ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/1067/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сервіс Плюс»
про стягнення 87.082,32 грн
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
29.01.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сервіс Плюс» про стягнення 87.082,32 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2853 від 28.09.2018 відповідачу передано у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 10,00 кв. м за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, 73 (1 поверх). Згідно з п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.09.2018 до 26.09.2021. Договори про продовження дії договору сторонами не укладались, а тому з 26.09.2021 договір оренди № 2853 є припиненим. Враховуючи те, що відповідачем об'єкт оренди не звільнено та не повернуто за актом приймання-передачі, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 87.082,32 грн за період з 26.09.2021 по 31.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1067/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610228626557 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16/22, офіс 310, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Суд зазначає, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та які відповідно до положень ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
12.02.2025 судом отримано конверт разом з ухвалою від 04.02.2025 (номер відправлення 0610228626557), який повернуто поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 10.02.2025 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 04.02.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
28.09.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Сервіс Плюс» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутрмиувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2853 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.09.2018 протокол № 54 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі- об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, будинок № 73 літера А для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 10,00 кв. м, в т.ч. 1 поверх - 10,00 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору після закінчення строку його дії не повернуто приміщення, внаслідок чого позивачем за час прострочення нараховано неустойку в розмірі 87.082,32 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 4.1.1 договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об'єкт.
Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 08.10.2018, підписаного орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення, загальною площею 10,00 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 73 літ. А.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.09.2018 до 26.09.2021.
Відповідно до п. 9.7 договору для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об'єкта, як передбачено пунктом 4.2.21 цього договору.
У разі неотримання орендодавцем заяви орендаря і звіту з незалежної оцінки об'єкта протягом двох місяців з дати закінчення граничного строку для їх надання орендодавець зобов'язаний направити орендарю повідомлення про припинення цього договору. Зазначене повідомлення повинно бути направлено не пізніше одного місяця після закінчення строку дії договору.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору.
На момент укладення договору майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного і комунального майна регулювалися спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992.
01.02.2020 набрала чинності нова редакція Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019.
У пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Верховний Суд у постанові від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21 зазначив, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.
Оскільки строк дії договору закінчувався 26.09.2021, тобто після 01.07.2020, то в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ (нова редакція).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону.
Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) визначає, що право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Згідно з ч. 7 ст. 18 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов'язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 (далі - Порядок) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
У п. 135 Порядку зазначено, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.
Відповідно до п. 136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі (ЕТС). Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Таким чином, для продовження договору оренди комунального майна орендар зобов'язаний надати орендодавцю в установлений строк відповідну заяву шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в ЕТС разом із звітом про оцінку майна, який підлягає рецензуванню відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Про необхідність надання доказів проведення оцінки також зазначено у п. 9.7 договору.
Однак, як свідчать матеріали справи відповідачем не було подано у встановлених порядку та строки заяви про продовження дії договору та звіту про оцінку майна.
Враховуючи зазначене, недотримання відповідачем порядку, визначеного ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, свідчить про відсутність правових підстав для продовження договору оренди.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як «мовчазна згода», натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутися із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди та надати звіт про оцінку майна.
Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.
Недодержання орендарем строків, встановлених ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція), свідчить про порушення ним передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 9.4 договору він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2853 від28.09.2018 припинився з 26.09.2021 на підставі п. 9.4 цього договору та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (нова редакція) у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
В свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, тому відповідач безпідставно займає спірне майно.
За змістом пункту 4.2.20 договору орендар після припинення дії цього договору зобов'язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що договір припинив свою дію 26.09.2021 відповідач відповідно до п. 4.2.20 договору мав повернути майно у строк до 29.09.2021 включно.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відтак, відповідач, продовжуючи користуватись об'єктом оренди з 30.09.2021 прострочив зобов'язання з його повернення після закінчення строку дії договору, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді виплати неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу, затвердженими протоколом засідання конкурсної комісії № 54 від 21.09.2018 і становить без ПДВ: 69,90 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку вересень 2018 року : 699,00 грн.
Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Отже, враховуючи імперативний характер положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, які визначають розмір неустойки за несвоєчасне повернення наймодавцеві речі, такий розмір не може перевищувати подвійної плати за найм у певний період прострочення.
Згідно поданого позивачем довідки - розрахунку неустойки сума неустойки (розміру подвійної орендної плати) за період з 26.09.2021 по 31.12.2024 дорівнює 87.082,32 грн.
Суд не погоджується із розміром орендної плати нарахованої за чотири дні вересня 2021 (з 26.09.2021 по 29.09.2021), оскільки за цей період не мало місця прострочення повернення приміщення.
Згідно даної довідки орендна плата за 5 днів вересня 2021 року становить 128,91 грн та відповідно подвійний її розмір - 257,82 грн.
За розрахунками суду розмір орендної плати за один день вересня 2021 року становить 25,78 грн (128,91 грн (визначений позивачем розмір орендної плати за 5 днів вересня 2021 року) : 5 днів), а отже подвійний розмір орендної плати за 30.09.2021 становить 51,56 грн (25,78 грн * 2).
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 86.876,06 грн (87.082,32 грн - 257,82 грн + 51,56 грн) неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню та в іншій частині вимог про стягнення неустойки в позові слід відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сервіс Плюс» (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, офіс 310; код ЄДРПОУ 41410321) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 86.876 (вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 06 коп. неустойки, 2.416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова