адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
27.03.2025 Справа № 917/2191/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши заяву позивача про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. № 3464 від 14.03.2025 року)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", вул. Січеславська Набережна, 15А, м. Дніпро, 49000
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609
про стягнення 1 029 458,06 грн,-
Без виклику учасників справи
встановив:
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/2191/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості за договором № 12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 року у розмірі 1 017 712,70 грн, з яких 942 170,50 грн - основна заборгованість, 51 535,85 грн - пеня, 5 946,45 грн - 3% річних, 18 059,90 грн - інфляційні нарахування (вх. № 2290/24).
Розгляд справи № 917/2191/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області 10.03.2025 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" 942 871,30 грн основного боргу, 32 022,05 грн пені, 5 412,96 грн 3% річних, 35 622,95 грн інфляційних втрат та 12 191,15 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
14.03.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відшкодування понесених судових витрат у розмірі 57 500,00 грн та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. № 3464 від 14.03.2025 року).
17.03.2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу (вх. №3589).
Ухвалою суду 18.03.2025 року було прийнято вищезазначену заяву представника позивача (вх. №464 від 14.03.2025 року) до розгляду; запропоновано відповідачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на зазначену заяву представника позивача в строк до 24.03.2025 року та надати їх суду та відповідачу.
18.03.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заперечення ТОВ "КЗТВ" щодо ухвалення додаткового рішення (вх. №3652).
При вирішенні заяви позивача про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. № 3464 від 14.03.2025 року), суд враховує наступне.
Відповідно до приписів ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 р. зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що станом на момент подачі позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить - 40 000,00 грн.
Відповідно до заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. №3464 від 14.03.2025 року) позивач зазначив, що з відповідача підлягає стягненню 57 500,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 57 500,00 грн підтверджується наступними доказами: договором (угодою) про надання правничої допомоги від 19.08.2024 року, додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 року, договором про надання правової допомоги від 06.01.2025 року, додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 року, актом приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 10.03.2025 року за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №1 від 06.01.2025 року, актом приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 31.12.2024 року за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №1 від 19.08.2024 року, довідкою про оплату коштів від 31.12.2024 року, довідкою про оплату коштів від 10.03.2025 року.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як вбачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги позивачу здійснювалось адвокатами Панченко О. В. (свідоцтво №2917 від 08.04.2015 року) та Тетерею В. І. (свідоцтво №5933 від 19.12.2024 року) на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 року, додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 року, договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 року, додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 року.
Так, 19.08.2024 року між позивачем та адвокатом Панченко Оксаною Василівною було укладено договір (угоду) про надання правничої допомоги (далі - договір від 19.08.2024 року), відповідно до п. 5.1 якого за надану правову допомогу за п. 1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар згідно до виконаної роботи.
Відповідно до п. 6.1 клієнт здійснює оплату адвокату, вказану в п. 5.1 договору, на підставі складеного акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги).
Згідно з додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 року сторони погодили погодинну оплату у розмірі 1500,00 грн за кожну повну або неповну годину часу, не залежно від того, де надаються такі послуги, включаючи, але не виключно участь у переговорах, консультаціях по юридичних питаннях, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу документів, підготовку та подачу письмових пояснень, заяв, відзивів, заперечень та клопотань, будь-яких інших процесуальних документів за виключенням: участі в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстанцій (п. 1.4 додаткової угоди №1 від 19.08.2024 року).
Остаточний розмір оплати правничої допомоги (послуг адвоката) та гонорару визначається сторонами у відповідному акті приймання-передачі фактично наданих правничих послуг (далі за текстом акт) у визначений період (п. 1.6 додаткової угоди №1 від 19.08.2024 року).
Отже сторони договором визначили форму гонорару - погодинна оплата.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 31.12.2024 року за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №1 від 19.08.2024 року адвокатом Панченко О. В. надані наступні послуги з правової (правничої ) допомоги:
- первинна консультація та аналіз договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 (ТОВ "Кременчуцький завод технологічного вуглецю" (код ЄДРПОУ - 00152299) (за текстом покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні Рішення" (за текстом постачальник) (код ЄДРПОУ - 45140312) та документів (витрачений час - 4 год., сума 6 000,00 грн);
- підготовка та складання листа - вимоги 13.11.2024 року на адресу TOB "КЗТВ" в межах договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 (витрачений час - 2 год., сума 3 000,00 грн);
- підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12/37 24 поставки продукції від 05.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 12 год., сума 15 000,00 грн);
- підготовка та складання заяви про забезпечення позову за договором №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 4 год., сума 6 000,00 грн);
- підготовка та складання заяви про усунення недоліків позовної заяви до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 3 год., сума 4 500,00 грн).
Відповідно до вказаного акту вартість робіт з надання правової (правничої) допомоги становить 37 500,00 грн.
Крім цього судом встановлено, що надання правничої допомоги позивачу також здійснювалось адвокатами Тетерею В. І. (свідоцтво №5933 від 19.12.2024 року) на підставі договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 року (далі договір від 06.01.2025 року) та додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 року.
Відповідно до п. 3.1 договору від 06.01.2025 року за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за домовленістю, відповідно до додаткової угоди, тощо.
Розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) узгоджується сторонами у додатковій угоді (п. 3.2 договору від 06.01.2025 року).
Згідно з додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 року сторони погодили погодинну оплату у розмірі 800,00 грн за кожну повну або неповну годину часу, не залежно від того, де надаються такі послуги, включаючи, але не виключно участь у переговорах, консультаціях по юридичних питаннях, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу документів, підготовку та подачу письмових пояснень, заяв, відзивів, заперечень та клопотань, будь-яких інших процесуальних документів за виключенням: участі в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстанцій (п. 1.4 додаткової угоди №1 від 06.01.2025 року).
Остаточний розмір оплати правничої допомоги (послуг адвоката) та гонорару визначається сторонами у відповідному акті приймання-передачі фактично наданих правничих послуг (далі за текстом акт) у визначений період (п. 1.6 додаткової угоди №1 від 06.01.2025 року).
Отже сторони договором визначили форму гонорару - погодинна оплата.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 10.03.2025 року за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №1 від 06.01.2025 року адвокатом Тетерею В. І. надані наступні послуги з правової (правничої ) допомоги:
- підготовка та складання відповіді на відзив до Господарського суду Полтавської області (справа №917/2191/24) (витрачений час - 6 год., сума 4 800,00 грн);
- підготовка, складання запиту до ФОП Папуга А.Г. (Справа №917/2191/24) (витрачений час - 1 год., сума 800,00 грн);
- підготовка та складання клопотання про поновлення строків на подачу доказів від 15.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 3 год., сума 2 400,00 грн);
- підготовка та складання та направлення адвокатських запитів до TOB "КЗТВ" та ТОВ "Інвентум Україна" (справа №917/2191/24) (витрачений час - 2 год., сума 1 600,00 грн);
- підготовка та складання заяви про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24) (витрачений час - 4 год., сума 3 200,00 грн);
- підготовка та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 року до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191 /24) (витрачений час - 5 год., сума 4 000,00 грн);
- підготовка та складання заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення до Господарського суду Полтавської області (справа №917/2191/24) (витрачений час - 4 год., сума 3 200,00 грн).
Відповідно до вказаного акту вартість робіт з надання правової (правничої) допомоги становить 20 000,00 грн.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22. зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідачем у поданих ним запереченнях на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 3589 від 17.03.2025 року) зазначив, що він не погоджується із заявою про вирішення питання про судові витрати, вважає її необґрунтованою та безпідставною оскільки позивач до ухвалення рішення у справі ані подав доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, ані зробив заяву, що такі докази будуть подані після ухвалення рішення суду. Також відповідач вказує, що позивач не долучив жодного належного доказу, який би свідчив про фактичну оплату понесених витрат на правничу допомогу. У зв'язку із зазначеним відповідач просив залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення чи зменшити розмір витрат на правову допомогу.
У запереченнях позивача на заперечення ТОВ "КЗТВ" щодо ухвалення додаткового рішення (вх. №3652 від 18.03.2025 року) зазначено, що позивачем у заявах по суті було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, провадження у справі здійснювалось за правилами спрощеного позовного провадження, тому в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Крім того, відповідно до погоджених умов договорів та додаткових угод до договорів сторони погодили проведення оплати у готівковій формі; на підтвердження факту сплати коштів за отримані послуги адвокатами складені та підписані відповідні довідки (містяться в матеріалах справи). Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу позивач вказує, що дане клопотання є необґрунтованим (відсутні доводи та пояснення в частині необхідності зменшити розміру судових витрат).
При цьому, суд враховуючи вищезазначені доводи сторін, вказує, що Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 р. зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. В даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відносно посилання відповідача на недолучення належних доказів, які б свідчили про фактичну оплату понесених витрат на правничу допомогу суд ззаначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
При цьому суд відмічає, що витрати на підготовку та складання листа - вимоги 13.11.2024 року на адресу TOB "КЗТВ" в межах договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024, зазначені в п. 2 акту від 31.12.2024 року, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки законом не встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, дана послуга є виключною ініціативою позивача.
Відносно стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підготовку та складання заяви про забезпечення позову за договором №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (справа № 917/2191/24), вказані у п. 4 акту від 31.12.2024 року, суд зазначає, що ухвалою суду від 11.12.2024 року було відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про забезпечення позову (вх. № 2290 від 09.12.2024 року).
Також, стосовно витрат на правничу допомогу на складання та направлення адвокатських запитів до TOB "КЗТВ" та ТОВ "Інвентум Україна", а також на підготовку та складання заяви про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області суд зазначає, що ухвалою від 31.01.2025 року суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строків на подачу додаткових доказів у справі (адвокатського запиту адвоката Тетері В. І. від 15.01.2025 року на адресу відповідача з доказами направлення; адвокатського запиту адвоката Тетері В. І. від 17.01.2025 року на адресу ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" з доказами направлення; листа - відповіді ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" від 23.01.2025 року №85 на адвокатський запит) та про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України (вх. № 1074 від 28.01.2025 року). Залишено без розгляду клопотання ТОВ "ГП Комплексні рішення" про долучення до матеріалів справи доказів (вищезазначених адвокатських запитів); про витребування у відповідача та ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА" необхідної інформації.
До того ж суд зазначає, що письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 року не заявою по суті, є виключною ініціативою позивача, а тому вартість оплати послуг адвоката з їх складання та подання до суду не може бути покладена на відповідача.
Тобто, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат за такі послуги як підготовка та складання заяви про забезпечення позову за договором №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 до Господарського суду Полтавської області (п. 4 акту від 31.12.2024 року); складання та направлення адвокатських запитів до TOB "КЗТВ" та ТОВ "Інвентум Україна" (п. 4 акту від 10.03.2025 року) , а також на підготовку та складання заяви про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України, письмові пояснення на заперечення ТОВ "КЗТВ" від 27.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області (п. 5 акту від 10.03.2025 року).
Суд також не вбачає підстав для стягнення витрат за такі надані послуги, як підготовка та складання заяви про усунення недоліків позовної заяви до Господарського суду Полтавської області ( п. 5 акту від 31.12.2024 року) з огляду на наступне.
Ухвалою від 12.12.2024 року суд залишив позовну заяву ТОВ "ГП Комплексні рішення" без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
Отже, надані послуги з підготовки та складання заяви про усунення недоліків позовної заяви до Господарського суду Полтавської області, зазначені в п. 5 акту від 31.12.2024 року, були зумовлені недоліками при підготовці позовної заяви, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 4 500,00 грн за вищезазначені роботи та послуги.
Відносно стягнення витрат за таку послугу, як підготовка та складання клопотання про поновлення строків на подачу доказів від 15.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області (зазначену у п. 3 акту від 10.03.2025 року) суд зазначає, що подача доказів в установлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого позивача, з огляду на що відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат за зазначену послугу.
Щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як підготовка та складання заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення до Господарського суду Полтавської області (п. 7 акту від 10.03.2025 року) суд зазначає, що відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (пункти 6.26-6.28).
Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача за таку послугу як підготовка та складання заяви про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення до Господарського суду Полтавської області (п. 7 акту від 10.03.2025 року).
Суд вважає завищеною оплату за підготовку та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 року до Господарського суду Полтавської області (витрачений час - 5 год., сума 4 000,00 грн) зважаючи на об'єм виконаної роботи.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що заява ТОВ "ГП Комплексні рішення" про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. № 3464 від 14.03.2025 року) підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 000,00 грн (первинна консультація та аналіз договору №12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 та документів; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №12/37 -24 поставки продукції від 05.04.2024 року до Господарського суду Полтавської області; підготовка та складання відповіді на відзив; підготовка та складання запиту до ФОП Папуга А. Г.; підготовка та складання заперечення на клопотання ТОВ "КЗТВ" про зупинення провадження у справі №917/2191/24 від 10.02.2025 року).
Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву позивача про відшкодування понесених судових витрат та винесення додаткового судового рішення у справі №917/2191/24 (вх. № 3464 від 14.03.2025 року) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00152299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" (вул. Січеславська Набережна, 15А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45140312) 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. В іншій частині відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.03.2025 року.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко