65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/83/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/83/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Старокостянтинів, вул. Веснянське шосе, буд. 1/2 код ЄДРПОУ 20338741)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Логистик» (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 10, код ЄДРПОУ 45008958)
про стягнення 60 000 грн.,
13.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Логистик», в якій просить суд стягнути з відповідача 60 000 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання № тип/тмц 02082023 від 02.08.2023 в частині здійснення поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/83/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 20.01.2025 була надіслана позивачу до його електронного кабінету, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа вих. № 916/83/25/3673/25 від 21.01.2025.
Відповідачу - ТОВ «Пром-Логистик» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2025 року була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на юридичну адресу: 65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 10, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідь з якого отримано на запит суду № 1034061 від 15.01.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.01.2025 із поштовим конвертом.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви ТОВ «Мегатекс» до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/83/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, судом було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 21.01.2025 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/124516974.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п., п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
02.08.2023 між ТОВ ««ПРОМ-ЛОГИСТИК» (постачальник) та ТОВ «МЕГАТЕКС» (покупець) було укладено договір постачання № тип/тмц 02082023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується своєчасно поставити і передати у власність контейнер морський 40 фут. б/в (далі по тексту товар), а покупець сплатити та прийняти товар згідно умов цього договору.
Згідно п. 1.2 договору, номенклатура, ціна кожної партії товару узгоджуються сторонами додатково з урахуванням наданих рахунків-фактур постачальника.
Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору становить суму в національній валюті і визначається загальною вартістю поставленого товару згідно виписаних видаткових накладних.
Згідно п. 3.2 договору, розрахунок за кожну партію замовленого товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.
В п. 3.3 договору передбачено, що умови оплати: 50% попередня оплата, 50% оплата протягом 1-го календарного дня з моменту отримання товару.
В п. 4.1 договору сторони погодили, що термін постачання товару не повинен перевищувати 5-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.
Відповідно до п. 4.8 договору, постачальник зобов'язаний з кожною партією товару надати покупцю наступні документи:
- рахунок-фактуру;
- видаткову накладну;
Згідно п. 4.9 договору, датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній, яку було видано постачальником.
В п. 8.1 договору визначено, що цей договір діє з моменту його підписання сторонами на строк до 31 грудня 2024 р., а також діє до повного виконання сторонами умов цього договору. У разі якщо по закінченні терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах.
02.08.2023 року відповідачем було сформовано рахунок на оплату №92 від 02.08.2023 року для здійснення позивачем оплати за товар «морський контейнер 40 футів CRONOS» на загальну суму 120000 грн. (у т.ч. 20000грн. - ПДВ)
В свою чергу, позивачем було сплачено попередню оплату у сумі 60000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3225 від 03.08.2023 року із призначенням платежу: «оплата за морський контейнер рах. №92 від 02.08.2023 ПДВ 20% - 10000.00 грн».
22.09.2023 ТОВ «Мегатекс» на юридичну адресу ТОВ «Пром-Логистик» було направлено претензію № 7 від 22.09.2023, відповідно до якої, посилаючись на укладення між сторонами договору постачання № тип/тмц 02082023 від 22.09.2023, позивач зазначив, що він свої зобов'язання з перерахування попередньої оплати виконав, однак постачальник так і не здійснив поставки товару, у зв'язку із чим вимагав від ТОВ «Пром-Логистик» протягом 7 (семи) календарних діб з моменту отримання даної вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 60 000 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
З огляду на непоставку товару, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до ТОВ «Пром-Логистик», в якому просить суд стягнути з відповідача 60000грн. - суму попередньої оплати
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено матеріалами справи, 02.08.2023 між ТОВ «Пром-Логистик» (постачальник) та ТОВ «МЕГАТЕКС» (покупець) було укладено договір постачання № тип/тмц 02082023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався своєчасно поставити і передати у власність контейнер морський 40 фут. б/в (далі по тексту товар), а покупець сплатити та прийняти товар згідно умов договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, відповідно до ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно п. 1.2 договору, номенклатура, ціна кожної партії товару узгоджуються сторонами додатково з урахуванням наданих рахунків-фактур постачальника.
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за кожну партію замовленого товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.
В п. 3.3 договору сторони передбачили наступні умови оплати: 50% попередня оплата, 50% оплата протягом 1-го календарного дня з моменту отримання товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачання № тип/тмц 02082023 від 02.08.2023р. відповідачем було сформовано рахунок на оплату №92 від 02.08.2023 р (із зазначенням номенклатури товару, кількості та ціни) для здійснення позивачем оплати за товар «морський контейнер 40 футів» на загальну суму 120000 грн., у т.ч. 20000грн.-ПДВ.
На виконання умов договору, позивачем було сплачено попередню оплату у сумі 60 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3225 від 03.08.2023 року із призначенням платежу: «оплата за морський контейнер рах. №92 від 02.08.2023 ПДВ 20% - 10000.00 грн».
Згідно п. 4.1 договору постачання № тип/тмц 02082023 від 02.08.2023р, термін постачання товару не повинен перевищувати 5-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.
Отже, відповідач мав поставити на адресу позивача товар в строк до 08.08.2023р. включно.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто, або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже, після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов'язання з повернення коштів.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому, коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Судом встановлено та відповідачем не спростовано факт порушення останнім умов договору постачання № тип/тмц 02082023 від 02.08.2023 року в частині здійснення поставки товару. Матеріали справи не містять доказів підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а також неможливості поставки товару у строк, передбачений п. 4.1 договору .
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Як свідчать матеріали справи, після спливу строку на поставку товару позивач звернувся до відповідача із претензією № 7 від 22.09.2023, в якій вимагав від постачальника протягом 7 (семи) календарних діб з моменту отримання даної вимоги повернути суму попередньої оплати в розмірі 60 000 грн., проте зазначена претензія залишилась без відповіді.
Вищевикладене дає підстави стверджувати, що після направлення претензії у відповідача, в силу вимог ст. 530 та ст. 693 ЦК України, виникло зобов'язання повернути позивачу сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів, які б підтверджували факт повернення суми попередньої оплати позивачу, відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 000грн. - суми попередньої оплати обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Логистик» (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 10, код ЄДРПОУ 45008958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (31100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Старокостянтинів, вул. Веснянське шосе, буд. 1/2 код ЄДРПОУ 20338741) 60000 (шістдесят тисяч) грн. - суми попередньої оплати та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко