вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
26 березня 2025 рокуСправа № 912/3115/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. за правилами загального позовного провадження матеріали справи № 912/3115/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова дистрибуційна компанія"
до фізичної особи - підприємця Гайчука Івана Олександровича
про стягнення 141 816,54 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - участі не брали,
від відповідача - Майнард Н.О.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгова дистрибуційна компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Гайчука Івана Олександровича (далі - відповідач) про стягнення коштів за ненадані послуги у розмірі 141 816,54 грн, з покладенням на відповідача витрат із сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем надмірно сплачених позивачем грошових коштів на виконання укладеного сторонами договору про надання послуг № 97Т від 01.06.2023.
Зокрема, позивач повідомляє, що виявив помилкове перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 141 816,54 грн за послуги, які відповідач фактично позивачу не надав.
Позивач вказує, що, відповідно до умов укладеного сторонами договору, на підтвердження наданих послуг відповідач зобов'язаний був надавати позивачу акти прийому-передачі наданих послуг та звіти про виконану роботу. Позивач, у разі відсутності претензій до якості наданих послуг, повинен був підписати акти або надати відповідачу письмові мотивовані зауваження щодо отриманих послуг протягом 10 календарних днів з моменту його отримання.
Позивач вказує, що проводить оплату лише на основі підписаних між сторонами актів та наданих звітів. У свою чергу, відсутність підписаних сторонами актів та звітів, на переконання позивача, свідчить про те, що послуги відповідачем не надавались.
Позивач зазначає, що його уповноважені працівники, не перевіривши наявність відповідних актів та звітів відповідача, помилково здійснили на рахунок відповідача такі виплати: 09.02.2024 - 10 790,33 грн, 16.02.2024 - 18 684,91 грн, 12.04.2024 - 6 642,42 грн, 18.04.2024 - 18 639,93 грн, 12.06.2024 - 2 000 грн, 28.06.2024 - 2 944,11 грн, 03.07.2024 - 17 982,93 грн, 04.07.2024 - 6 075,74 грн, 11.07.2024 - 2 145,97 грн, 22.08.2024 - 727,79 грн, 29.08.2024 - 12 681,57 грн, 09.09.2024 - 2 950,20 грн, 20.09.2024 - 1400,17 грн, 09.09.2024 - 2 950,20 грн, 26.09.2024 - 2 950,20 грн, 26.09.2024 - 26 765,49 грн, 04.10.2024 - 5 484,58 грн, всього - 141 816,54 грн.
Ухвалою від 19.12.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3115/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 16.01.2025.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує і просить відмовити в позові, зазначаючи, що за договором № 97Т, укладеним з позивачем 01.06.2023, він із 01.06.2023 до 05.10.2024 надавав позивачеві послуги із збору та аналізу даних про залишки продукції позивача як замовника, здійснював формування замовлень на підставі аналізу цих даних у клієнтів та вносив дані про замовлення в інформаційні системи позивача в автоматичному та ручному режимі, за що систематично, один раз на місяць, отримував оплату послуг на власний поточний рахунок. На підставі пунктів 3.2., 3.3. договору відповідач формував та підписував і подавав у бухгалтерію відповідача акти прийому-передачі виконаних послуг, звіти про виконані роботи, після чого відбувалось перерахування коштів. У встановлений пунктом 3.3 договору 10-денний строк позивач жодного разу не надав відповідачу письмового мотивованого зауваження щодо отриманих послуг, оплата здійснювалась своєчасно.
Відповідач повідомляє, що в жовтні 2024 року після подання останнього звіту йому було повідомлено про те, що підприємство більше не бажає отримувати послуги ФОП Гайчука І.О. Відповідач повідомляє, що залишив у приміщенні бухгалтерії підписаний зі свого боку (як і всі акти і звіти) примірник додаткової угоди №1 про розірвання договору про надання послуг і більше із позивачем не спілкувався.
Жодних претензій, письмових зауважень до виконаних робіт, звернень за весь період із 05.10.2024, вказує відповідач, він від позивача не отримував.
Відповідач вказує, що позивач не надав доказів віднесення ним у бухгалтерському обліку суми 141 816,54 грн як «помилково сплачених коштів» (стаття 1212 Цивільного кодексу України) чи «надання меншої кількості послуг» (стаття 670 Цивільного кодексу України) та не провів досудового врегулювання спору.
Відповідач зазначає, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права; у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що законодавством не передбачено обов'язок відображати в обліку помилково сплачені кошти поміткою як "помилкові". Такі кошти відображаються на субрахунку 377, а після їх повернення зворотньо проводяться із закриттям залишку. Після повернення відповідачем 141 816,54 грн позивачу, вказує позивач, ним буде здійснено зворотне проведення і залишок на субрахунку 377 буде закрито і таким чином завершено облік зазначених помилково сплачених коштів.
Позивач звертає увагу, що чинне законодавство України, а також умови договору на надання послуг не передбачають обов'язковості досудового врегулювання спору щодо повернення безпідставно сплачених коштів шляхом направлення претензії / вимоги відповідачу.
Позивач вказує, що неодноразово в телефонній розмові вимагав у відповідача повернути помилково сплачені кошти або надати акти та звіти на спірну суму позову, але відповідач такі вимоги не виконав.
Позивач зазначає, що відповідач не заперечує факт укладення з ним договору на надання послуг; договір сторонами виконувався; відповідач за договором надавав послуги та отримував оплату за них.
Позивач підсумовує, що акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 141 816,54 грн відповідачем позивачу не надані, отже, позивач вважає, що відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість послуг, які були реально надані, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
У запереченнях відповідач повідомляє, що позивач не подав доказів оспорювання повноти, своєчасності та належності наданих ФОП Гайчуком І.О. інформаційних послуг; не надав доказів проведення у податковому обліку суми коштів 141 816,54 грн як безпідставно сплачених (декларація податку на прибуток за 2024 рік, декларація ПДВ, коригування виписаних накладних тощо).
Відповідач зазначає, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним; чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Відповідач вказує, що вказані кошти перераховані відповідачу десятьма платежами. Відповідач зазначає, що позивач не оспорює наявність і виконуваність робіт протягом 2023 року за тим самим договором, проте піддає сумніву надання послуг тільки у 2024 року, отже, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України є неправильним.
У підготовчому засіданні 16.01.2025 оголошена перерва до 27.01.2025.
27.01.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначає, що сторони у договорі погодили, що ціна наданих послуг встановлюється в наданому відповідачем акті прийому-передачі наданих послуг. Акти прийому-передачі наданих послуг за періоди та на суми: 09.02.2024 - 10 790,33 грн, 16.02.2024 - 18 684,91 грн, 12.04.2024 - 6 642,42 грн, 18.04.2024 - 18 639,93 грн, 12.06.2024 - 2000,00 грн, 28.06.2024 - 2 944,11 грн, 03.07.2024 - 17 982,93 грн, 04.07.2024 - 6 075,74 грн, 11.07.2024 - 2 145,97 грн, 22.08.2024 - 727,79 грн, 29.08.2024 - 12 681,57 грн, 09.09.2024 - 2 950,20 грн, 20.09.2024 - 1 400,17 грн, 09.09.2024 - 2 950,20 грн, 26.09.2024 - 2 950,20 грн, 26.09.2024 - 26 765,49 грн, 04.10.2024 - 5 484,58 грн, всього - 141 816,54 грн відповідачем позивачу не надані.
Ухвалою від 11.02.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
У підготовчому засіданні 11.02.2024 суд протокольною ухвалою частково задовольнив клопотання відповідача про долучення доказів.
Ухвалою від 11.02.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 912/3115/24 та призначив справу до розгляду по суті на 27.02.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, судове засідання 27.02.2025 не відбулося.
Ухвалою від 03.03.2025 суд призначив судове засідання на 13.03.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, судове засідання 13.03.2025 не відбулося.
Ухвалою від 17.03.2025 суд призначив судове засідання на 26.03.2025.
У судовому засіданні 26.03.2025 брала участь представник відповідача, яка проти позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, та просила відмовити в позові.
Позивач представника в судове засідання 26.03.2025 не направив, причин неявки представника не повідомив. Крім того, на запрошення секретаря судового засідання засобами системи відеоконференцзв'язку представник позивача адвокат Голуб Н.О. не підключилася, була офлайн.
Позивач і його представник 18.03.2025 були належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду врученням ухвали від 17.03.2025 її доставленням в їхні Електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд" 17.03.2025 о 18:40 (а.с. 164, 165).
Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Ураховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання і неповідомлення ним причин неявки в судове засідання його представника, суд розглянув справу за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 26.03.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень проти таких вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам учасників справи.
Зокрема, дослідивши пояснення сторін, наведені в заявах по суті справи, заслухавши представника відповідача в судовому засіданні, повно, безпосередньо і всебічно дослідивши наявні у справі докази, суд установив такі обставини, які є предметом доказування у справі.
01.06.2023 між позивачем як замовником і відповідачем як виконавцем було укладено договір на надання послуг № 97Т (далі - Договір, а.с. 7), за пунктами 1.1, 1.2 якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги у сфері інформатизації, а саме: із збору, обробки даних та внесення інформації в бази даних замовника, а позивач - прийняти надані йому послуги і оплатити їх згідно з умовами Договору.
Згідно з пунктом 3.1. Договору, за надані послуги замовник оплачує виконавцю їхню вартість виходячи з обсягів зібраної, проаналізованої та внесеної в інформаційні системи замовника інформації.
За пунктом 3.2. Договору, вид, вартість, і строки наданих послуг узгоджуються сторонами в усному або письмовому вигляді. Підсумок роботи виконавця, результативність надання послуг та вартість послуг сторони відображають в акті виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.
У пункті 3.3. Договору сторони узгодили, що виконавець наприкінці кожного місяця (до 30 числа розрахункового місяця) надає замовнику акт прийому-передачі виконаних послуг. Замовник повинен або підписати цей акт прийому-передачі виконаних послуг, або надати виконавцю письмові мотивовані зауваження щодо отриманих послуг протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Разом з актом прийому-передачі виконаних послуг виконавець передає замовнику звіт про виконану роботу.
Також у пункті 3.3. Договору сторони домовились, що замовник зобов'язаний оплатити послуги, надані виконавцем, протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних послуг у сумі, яка відображена і узгоджена сторонами у цьому акті.
Сторони передбачили, що, підписуючи акт прийому-передачі наданих послуг, замовник та виконавець тим самим підтверджують, що послуги були надані виконавцем належним чином і прийняті замовником без заперечень і яких-небудь претензій.
За змістом пунктів 6.1. - 6.3. Договору, Договір укладено до 31.12.2023 і вступає в силу з дня його підписання.
Договір може бути розірваний сторонами за наявності взаємної згоди і домовленості, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору.
Якщо за 10 днів до закінчення строку договору сторони не повідомили письмово про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах. У порядку, встановленому цим пунктом, Договір може продовжуватися необмежену кількість разів.
У поясненнях, наведених у заявах по суті справи, сторони визнають, що Договір ними виконувався.
Наданою позивачем фільтрованою випискою АТ «КБ «Приватбанк" за період з 30.01.2024 до 30.11.2024 (а.с. 8) підтверджується, що на виконання Договору позивач здійснив такі оплати на користь відповідача:
- 30.01.2024 - 17 424,75 грн;
- 09.02.2024 - 10 790,33 грн;
- 16.02.2024 - 18 684,91 грн;
- 04.03.2024 - 18 644,07 грн;
- 04.03.2024 - 1 579,64 грн;
- 29.03.2024 - 23 843,85 грн;
- 12.04.2024 - 6 642,42 грн;
- 18.04.2024 - 18 639,93 грн;
- 19.04.2024 - 11 380,04 грн;
- 23.04.2024 - 20 021,13 грн;
- 26.04.2024 - 25 934,68 грн;
- 14.05.2024 - 2 005,30 грн;
- 29.05.2024 - 22 418,64 грн;
- 31.05.2024 - 7 370,37 грн;
- 12.06.2024 - 2 000 грн;
- 28.06.2024 - 2 944,11 грн;
- 03.07.2024 - 17 982,93 грн;
- 04.07.2024 - 6 075,74 грн;
- 11.07.2024 - 2 145,97 грн;
- 01.08.2024 - 12 970,26 грн;
- 07.08.2024 - 2 188,62 грн;
- 12.08.2024 - 9 996,59 грн;
- 22.08.2024 - 727,79 грн;
- 29.08.2024 - 12 681,57 грн;
- 09.09.2024 - 2 950,20 грн;
- 20.09.2024 - 1 400,17 грн;
- 26.09.2024 - 11 858 грн;
- 26.09.2024 -26 765,49 грн;
- 04.10.2024 -5 484,58 грн.
Усі зазначені вище платежі мають призначення: «#4246001000246631*0324 Перераховано по договору №97Т від 01.06.2023 за інформаційні послуг.Гайчук І.О. ІПН НОМЕР_1 ".
За твердженням позивача, частина платежів здійснена уповноваженими працівниками позивача помилково, а саме: 09.02.2024 - 10 790,33 грн, 16.02.2024 - 18 684,91 грн, 12.04.2024 - 6 642,42 грн, 18.04.2024 - 18 639,93 грн, 12.06.2024 - 2000,00 грн, 28.06.2024 - 2 944,11 грн, 03.07.2024 - 17 982,93 грн, 04.07.2024 - 6 075,74 грн, 11.07.2024 - 2 145,97 грн, 22.08.2024 - 727,79 грн, 29.08.2024 - 12 681,57 грн, 09.09.2024 - 2 950,20 грн, 20.09.2024 - 1 400,17 грн, 09.09.2024 - 2 950,20 грн, 26.09.2024 - 2 950,20 грн, 26.09.2024 - 26 765,49 грн, 04.10.2024 - 5 484,58 грн, всього - 141 816,54 грн.
У справі наявні копії актів приймання-передачі: від 31.01.2024 на суму 17 424,75 грн, від 29.02.2024 на суму 20 223,71 грн, від 31.03.2024 на суму 23 843,85 грн, від 30.04.2024 на суму 59 341,15 грн, від 31.05.2024 на суму 29 789,01 грн, від 31.07.2024 на суму 25 155,47 грн, на загальну суму 175 777,94 грн (а.с. 9-20).
30.12.2024 відповідач направив позивачу проєкт додаткової угоди від 05.10.2024 про розірвання договору із супровідним листом поштовим відправленням № 2500600439936 (а.с. 50, 51, 140-143).
Поштове відправлення № 2500600439936 не було отримано позивачем і повернулося відповідачу без вручення, що підтверджується оригіналом поштового конверта (а.с. 144).
Додаткова угода про розірвання договору не була укладена, що сторонами не заперечується.
Доказів направлення сторонами повідомлення про припинення договору в порядку пункту 6.3. Договору сторони суду не подали.
Договір недійсним не визнавався.
Отже, Договір діє, а між сторонами існують договірні відносини.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За частинами першою-другою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 626, частина перша статті 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач посилається на частину першу статті 670 Цивільного кодексу України як на правову підставу позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Зазначена правова норма регулює правовідносини з купівлі-продажу, а укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому відповідна норма не підлягає до застосування до спірних правовідносин.
Правовою підставою позову також є частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України, яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Суд установив, що укладений сторонами Договір діє, тому, ураховуючи існування договірних відносин між сторонами, кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно набуті, набуті відповідачем за наявності правової підстави, тобто на підставі Договору, і їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Усі платежі, які позивач зазначає як помилкові, мають призначення платежу «#4246001000246631*0324 Перераховано по договору №97Т від 01.06.2023 за інформаційні послуг.Гайчук І.О. ІПН НОМЕР_1 ", що свідчить про те, що зазначені платежі здійснені не безпідставно, а на підставі чинного Договору.
Позивач у позовній заяві визнає, що виплату відповідачу коштів, які він вважає безпідставно отриманими відповідачем, він здійснив на виконання умов Договору. Зокрема, на 3-й сторінці позовної заяви зазначено: «На виконання умов Договору Позивачем були здійснені на рахунок Відповідача наступні оплати:…" (а.с. 2).
Позивач не повідомив суду і не підтвердив доказами: причин здійснення його працівниками 17-ти помилкових платежів у лютому, квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2024 року; відомостей про вжиті позивачем заходи із з'ясування таких причин (як-от: проведення службового розслідування, відібрання пояснень у працівників, притягнення їх до відповідальності тощо); не пояснив походження розмірів сум, на які здійснені платежі, про помилковість яких стверджує позивач.
Суд відхилив посилання позивача на правові висновки Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладені в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, оскільки такі висновки є нерелевантними в справі, що розглядається.
Зокрема, у справі № 916/2478/20 предметом позову було стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України сплаченого податку на додану вартість за договором поставки у складі вартості товару, який звільнений від оподаткування ПДВ. Верховний Суд зазначив, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. За такого Верховний Суд вказав, що відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Натомість у справі, що розглядається, відповідач набув кошти в сумі 141 816,54 грн в порядку виконання договірного зобов'язання на підставі Договору.
Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в позові.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2 422,40 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, який, на підставі частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, стягувати з відповідача не належить.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 79, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова дистрибуційна компанія" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, ідентифікаційний код -44477735) до фізичної особи - підприємця Гайчука Івана Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення 141 816,54 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити до Електронних кабінетів позивача і його представника Голуб Н.О., представника відповідача Майнард Н.О.
Повне рішення складено 27.03.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна