію в обсязі 100 000 кВт*год.
Відповідно до пункту 5.1. договору, ціна договору становить 497 100,00 грн з ПДВ.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії складає 4,971 з ПДВ.
Згідно з умовами пункту 5.4 договору, ціна електричної енергії, зазначена в п. 5.2 договору, може змінюватись протягом дії договору не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та постачальник в межах дії договору надасть споживачу на розгляд додаткову угоду та обґрунтування щодо зміни ціни у бік збільшення, зокрема: даними офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП) або Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень, або ДП "Держзовнішформ", або ДП "Укрпромзовнішекспертиза", або органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, що підтверджують таке коливання. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни за договором, несе постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей договору розуміється будь-яка зміна ціни за 1 кВт*год за даними НКРЕКП або за даними офіційного сайту Державного підприємства "Оператор ринку" (https: www.oree.com.ua) у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору.
Відповідно до пункту 13.2 договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з умовами пункту 6 додатку 2 до договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Відповідно до пункту 7 додатку 2 до договору, істотні умови договору можуть змінюватися у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
У цьому випадкові зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) здійснюється на таких умовах:
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".
Нову (змінену) ціну, застосовують з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишають незмінною до його завершення, якщо інше не визначене додатковою угодою.
Згідно з комерційною пропозицією. яка є додатком 3 до договору, ціна електричної енергію погоджена у розмірі 4,971 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
5 квітня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №1, відповідно до якої зменшено суму договору на 16 638,82 грн, тобто ціна договору становить 480 461,18 грн.
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" направило КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради лист в якому зазначило, що середньозважена ціна е/е за серпень у порівнянні з липневими цінами 2022 року зросла на 13,35 %, у зв'язку з чим запропонувало укласти відповідну додаткову угоду.
5 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (відповідач 1/постачальник) та КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (відповідач 2/споживач) уклали додаткову угоду №2, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,42616 грн з ПДВ, тобто ціну збільшено на 9,15%.
Згідно із пунктом 3 вказаної додаткової угоди, сторони погодили, що умови даної угоди в частині розрахунків вступає в силу з 1 вересня 2022 року.
У жовтні 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" направило КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради лист в якому зазначило, що середньозважена ціна е/е за вересень у порівнянні з серпневими цінами 2022 року зросла на 17,05 %, у зв'язку з чим запропонувало укласти відповідну додаткову угоду.
13 жовтня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (відповідач 1/постачальник) та КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (відповідач 2/споживач) уклали додаткову угоду №3, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,926774 грн з ПДВ, тобто ціну збільшено на 19,22%. у порівнянні з ціною, яка була установлена при укладенні договору.
Згідно із пунктом 3 вказаної додаткової угоди, сторони погодили, що умови даної угоди в частині розрахунків вступає в силу з 1 жовтня 2022 року.
Як видно з наявних у матеріалах справи доказів (актів приймання - передачі електричної енергії) Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" на виконання даного договору упродовж 2022 року поставило 23 534 кВт*год електричної енергії на загальну суму 126 348,34 грн з ПДВ, а саме: за лютий 2022 року - 8 359 кВт*год на суму 41 552,59 грн; за березень 2022 року - 308 кВт*год на суму 1 531,07 грн; за квітень 2022 року - 1 002 кВт*год на суму 4 980,95 грн; за травень 2022 року - 196 кВт*год на суму 974,32 грн; за червень 2022 року - 370 кВт*год на суму 1 839,28 грн; за липень 2022 року - 409 кВт*год на суму 2 033,14 грн; за серпень 2022 року - 413 кВт*год на суму 2 053,02 грн; за вересень 2022 року - 5 122 кВт*год на суму 27 792,79грн; за жовтень 2022 року - 7 355 кВт*год на суму 43 591,18 грн.
Отриманий товар оплачено, що підтверджується наданими платіжними документами.
Проте, на переконання прокурора, додаткові угоди №2 від 05.09.2022 року, №3 від 13.10.2022 року до договору укладені всупереч положенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають визнаватися недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти - стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" на користь місцевого бюджету.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII видно, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 922/2321/22).
Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як видно із встановлених обставин справи, відповідно до положень Законів України "Про публічні закупівлі" 18 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (відповідач 1/постачальник) та КЗ "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (відповідач 2/споживач) уклали договір №253/22-ЗП про постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії складає 4,971 з ПДВ.
Згодом сторони уклали додаткову угоду №2 від 5 вересня 2022 року, якою збільшили ціну за 1 кВт*год до 5,42616 грн з ПДВ, тобто ціну збільшено на 9,15%. А 13 жовтня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №3, якою збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,926774 грн з ПДВ, тобто ціну збільшено на 19,22%. у порівнянні з ціною, яка була установлена при укладенні договору.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
Cуд ураховує, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Як установив суд, підставою для зміни ціни товару у своїх листах оферент зазначив збільшення середньозваженої ціни е/е за серпень у порівнянні з липневими цінами 2022 року зросла на 13,35 %, у зв'язку з чим запропоновано укласти відповідну додаткову угоду 2 та збільшення середньозваженої ціни е/е за вересень у порівнянні з серпневими цінами 2022 року зросла на 17,05 %, у зв'язку з чим запропоновано укласти відповідну додаткову угоду.
Поряд з тим, пунктом 5.4 договору передбачені порядок та підстави зміни ціни за одиницю товару у договорі, які кореспондуються з положеннями статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме ціна електричної енергії може змінюватись не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку. Умовою для внесення змін до договору є те, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та постачальник в межах дії договору надасть споживачу на розгляд додаткову угоду та обґрунтування щодо зміни ціни у бік збільшення, зокрема: даними офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП) або Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень, або ДП "Держзовнішформ", або ДП "Укрпромзовнішекспертиза", або органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, що підтверджують таке коливання.
Під коливанням ціни товару на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей договору розуміється будь-яка зміна ціни за 1 кВт*год за даними НКРЕКП або за даними офіційного сайту Державного підприємства "Оператор ринку" (https: www.oree.com.ua) у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору.
Щодо додаткової угоди №2 від 5 вересня 2022 року суд відзначає, що в обґрунтування підстав для укладення вказаної угоди оферент надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №563/22 від 1 вересня 2022 року, в якій надано висновок про коливання ціни на одиницю товару за період з липня 2022 року по серпень 2022 року, проте докази коливання ціни на ринку з часу укладення договору матеріали справи не містять, тобто учасником господарських відносин в порушенням умов договору не обґрунтовано зміну середньозваженої ціни за одиницю товару з часу укладення договору, оскільки збільшення ціни у серпні 2022 року у порівнянні з липнем 2022 року не свідчить, що середньозважена ціна за одиницю товару збільшилась у порівнянні з часом укладення договору (18 січня 2022 року).
Таким чином, на переконання суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" необґрунтовано, без надання належних доказів, у супереч вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну товару шляхом укладення додаткової угоди №2 від 5 вересня 2022 року.
З огляду на викладене суд вважає, що додаткова угода №2 від 5 вересня 2022 року суперечить наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд визнає її недійсною.
Щодо додаткової угоди №3 від 13 жовтня 2022 року суд відзначає, що в обґрунтування підстав для укладення вказаної угоди оферент надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №714-4/22 від 3 жовтня 2022 року, в якій надано висновок про коливання ціни на одиницю товару за період з серпня 2022 року по вересень 2022 року, проте докази коливання ціни на ринку з часу укладення договору матеріали справи не містять, тобто учасником господарських відносин в порушенням умов договору не обґрунтовано зміну середньозваженої ціни за одиницю товару з часу укладення договору, оскільки збільшення ціни у вересні 2022 року у порівнянні з серпнем 2022 року не свідчить що середньозважена ціна за одиницю товару збільшилась у порівнянні з часом укладення договору (18 січня 2022 року).
Також, додатковою угодою №3 збільшено ціну за одиницю товару до 5,92674 грн, у порівнянні з ціною яка була на момент укладення та складала 4,971 грн, тобто ціну збільшено на 19,22% що категорично заборонено положеннями статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умовами договору.
Слід зазначити, що за даними сайту ДП "Оператор ринку" середня ціна на електричну енергію упродовж дії договору зазнала коливань як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Так за відкритими даними ДП "Оператор ринку" за період дії договору, починаючи з січня 2022, зменшення середньої ціни на електроенергію мало місце у лютому та квітні 2022.
Проте, ТОВ "Збут-Енерго Плюс" у розрахунок брався лише той період, в який відбувалося збільшення. Періоди, за який відбувалося зменшення ціни, залишилися поза увагою відповідачів, що є неправильним. Крім того, вказаний у довідках ТПП період, взято не по відношенню до дати укладання договору та наступної додаткової угоди, а лише у порівнянні з одним попереднім місяцем, тобто у варіанті який був вигідний постачальнику для підвищення ціни. Тому твердження ТОВ "Збут-Енерго Плюс" наведені у листах з пропозицією укласти додаткову угоду не підтверджені належними доказами коливання ціни на ринку електричної енергії у період з дати укладання договору про закупівлю до дати укладання оспорюваних додаткових угод.
Окрім того, під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків.
Отже, при визначені відсотку збільшення ціни має враховуватись відсоток коливання ціни на ринку після укладення договору чи останньої зміни ціни.
Таким чином, на переконання суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" необґрунтовано, без надання належних доказів, у супереч вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено ціну товару шляхом укладення додаткової угоди №3 від 13 жовтня 2022 року
З огляду на викладене суд вважає, що додаткова угода №3 від 13 жовтня 2022 року суперечить наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд визнає її недійсною.
Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини позивача та відповідача щодо поставленого товару, мали регулюватись договором, підписаним сторонами, згідно з яким ціна за одиницю товару складає 4,971 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
Внаслідок неправомірного збільшення ціни шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 9 360,83 грн, оскільки позивач повинен був сплатити відповідачу 116 987,51, тоді як сплатив 126 348,34 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 9 360,83 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.
Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Згідно статуту Спеціальної школи в м. Острог Рівненської обласної ради є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області.
Власником Спеціальної школи є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна Спеціальної школи здійснює власник. За своїм правовим статусом Спеціальна школа є комунальним закладом, бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету. Контроль за діяльністю Спеціальної школи здійснює Рівненська обласна рада.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі №126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).
Пунктом 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.
Установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом пункту 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Згідно з нормами статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до листа Рівненської обласної ради № 09-3673/01 від 21 листопада 2024 року, обласна рада повідомила Здолбунівську окружну прокуратуру про те, що заходи щодо усунення порушень, в тому числі шляхом пред'явлення позовної заяви до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно
сплачених коштів не вживались.
У грудні 2024 року Здолунівська окружна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скерувала на адресу Рівненської обласної ради лист від 27 грудня 2024 року, яким повідомила про наявність підстав для захисту інтересів держави, та звернення до суду з позовом в інтересах Рівненської обласної ради.
Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратура обґрунтувала правомірність звернення до суду із цим позовом.
Висновки суду
За результатом розгляду спору суд встановив, що додаткова угода №2 від 5 вересня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №253/22-ЗП від 18.01.2022, укладеного Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс", а також додаткова угода №3 від 13 жовтня 2022 року до цього ж договору укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди суд визнає недійсними.
Надмірно сплачені кошти в сумі 9 360,83 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір судового збору за даним позовом складає 7 267,20 грн., який покладається на сторін порівну, оскільки неправомірними діями відповідачів було укладено оспорювані правочини, що слугувало наслідком сплату спірної суми.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 05 вересня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №253/22-ЗП від 18.01.2022, укладеного між Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (35800, Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, вул. Вишенського, 42, ідентифікаційний код 21084314) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (61001, м. Харків, вул. Героїв Харкова, 64а, ідентифікаційний код 43709245).
3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 13 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №253/22-ЗП від 18.01.2022 року, укладеного між Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (35800, Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, вул. Вишенського, 42, ідентифікаційний код 21084314) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (61001, м. Харків, вул. Героїв Харкова, 64а, ідентифікаційний код 43709245).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (61001, м. Харків, вул. Героїв Харкова, 64а, ідентифікаційний код 43709245) на користь Рівненської обласної ради (33013, м. Рівне, м-н Просвіти, 1, ідентифікаційний код 21085816) кошти у сумі 9 360 (дев'ять тисяч триста шістдесят) грн 83 коп
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (61001, м. Харків, вул. Героїв Харкова, 64а, ідентифікаційний код 43709245) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп судового збору.
6. Стягнути з Комунального закладу "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (35800, Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, вул. Вишенського, 42, ідентифікаційний код 21084314) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Рівненська обласна рада (33013, м. Рівне, м-н Просвіти, 1, ідентифікаційний код 21085816).
Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Збут-Енерго Плюс" (61001, м. Харків, вул. Героїв Харкова, 64а, ідентифікаційний код 43709245).
)Відповідач (Боржник): Комунальний заклад "Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради (35800, Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, вул. Вишенського, 42, ідентифікаційний код 21084314).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 27 березня 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР