65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3931/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву Малиновської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-406/25 від 24.03.2025 про забезпечення позову у справі №916/3931/24
за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1) в інтересах держави
до відповідачів:
1.Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)
2.Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
3.Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» (65113, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 31, кв. 5, код ЄДРПОУ 40899924)
про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зобов'язання повернути майно, -
Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ», в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна - нежитлових будівель площею 1658,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4 від 05.03.2018 №362, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» та Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна - нежитлових будівель площею 1658,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4 від 05.03.2018 №363, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» та Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» повернути у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, 4, загальною площею 3317,6 кв.м.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3931/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. У судовому засіданні 21.03.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 10.04.2025 о 10:20.
24.03.2025 за вх.№2-406/25 до суду від Малиновської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 3317,6 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4, (РНОНМ у Державному реєстрі 1499969251101), із забороною відповідачу - ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 40899924, 65113, вул. Ак. Корольова, 31, кв. 5, м. Одеса, Одеська області) та іншим особам вчиняти певні дії щодо об'єкта нерухомого майна (у тому числі заборонити відчуження та розпорядження, поділ та зміну об'єкта нерухомого майна, заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості щодо відповідного об'єкту нерухомого майна).
В обґрунтування поданої заяви прокурор вказує, зокрема, про те, що:
- враховуючи обсяг позовних вимог прокурора за заявленим позовом, існує необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову, передбачених ст. 137 ГПК України, а саме: накладенні арешту на майно та забороні відповідачу вчиняти певні дії, з метою забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення судом вимог прокурора, запобігання спробам відповідача здійснити відчуження комунального майна, що є предметом спору у даній позовній заяві;
- відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» є власником об'єкта нерухомого майна, загальною площею 3317,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4 (РНОНМ у Державному реєстрі 1499969251101, номер відомостей про речове право у Державному реєстрі 29821819 відносно об'єкта нерухомості загальною площею площею 1658,8 кв.м, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4, за договором купівлі-продажу від 05.03.2018 за №363 та номер відомостей про речове право у Державному реєстрі 29822022 відносно об'єкта нерухомості загальною площею площею 1658,8 кв.м, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4, за договором купівлі-продажу від 05.03.2018 за №362); разом із тим, як визначено прокурором у позовній заяві, на момент укладення між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» договору оренди від 22.08.2017 за №816/К ринкова вартість об'єкта оренди становила 14494180 грн., а на момент укладення договорів купівлі-продажу від 05.03.2018 №362 та №363 сумарна вартість об'єкта нерухомості склала 12885000 грн., тобто ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, за період перебування його в оренді ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» та під час укладення договору купівлі-продажу - зменшилась; одночасно, прокурор вважає зазначити, у разі відчуження відповідачем об'єкта нерухомого майна, що є предметом позовної заяви, в подальшому це значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав територіальної громади м. Одеси;
- обраний спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; вжиття судом такого заходу забезпечення позову буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову; відповідно до сталої практики Верховного Суду умовою для вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред?явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду, тобто, для цілей вжиття заходів забезпечення позову, побудова судового рішення на припущенні є допустимою, за умови, що таке припущення було достатньо обґрунтованим (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.10.2024 у справі №915/534/24);
- враховуючи положення ст. 139, 141 ГПК України, визначений окружною прокуратурою спосіб забезпечення, а саме: накладання арешту на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 3317,6 кв.м, із забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме нерухомого майна, що є предметом цього позову та належить відповідачу-3, зважаючи на предмет позову та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги окружної прокуратури, прокурор вважає, що обраний окружною прокуратурою спосіб забезпечення позову не зумовить покладення на ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» додаткових майнових обов'язків чи обмежень, відтак застосування зустрічного забезпечення не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.
Розглянувши заяву Малиновської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-406/25 від 24.03.2025 про забезпечення позову у справі №916/3931/24, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У постанові ВП ВС від 21.04.2024 у справі №754/5683/22 зауважено, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами; наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі “Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд вказує, що предметом позову Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси є вимоги немайнового характеру. Тому, в даному випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.
Також слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).
Господарський суд вказує, що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна та накладення арешту жодним чином не позбавляє власника права користування цим майном на власний розсуд, обмеження полягає тільки у відсутності можливості відчуження майна іншій особі.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Проаналізувавши заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно, заборони відповідачу-3 та іншим особам вчиняти певні дії щодо об'єкта нерухомого майна, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки виходячи з достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог за наслідками вирішення спору, господарський суд вважає такі засоби засобами тимчасового характеру, що мають на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав, за якими прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави, у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог. Господарський суд дійшов висновку, що такі заходи забезпечення позову є адекватними та співмірні із заявленими позовними вимогами (вимогами немайнового характеру).
Окрім того, з наданої прокурором Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на спірне нерухоме майно вбачається, що 27.08.2024 за номером запису 56424537 зареєстровано обтяження у вигляді податкової застави, де обтяжувачем є Державна податкова служба України, а боржником - ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» та вказано про можливість відчуження - за погодженням з обтяжувачем.
Відповідно до вимог ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом; у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Таким чином, прокурором доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову про повернення у власність територіальної громади міста Одеси спірного об'єкту нерухомого майна.
Господарський суд вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог. Накладення арешту на майно не позбавить відповідача-3 конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача-3 реалізувати вказане майно третім особам. Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, при цьому заходи забезпечення позову мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Згідно зі ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз'яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву Малиновської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-406/25 від 24.03.2025 про забезпечення позову у справі №916/3931/24 - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 3317,6 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4 (РНОНМ у Державному реєстрі 1499969251101), із забороною відповідачу-3 - ТОВ “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40899924, 65113, вул. Ак. Корольова, 31, кв. 5, м. Одеса, Одеська області) та іншим особам вчиняти певні дії щодо об'єкта нерухомого майна (у тому числі заборонити відчуження та розпорядження, поділ та зміну об'єкта нерухомого майна, заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії або вносити будь-які відомості щодо відповідного об'єкту нерухомого майна).
Стягувачем за ухвалою є: Малиновська окружна прокуратура міста Одеси (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 03528552).
Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» (65113, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 31, кв. 5, код ЄДРПОУ 40899924).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений Законом України “Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 26.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 26.03.2025.
Суддя Бездоля Юлія Сергіївна