26 березня 2025 року Справа № 915/421/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши матеріали,
за позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: ОСОБА_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
Третя особа: Бугенвил, ЄДРПОУ 37811190
електронна пошта:tpsmanagene@gmail.com
Третя особа: Фінансова компанія новотех, ЄДРПОУ 40594664
електронна пошта:tpsmanagene@gmail.com
про: визнання договору недійсним.
21.03.2025 від ОСОБА_1 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява, яка сформована в системі «Електронний суд» 20.03.2025 (вх.№4364/25 від 21.03.2025) в якій позивачем визначено фізичну особу ОСОБА_1 , відповідачем зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , а також визначено третіх осіб, а саме: Бугенвил та Фінансову компанію новотех, згідно якої просить суд:
- визнати договір субпідряду на проведення робіт вентиляції обслуговування №3466 від 19.04.2020 з ТОВ «Лаунж Кафе Гранат» недійсним;
- зобов'язати ТОВ «Бугін Вил» повернути майно при потребі, придбане на підставі договору та акту №3454 від 19.04.2020;
- зобов'язати ТОВ «Фінансова компанія новотех» повернути майно при потребі, придбане на підставі договору та акту №3454 від 19.04.2020.
В обґрунтування позову посилається на те, що ТОВ «Лаунж Кафе Гранат» в особі керівника ОСОБА_1 було укладено договір субпідряду на проведення робіт з монтажу системи вентиляції та обслуговування №3465 від 19.04.2020 з ТОВ «Бугін Вил» та ТОВ «Фінансова компанія Новотіх».
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст..215 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи викладене вище, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.
У відповідності до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст.2 Цивільного кодексу України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України, ч.1 якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 904/1083/18.
Так, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020р. у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 4, 20, 45 ГПК України фізична особа може бути позивачем у справі господарської юрисдикції лише у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, приватизації майна, спорах, що виникають з корпоративних відносин, з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інишх корпоративних прав, у справах про банкрутство, у спорах між юридичною особою та її посадовою особою, вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, якщо такі є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.
Судом встановлено, що позов поданий фізичною особою ОСОБА_1 до відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Також, заявлені позивачем вимоги стосуються оспорення правочину, укладеного третіми особами та товариством, статус якого у позовній заяві не визначено.
Враховуючи, що позивач та відповідач не є суб'єктами підприємницької діяльності, між фізичними особами відсутні господарські відносини, суд вважає за необхідне відмовити у відкриті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.
Оскільки, позовна заява подана до суду в електронному вигляді, даною ухвалою вирішується виключено процесуальне питання про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись п.1 ч.1 ст.175, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом від 20.03.2025 (вх.№4364/25 від 21.03.2025) ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.О. Семенчук