вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3072/24
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Бельдій С.Я. розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД», Київська обл., м. Ірпінь
до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, м. Москва
про стягнення 141 025 826 грн. 68 коп.
Представники сторін:
позивача - Кондибенко О.В.;
відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» звернулось до суду з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення збитків у розмірі 96 127 742,20 грн. та упущеної вигоди у розмірі 44 898 084,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією з боку російської федерації, пошкоджено приміщення супермаркету, яке знаходить за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Гостомель, вул. Чкалова, 2, чим завдано збитків позивачу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» є співвласником будівлі супермаркету CityMarket, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Гостомель, вул. Чкалова, 2, загальною площею 4502,00 кв.м. та земельної ділянки з кадастровим номером 32109455900:01:024:0289 площею 1,0044 га.
24.02.2022 російська федерація вчинила акт повномасштабної агресії щодо усієї території України. У зв'язку з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації від 24.02.2022, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Як вбачається із акту про пожежу від 10.05.2022, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків у будівлю супермаркету, виникла пожежа, внаслідок якої знищено складські та виробничі приміщення, розташовані в будівлі торгівельного центру по всій площі, що складає близько 2000 м.кв., торгівельні приміщення загальною площею близько 500 м.кв., що перебували в суборенді, інженерно-технічні мережі та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання та інші матеріальні цінності, які перебували в приміщенні на момент виникнення загорання. Також пожежею пошкоджено торгівельне обладнання та інженерні мережі в приміщенні торгівельної зали, несучі конструктивні елементи будівлі на площі близько 1500 м.кв.
Після проведення технічного обстеження будівлі встановлено, що стан будівлі супермаркету CityMarket аварійний та потребує невідкладних демонтажних робіт, що підтверджується витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Як вбачається із Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, Бучанським районним управлінням поліції ГУ Національної поліції в Київській області відкрито кримінальне провадження за номером 12023111040001250.
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 20932/23-44/20933/23-71 від 08.10.2024 матеріальна шкода внаслідок пошкодження об'єкту нерухомого майна становить 2333 996,40 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 96 127 742,20 грн., розмір упущеної вигоди складає 1 090 132,41 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 44 898 084,48 грн.
Таким чином, позивач поніс пряму шкоду (реальні збитки) внаслідок втрати активів, через пошкодження приміщення супермаркету, спричинену зупиненням господарської діяльності товариства в результаті збройної агресії російської федерації та збитки у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Одночасно, відповідно до пп. “ж» ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - пошкодження будівлі супермаркету позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Таким чином, знищення/пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між вказаними діями та заподіяними збитками.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року “Про заяву Верховної Ради України “Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Обов'язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за заподіяння збитків має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що саме внаслідок ракетного та артилерійського обстрілу з боку російських військ міста Гостомель Бучанського району Київської області, позивач втратив складські та виробничі приміщення, розташовані у будівлі торгівельного центру та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих збитків в розмірі 96 127 742 грн. 20 коп. та упущеної вигоди в розмірі 44 898 084 грн. 48 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім збитків, заподіяних неправомірною поведінкою відповідача, позивач просить суд стягнути з останнього додаткові витрати на залучення експертів для підготовки висновку експертів № 20932/23-44/20933/23-71 від 08.10.2024 у розмірі 96 356 грн. 74 коп.
В обґрунтування заявлених витрат, позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш ЛТД" (сторона 2) та Київським науково-дослідним іститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (сторона 1) 07.08.2023 р. укладено договір про проведення експертнизи № 1426/08-23 відповідно до п. 1.1. умов якого сторона 2 доручає, а сторона 1 бере на себе проведення експертизи № 20932/23-44/20933/23-71 згідно із зверненням сторони 2 від 19.07.2023 відповідно до профілю діяльності інституту.
Відповідно до п. 3.2. договору, ціна послуг, що є предметом цього договору, становить 96 356 грн. 74 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Згідно ч. 5 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 127 ГПК України).
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає заявлену суму витрат з залученням експертів по підготовці звіту в розмірі 96 356 грн. 74 коп. обґрунтованою та правомірною.
Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 1 059 800 грн. (тобто 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), який покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1, код 13180000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» (08200, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Університетська, 2/1, секція 2, приміщення 123А, код ЄДРПОУ 40229265) 96 127 742 (дев'яносто шість мільйонів сто двадцять сім тисяч сімсот сорок дві) грн. 20 коп. прямих збитків, 44 898 084 (сорок чотири мільйони вісімсот дев'яносто вісім тисяч вісімдесят чотири) грн. 48 коп. упущеної вигоди та 96 356 (дев'яносто шість тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 74 коп. витрат на проведення експертизи.
3. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1, код 13180000) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот).
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 27.03.2025 року.
Суддя Л.Я. Мальована