79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.03.2025 Справа № 914/2738/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Зоряни Палюх розглянув справу
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дрогобицького лісового господарства»,
до відповідача Фізичної особи - підприємця Крайчика Зенона Євгеновича,
про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою,
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дрогобицького лісового господарства» до Фізичної особи - підприємця Крайчика Зенона Євгеновича про зобов'язання вчинити дії.
Провадження у даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. В ході розгляду справи в суду виникла необхідність заслухати думку сторін з приводу обставин справи.
Ухвалою від 18.12.2024 розгляд справи призначено в судовому засіданні.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
В судове засідання 24.03.2025 з'явивcя представник позивача, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.
В судовому засіданні 24.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №11 довгострокового тимчасового користування лісами від 28.11.2018, у зв'язку з чим заборгованість становить 323 373,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку уповноваженого представника не забезпечив.
28 листопада 2018 року між Державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство» та Фізичною особою - підприємцем Крайчиком Зеноном Євгеновичем укладено договір №11 довгострокового тимчасового користування лісами.
Правонаступником ДП «Дрогобицьке лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Відповідно до умов п.п. 1, 2 договору №11 від 28.11.2018 Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування (далі - користування) лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно - оздоровчих цілей. У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 2.0 га, яка розташована в кварталі 82. виділи 2. 3. яка розташована в Попелівському лісництві, на території Попелівської сільської ради, в адміністративних межах Дрогобицького району, згідно з планом - схемою. Вищевказаний договір №11 від 28.11.2018 був укладений на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №984/0/5-18 від 25.09.2018.
Строк дії договору №11 від 28.11.2018 15 років: з 28.11.2018 до 31.12.2033 (п. 24 договору№ 11 від 28.11.2018).
Згідно з п.34 договору №11 від 28.11.2018 цей договір набирає чинності після підписання Сторонами.
Таким чином, з 28.11.2018 у сторін виникли взаємні права та обовязки на підставі укладеного договору.
Відповідно до абз. 8 п. 23 договору №11 від 28.11.2018 одним з обов'язків відповідача як сторони 2 є своєчасне внесення плати за користування лісовою ділянкою.
В п.п. 16, 17 договору №11 від 28.11.2018 передбачені розмір і порядок внесення плати за користування лісовою ділянкою.
Так, за користування лісовою ділянкою Сторона 2 (відповідач) сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до розрахунку становить 35 190,08 грн. Обчислення розміру плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.16 договору №11 від 28.11.2018).
Згідно з п.17 договору №11 від 28.11.2018 плата за користування лісовою ділянкою за перший рік вноситься при укладенні цього договору, а за наступні проводиться на умовах попередньої оплати. У разі не внесення плати до 1 січня наступного року, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на момент виникнення боргу за кожен календарний день прострочення.
Плата за використання лісової ділянки справляється також у разі, коли тимчасовий користувач не використовує її за умовами договору, але дія договору не припинена (п.18 договору №11 від 28.11.2018.
Таким чином, відповідно до умов вищезазначених п.п. 16, 17 договору №11 від 28.11.2018 відповідач мав обов'язок внести плату за перший рік користування лісовою ділянкою в день укладення договору, а за наступні роки така плата мала вноситись відповідачем на умовах попередньої оплати не пізніше 1 січня за наступний рік. При цьому розмір плати за користування лісовою ділянкою - 35 190,08 грн за кожен наступний рік підлягав індексації на індекс інфляції за попередній рік.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
За період з 19.06.2018 рік по 31.12.2024 заборгованість становить 323 373,00 грн.
Порядок надання лісових ділянок у користування регулюється нормами Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 ЛК України передбачено, що спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.18 ЛК України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси» що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо - виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підставу встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст.526 ЦК України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначенім: змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вищенаведені обставини підтверджують, що відповідач як сторона договору №11 від 28.11.2018 (тимчасовий лісокористувач) порушив свої зобов'язання ящодо здійснення плати за користування лісовою ділянкою в розмірі і строки, передбачені цим договором, оскільки всупереч умовам п.п. 16, 17 не здійснював внесення плати за користування лісовою ділянкою.
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла перед позивачем заборгованість з плати за користування лісовою ділянкою за період 19.06.2019 - 31.12.2024 рік в розмірі 323 373,00 грн.
Судом перевірено розрахунок заборгованості та встановлено, що такий проведено вірно.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Крайчика Зенона Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місто Київ, вул. Ш. Руставелі, 9А, ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, 29, ЄДРПОУ 45037507) 323 373,00 грн заборгованості з плати за користування лісовою ділянкою за договором №11 та 4 851,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.