Справа № 210/7037/24
Провадження № 3/210/92/25
іменем України
21 березня 2025 року
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не відоме, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу 03.12.2024 надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 ,які полягали в порушенні вимоги п. 2.9а ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 ст.130 КУпАП за ознаками керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 №177675 від 19 листопада 2024 року, 19.11.2024 року о 21 год. 39 хв. в м. Кривий Ріг, Металургійний район, по вул. Володимира Бизова біля буд.7, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Renault Logan днз НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 7510. Результат 0,56 проміле. Тест 391. Від керування транспортним засобом відсторонений. Технічний засіб відеозапису: відео реєстратор Ксяомі, бодікамери 475132, 475133, 475130.
В судовому засіданні ОСОБА_2 надав суду клопотання про закриття провадження у справі, та пояснив, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнає, зазначив, що транспортним засобом Renault Logan днз НОМЕР_1 19.11.2024 року о 21 год. 39 хв. не керував, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Вказав, що 19.11.2024 року перебував у дворі по вул. Володимира Бизова 7, біля свого автомобіля, який був припаркований близько 20:45 год., оскільки зустрічався з товаришем.
ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції його не зупиняли, автомобіль рух не здійснював у час зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, автомобілем ОСОБА_1 не керував, про що неодноразово заявляв працівникам поліції.
Пройшовши огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на вимогу поліцейських, ОСОБА_1 був не згоден з результатом, оскільки алкоголь не вживав, просив поліцейських доставити його до медичного закладу, працівники поліції йому відмовили в проходженні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі та зазначили, що їм достатньо висновку Драгер для складання протоколу.
ОСОБА_1 також зазначив, що працівники поліції під час спілкування з ним вимикали боді-камери та не здійснювали фіксування подій у повному обсязі, тому він просив залучити свідків, у чому йому було відмовлено. Працівники поліції ОСОБА_1 повідомили, що необхідно підписати протокол та акт огляду, які потім можливо оскаржити в суді; у випадку відмови від підпису погрожували автомобіль евакуювати на штраф майданчик і оскільки ОСОБА_1 є юридично необізнаним, погодився підписати надані документи, не розуміючи правових наслідків.
Суд, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, клопотання про закриття провадження у справі, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Пунктом 1.3. ПДР України, що кореспондується з п. 1.9 ПДР України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути притягнена особа, яка є водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи вбачається, що рух автомобіля Renault Logan днз НОМЕР_1 не зафіксовано, зупинка даного автомобіля працівниками поліції на відеозаписі також не зафіксована, докази того, що ОСОБА_1 19.11.2024 року о 21.39 год. керував транспортним засобом на відеозаписах відсутні.
Досліджений відеозапис «clip-0», «clip-1», «clip-6» розпочинається з моменту, коли працівники поліції під'їжджають до автомобіля, який стоїть у дворі біля житлового будинку в нерухомому стані з вимкненим двигуном. ОСОБА_1 знаходився поруч з автомобілем. Відеозаписом події не зафіксовано перебування ОСОБА_1 на місці для водія та не містить інформації, яка свідчила б про те, що автомобіль здійснював рух чи автомобіль стояв з увімкненим двигуном.
З відеозаписів «clip-1», «clip-6» вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 №14, відповідальність за ст. 130 КУпАП, зокрема, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вказана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі №404/4467/16-авід 20 лютого 2019 року.
Отже, однією з умов для притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування транспортним засобом під час сп'яніння.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено відсутність доказів керування ОСОБА_1 19.11.2024 року о 21.39 годині транспортним засобом Renault Logan днз НОМЕР_1 , оскільки ані відеозаписів (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону), ані пояснень свідків, які були б свідками керування, ані будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити факт керування ОСОБА_1 до матеріалів адміністративної справи не долучено.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Отже, доводи ОСОБА_1 , що він не керував 19.11.2024 року о 21.39 год. транспортним засобом, підтверджуються дослідженим відеозаписом, і жодними доказами не спростовується.
Суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є лише водій транспортного засобу, тобто особа, яка ним керує. Тобто предметом доказування між іншим є і те, що певна особа керувала транспортним засобом будучи в стані алкогольного (наркотичного, тощо) сп'яніння, або за певними ознаками можна вважати, що перебувала в такому стані при відмові від проходження відповідного огляду.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів керування 19.11.2024 року о 21.39 год. ОСОБА_1 транспортним засобом, суд приходить до висновку, що його не можна вважати суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо незгоди з результатом огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З відеозаписів, переглянутих у судовому засіданні «clip-3» та «clip-4» (починаючи з 21:57 год.) вбачається факт проходження ОСОБА_1 огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер.
Після проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не було роз'яснено його право на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у разі незгоди з результатом огляду.
Крім цього, дослідженими відеозаписами не зафіксовано результат тесту спеціального технічного приладу Alkotest Drager ARND-0031, свідки для підтвердження такого результату не залучались.
Також на досліджених відеозаписах не зафіксована згода ОСОБА_1 з результатами проведеного огляду за допомогою спеціального технічного приладу Alkotest Drager.
Суд звертає увагу, що після проходження ОСОБА_1 о 21.57 год. огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння відеофіксування з бодікамер переривається, в матеріалах справи відсутній фрагмент відеофіксації починаючи з 21.58 год. до 22.45 год.
Отже, доводи ОСОБА_1 , що працівники поліції відмовили та не забезпечили йому проходження огляду на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, оскільки з результатом огляду був не згоден, ані протоколом про адміністративне правопорушення, ані поясненнями свідків, ані відеозаписом не спростовуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 був незгоден з результатом огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестера, у зв'язку з цим огляд водія на стан сп'яніння повинен був проводитись лікарем закладу охорони здоров'я,з метою забезпечення достовірності результатів огляду водія транспортного засобу, та поліцейський зобов'язаний був забезпечити доставку ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я, тому огляд на стан сп'яніння є недійсним відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП.
Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.
Згідно п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Згідно п. 2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Однак, долучений до матеріалів справи відеозапис фрагментарний, епізодичний, не є безперервним, відсутній час фіксування починаючи з 21.58 до 22.45 години 19.11.2024 року,відеозаписом не зафіксовано факт руху та керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оголошення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , як і не зафіксовано результату тесту спеціального технічного приладу Alkotest Drager ARND-0031, не зафіксовано згоди ОСОБА_1 з результатами огляду, тобто не містить усіх обов'язкових відомостей для об'єктивного розгляду справи, що суперечить п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що даний доказ не відповідає вимогам достовірності.
Крім того, Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 19.11.2024 року, долучений до матеріалів справи, містить підпис ОСОБА_1 в графі щодо згоди з результатами огляду, проте з переглянутого відеозапису «clip-5» (починаючи з 22:55 год.) вбачається, як поліцейський пропонує ОСОБА_1 поставити підпис в акті огляду, а саме щодо проведення огляду «по прибору», не зазначаючи та не роз'яснивши, що підпис ОСОБА_1 ставить саме про згоду з результатами огляду.
Слід зауважити, що на жодному з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, не зафіксована згода ОСОБА_1 з результатами проведеного огляду за допомогою спеціального технічного приладу.
Окрім цього, пунктом 10 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, передбачено, що акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Проте, всупереч Інструкції інспектором поліції акт огляду складено в одному примірнику, ОСОБА_1 копію Акта огляду не надано. В акті огляду, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання копії акта огляду, будь-яких інших доказів про вручення примірника Акта огляду матеріали адміністративної справи не містять, таким чином поліцейськими було порушено порядок огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння. На відеозаписах, досліджених у судовому засіданні не зафіксовано факт отримання акта огляду, отже доводи ОСОБА_1 щодо не вручення йому копії Акта підтвердились під час судового розгляду.
Суд звертає увагу, що в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.11.2024 року зазначено, що інспектор поліції «доставив особу на огляд у заклад охорони здоров'я», що не відповідає дійсності, та суперечить іншим матеріалам справи.
Крім цього, у направленні для проходження огляду на стан сп'яніння відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання направлення на огляд. Досліджені судом відеозаписи також не містять інформації про вручення ОСОБА_1 направлення для проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про те, що у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не направлено на проходження огляду на стан сп'яніння, таким чином поліцейськими було порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами.
Проте, в матеріалах справи відсутній протокол про відсторонення від керування автомобілем, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 .
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, який не може вважатися об'єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб'єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі його достовірності.
Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 .
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення .
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: Р. Є. Скотар